Михайло Щепкін – комедійний і драматичний актор, основоположник українського реалістичного театру (160 років тому)
160 років тому:
23(11).08.1863 – у Ялті в Криму помер Михайло Щепкін, комедійний і драматичний актор, провідний діяч українського та московитського театрального мистецтва, основоположник українського реалістичного театру, близький товариш Тараса Шевченка. Походив з сім’ї селянина-кріпака. Навчався в повітовому училищі у Суджі та Курському губернському училищі. Акторську працю розпочав 1805 в напівкріпосній трупі Курського театру братів Барсових. Від 1816 – актор трупи Штейна та Калиновського у Харкові. У 1818-1821 – актор Полтавського театру під керівництвом Івана Котляревського, який разом з іншими доброчинцями взяв участь у викупі Щепкіна з кріпацтва. Широке визнання акторського таланту отримав виступаючи в п’єсах І. Котляревського «Наталка Полтавка» та «Москаль чарівник». У 1822 переїхав до Московського малого театру, де працював 40 років. Проте не поривав творчих зв’язків з Україною, ставлячи на московській сцені твори І. Котляревського та Г. Квітки-Основ’яненка і при кожній нагоді з гастролями регулярно приїздив до Харкова, Полтави, Одеси, Києва, Миколаєва, Херсона, Сімферополя. У 1840-х познайомився та на все життя заприятелював з Тарасом Шевченком, який був на 26 років молодшим. 1844 Шевченко присвятив Щепкіну вірші «Заворожи мені, волхве» і «Чигирине, Чигирине». Листи до Щепкіна Тарас писав виключно українською мовою і називав в них свого товариша: «друже мій давній», друже мій єдиний», «батьку, брате мій рідний», «мій славний друже», «щира козацька душа». Коли Шевченко повертався із заслання у 1857 Щепкін, маючи вже майже 70 років, поїхав йому на зустріч до Нижнього Новгороду, де на його честь поставив «Москаля чарівника». Тарас присвятив йому поему «Неофіти» та подарував свій автопортрет, а 1858 створив портрет Щепкіна. Похований у Москві на П’ятницькому цвинтарі. Народився у с. Красне на Курщині 1788.
