Не хочу особисто плюгавити
В Америці є приповідка: особисте плюгавлення людини це продукт порожнього мислення або брак суттєвої аргументації її критика. Для ясності тоді коли критикові бракую аргументів він зводить свої атаки до особистого плюгавлення. Це дуже примітивний спосіб проводити дебати. Але таке проявилося недавно від відносно поважних і шанованих людей навіть “Героїв України”. Правда ризикую подібним коли стверджую, що для мене немає живих “Героїв України”. Герой України це той який згинув за неї. Тут приходять на думку, Шухевич, Бандера, Симоненко, Івасюк, Стус.
Плюгавлення пішло у Зверненні з 18 жовтня ц.р. т. зв Ініціативної групи з надання допомоги українській громаді Придністров’я і ліцею в їхній подальшій співпраці з Україною. Жертвами нападу були деякі по іменні визначені до речі, визначні члени тої громади Придністров’я -визначні або довголітні бо найменший я знаю про їх працю на протязі 20 років. Назвали зрадниками, колаборантами, циганом, гомосексуалом, педофілом і пияком. Мабуть бути циганом чи гомосексуалом це не образа, а просто окреслення етнічного походження або статевого напрямку.
У Зверненні з 18 жовтня написане і таке:
“…наприкінці червня 2018 року, М. Ратушний (голова Української Всесвітньої Координаційної Ради -АЛ) увів в обману відомого діяча української діаспори США А. Лозинського. Познайомив його з Л. Ткачуком, відрекомендував як видатного українського патріота та ініціював його відвідини Придністров’я і надання спонсорської допомоги Л. Ткачуку, А. Кохановій і В. Боднару. При цьому, здорова частина громади була навмисно дискредитована в очах закордонного гостя, що по поверненню до Києва спричинило його відповідну активність в коридорах української влади і трохи не виставило на посміховисько, бо реальна ситуація в українській громаді Придністров’я вже давно є таємницею Полішинеля.”
Мабуть тільки для ясності треба подати хоч зовсім не суттєво – мене Ратушний не знайомив з Ткачуком чи Кохановою чи Боднарами. Я їх знаю 20 років. Моя поїздка не була пропозицією Ратушнього чи УВКР чи Світового Конгресу Українців, фактично нікого другого крім самого себе оскільки я у був у Придністров’ю кілька разів і останнє був у літі 2018 року під вражінням, що ніхто не допомагає українцям Придністров’я.
При цій нагоді ставлю запитання до Ініціативної групи — яку допомогу, але конкретно, дала ця Ініціативна група? Написала Звернення до влади Придністров’я? Можу ствердити що через Злучений Український Американський Допомоговий Комітет в США і моєї родини надано кілька тисяч американських доларів у різних формах включно з технікою для української гімназії імені Котляревського в Бендерах, уможливили подорож футбольної команди українців Молдови на змагання в Ірпені минулого серпня, і другу допомогу. Давай ЗУАДК і я будемо з цілою групою і Україною змагатися хто більше.
Між висновками у Зверненню Ініціативної група написано що 12 липня група вирішила “Надати А. Лозинському вичерпну інформацію з даного питання …”
Одначе Ініціативна група не надала Лозинському жодної інформації. Після появи появи Звернення з 18 жовтня Лозинський звернувся до кількох членів Ініціативної групи за “вичерпною інформацією”. Деякі взагалі не були поінформовані і призналися що не відвідували українську громаду Придністров’я в останніх чотирьох роках але поручили звернутися до члена групи С.А. Гальченка. Гальченко далі дав доручення подати “документи” на цю тему.
Одержано відповідь від Інтернетового джерела “Групи Павличка”. Але “документи” складалися з повище згаданих анонімних пасквілів без джерел, покликалися на виступи Володимира Боднара мабуть найбільш обвинуваченого, на державному телебаченню у Придністров’ю, листування між поодинокими особами, тобто теперішнім проводом Спілки Українців Придністров’я та обвинуваченими бувши-ми провідними особами у Спілці, одним з яких є почесним головою Спілки. Я юрист і можу заявити, що у документах немає нічого осуджуваного, може є і деякі нефортунні вислови Володимира Боднара, одначе коли брати контекст цієї Республіки та гляньте на деякі позиції теперішнього проводу якого захищає Ініціативна група, де впроваджено і відзначення “Дня Побєди” то може все завдячувати радянському вихованню та політичній кон’юнктурі. У Придністров’ю живуть українці, молдовани і москалі. Москва платить пенсії не тільки москалям але і українцям. Україна стоїть осторонь. Міністр Клімкін мені сказав що може зустрінутися з представником Придністров’я чи української громади тільки а території України.
Одне одначе мене зокрема вразило. До цього діла писаки включили особу покійного вже відомого поета та друга обвинувачених Івана Драча. Перше звернення до Влад Придністров’я після першого засідання Ініціативної групи 31 січня 2017 року де мова фактично про пошанування прав українців у Придністров’ю не включало зовсім лайки проти чи навіть згадки Ткачука, Коханової чи Боднара. Це звернення підтримав Іван Драч. Драч помер 19 червня 2018 року. Його загально шановане ім’я використали у зверненні де вказано що Іван Драч підтримав Звернення хіба з 18 жовтня. Яке Звернення? Можна подумати Звернення лайки проти заслужених осіб. Ні Драч підтримав Звернення до влади Придністров’я про захист української громади. По свідченнях та фотографіях він був другом обвинувачених. А чому ні. Вони заслужили на цю дружбу. Хочете я передам гарні фотографії Івана Драча з цими зрадниками та колаборантами. І не дивно — вони всі друзі Івана Драча і мої.
24 листопада 2018 року Аскольд С. Лозинський
