Нечувана «кар’єра» ворожого аґентa

Йосиф Сірка

2019 р. у видавництві Heyne Verlag, Мюнхен появилася книга відомого німецького історика та публіциста Герібера Швана (Heribert Sсhwan) «Шпіони в центрах влади. Як Штазі шпигувала за всіма урядами від часу Аденауера» («Spione im Zentrum der Macht. Wie die Stasi alle Regierungen seit Adenauer bespitzelt hat»).

Звичайно, автор розповідає про східнонімецьку шпигунську активність часів холодної війни та, в першу чергу, про тих аґентів «Штазі» (це держбезека за зразком «соціалістичної КГБ» у тзв. НДР), яким вдалося пробратися до владних структур: до відомства федерального канцлера, міністрів у тодішній столиці Бонн, у штаб-квартири політичних партій, розвідку та контрарозвідку ФРН.

Найвідомішим шпіоном НДР вважають Ґюнтера Ґійома (Günter Giullaume), через якого з посади Бундесканцлера зрезиґнував відомий політик та символ німця-демократа – Віллі Бранд. Автор згаданої книги про шпигунство в Німеччині вважає Ґійома «мало продуктивним. Він вважає більш небезпечним «продуктивним» іншого західнонімецького аґента – Клауса Едварда Курона (Klaus Edward Kuron, який від 1982 по 1992 р. працював для Федерального захисту конституції, де й мав до діла з боротьбою аґентів, що використав для власної вигоди – став плаченим аґентом, сумнозвісної, східнонімецької Штазі.

Г. Шван зазначає, що у 80-х рр. у зовнішній розвідці Штазі працювало біля 2000 осіб. Лише на особу бундесканцлера Г.Коля було спрямовано 300 аґентів, з яких лише 70 було «розкритих». Звичайно, що значна частина колишніх «штазі-аґентів» була завербована аґентами КГБ, але об’єднана Німеччина позбулася значної частини аґентів, яких допоміг викрити і згадуваний Курон, який «викуповував» собі кілька років «полегшення» не тільки самозголошенням, але й допомогою при розшуках прихованих аґентів-зрадників.

Оскільки Німеччина зазнала таких аґентів, якими були Ґійом та Курон, то вона могла очиститися від цієї нечисті, яка наслідувала КГБ. На жаль, в Україні, після відновлення Незалежности не надавали великої уваги тому, що великий сусід досі тримає архіви КГБ під замком, а на найвищі посади держави РФ ніхто не потрапить, якщо не має «стажу» в цій, чи переіменованій організації на ФСБ.

З приходом до влади в Україні аматорів та президента, який «набрав управлінський досвід» через роль президента у фільмі, Україна потрапила у «професійні лапи» російських аґентів. Російських не за громадянством, але за поведінку, за переконання, що Україна «повинна залишитися в обіймах Московії».

Оскільки на You Tube щодня появляються блоґери з власними каналами, на зразок Дениса Єлісевича, Сергія Крижанівського та багатьох інших, які відверто звинувачують голову ОП А. Єрмака у держзраді, то дуже дивним стає поведінка відповідних органів, стосовно звинувачень. Дивним видається і мовчанка на звинувачення Єрмака у праці на Кремль американської конґресменки Вікторії Спарц.

Якщо С.Крижанівський твердить, що він подає звернення з доказами на те, що Єрмака завербувала ФСБ, то Д. Єлісевич, знинувачує Крижанівського у праці на Кремль. (Дивує, що оба вони твердять те саме, але не разом.) Сам Єлісевич твердить, що Єрмак є мультимільярдером, оскільки без його згоди не відбувається жодної «оборудки». Слід визнати, що Єлісевич звертає увагу на те, що Єрмак став головним управителем України і дуже можливо, що Кремль готує його на президента.

Тому й зрозуміло, що «непосидющий», «всевидющий» і «всюдиприсутній» голова ОП Єрмак, якого ніхто не обирав, ніхто не перевіряв, коли він поступив на «службу» до президента, викликає багато запитань. І найважливіше: Чому він не відпускає президента, без свого догляду за ним, навіть у закордоння? Чому «завгосп» приймає участь у «ставках» президента, де обговорюються справи, в яких він не має поняття? Якщо вірити Єлісевичеві, то Єрмак вирішує навіть те, хто буде тренером збірної України з футболу!

Найбільшу підозру викликає зацікавленість та участь Єрмака у воєнних справах, а, якщо вірити твердженням, також його спроби поміняти Залужного. Дуже впадає в очі те, що саме в часі, коли президент Зеленський невтручався у працю Ґенерального штабу, то ЗСУ мали чим похвалитися, що було й для Зеленського успіхом. Від коли збільшилися «відвідини» Бахмута, то й збільшилися втрати не тільки ворога.

Зазначимо, що Зеленський репрезентує країну чудово і з його виступами згідна більшість українців, але ж він відповідає і за внутрішні проблеми, які, свавільно, вирішує Єримак, перевершуючи свої уповноваження, не як патріот (на його одягу ніде нема державного знаку), але як людина, яка прагне захопити владу. Таке враження, що президента інформує тільки Єрмак, а критика та звинувачення голови Офісу президента недоходять до самого Верховного головнокомандувача.

Поведінка Єрмака, який тримає Зеленського в ізоляції від інформації, яка стосується голови його Офісу, нагадує відомий вислів американського президента Абрама Лінкольна:

«Ви можете раз обдурити всіх людей, деяких людей можна дурити увес час, але ви не можете дурити усіх людей увесь час».

You can fool all the people some of the time, and some of the people all the time, but you cannot fool all the people all the time.