Михайло Орест Гайворонський – композитор, диригент, педагог, автор популярних стрілецьких пісень (130 років тому)
130 років тому:
15.09.1892 – у м. Заліщики на Тернопільщині народився Михайло Орест Гайворонський, композитор, диригент, скрипаль, педагог, критик, автор великого числа популярних стрілецьких пісень. Закінчив Заліщицьку учительську семінарію, керував мішаним і чоловічим хорами семінарії та семінарським оркестром, диригував трьома сільськими оркестрами. Одружився з семінаристкою Марією Марфейчук. З 1912 працював учителем у с. Зашків неподалік Львова та навчався у Вищому музичному інститут ім. М. Лисенка. З початком Першої світової війни доброволець легіону Українських січових стрільців, учасник боїв у Карпатах. Підхорунжий, організатор духового оркестру УСС, візитатор (інспектор) військових оркестрів УГА (1918), член «Артистичної горстки» та «Пресової кватири УСС». В цей період створив багато творів для духового оркестру та до трьох десятків стрілецьких пісень, популярних до наших днів. Після злуки УНР та ЗУНР головний диригент та інспектор військових оркестрів Армії УНР. Керівник оркестру Українського державного театру та театру Миколи Садовського в Кам’янці-Подільському (1919).
У 1920-1923 викладач Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка у Львові по класу скрипки, вчитель музики в дівочій гімназії, інспектор з навчання співу в навчальних закладах «Рідної школи», диригент хорів «Боян», «Бандурист», робітничого товариства «Воля». 1923 розлучився з Марією Марфейчук (дітей не мали) та емігрував до США. Продовжив навчання на музичному відділенні Колумбійського університету у Нью-Йорку – зарахований на найвищий курс і вже через півроку за оригінальні композиції відзначений однорічною стипендією ім. Мозенталя на 1926/1927 навчальний рік. На цю престижну нагороду відгукнулися місцева газета «Свобода» та Львівська газета «Діло», відзначивши, що це вперше в Америці її отримав українець. У 1924 у Нью-Йорку разом із скрипалем-віртуозом Романом Придаткевичем організував «Українську музичну консерваторію». Засновник Українського інструментального оркестру (яким керував до 1936), об’єднаного хору зі співаків семи навколишніх церков (300 співаків), з яким концертував у 1932-1936. У 1931 важко захворів (захворювання легень), тож зосередився переважно на композиції. 1934 одружився з лікаркою Неонілою Пелехович, родом з Галичини. Листувався відомими діячами української культури: С. Людкевичем, В. Барвінським, М. Грінченком, В. Витвицьким, Ф. Стешком, З. Лиськом, Ф. Колессою, Р. Купчинським, У. Кравченко, В. Пачовським, Л. Лепким та іншими. Передплачував музичні часописи з Галичини та підрадянської України, друкувався в часописі «Українська музика». Фінансово підтримував Вищий музичний інститут та товариство «Просвіта» у Львові, а також «Лігу української молоді Північної Америки». Автор численних пісень на слова українських поетів, хорових збірок колядок і щедрівок, хорових обробок народних пісень (24 збірники пісень), симфонічних і камерних творів, сюїти «З Гуцульщини», рапсодії «Довбуш» для духового оркестру, музики п’єс в тому й дитячих, увертюр, танців, маршів для духового оркестру, церковної і літургійної музики. Помер у Нью-Йорку 1949.
З листа Василя Пачовського до М. Гайворонського від 3.08.1935: «Я назвав би вас амбасадором українського мистецтва в американському світі. Бо кожна нація бездержавна перше пробиває собі шлях до державности через своїх мистців, які дивували світ ориґінальністю. А що ви спеціально користуєтеся народними мотивами в своїх творах, то вам легше і краще репрезентувати український музичний світ, ніж нашим наслідувачам Европи».
З відкритого листа Галактіона Чіпки до М. Гайворонського, опублікованого у львівській газеті «Діло» 26.04.1933: «Приємно нам, що ти діставав нагороди від чужих, а ще приємніше, що діждався признання від своїх. Бо це, брате, багато тяжче. Здавалося, що ти пропадеш у холодній країні Рокефелєра і Форда. Що заки море перелетиш, то крила зітреш об тверде, нерідне повітря і впадеш без сил на асфальт метрополії мамони. А ти перелетів, хоч крила нили, змучені далекою дорогою, хоч серце боліло за всім тим, що лишав у ріднім краю».
https://www.youtube.com/watch?v=AmUcu2spnI4
https://www.youtube.com/watch?v=iuTjRZjP20I
https://www.youtube.com/watch?v=tydKZNMu6W8
https://www.youtube.com/watch?v=ZocIhzHvNqM
https://www.youtube.com/watch?v=7uSpBvbLb1k
https://www.youtube.com/watch?v=n5MpI61RKgM
https://www.youtube.com/watch?v=i_L7f-K4Tq8
https://www.youtube.com/watch?v=owndOJF8TI0
https://www.youtube.com/watch?v=0E9FoHaBc3U
https://www.youtube.com/watch?v=Oupv8sitHY4
