Міркування у День Різдва
Сьогодні Різдво, і мені прийшли на думку різні теми релігійні та церковні, якими я переймаюся. І, може, не тільки я.
Кілька днів тому Папа Римський Францішек відбув ділову зустріч з Іларіоном, відповідальним за закордонні справи московської церкви. Суттю зустрічі було обговорення наступної зустрічі у 2022 році між Папою і Кирилом, головою тої церкви. Остання відбулася ще 2016 році у комуністичній Гавані. Сьогоднішній Папа турбується всім, тільки не доречними справами своєї пастви. Жодне пресове повідомлення не подавало, що Папа висловився у будь якій формі проти наступної інвазії москалів на Християнську Україну. Мабуть, тому, що Францішек забув про свою українську паству.
Правда, на мою думку, не тільки суть розмови, але сама зустріч була ганьбою для Католицької церкви, якщо не для Францішека, під оглядом його загадкової біографії ще з Арґентини, та перші роки на чолі Церкви. Проблема не в особі Францішека, якого, мабуть, пізно міняти на схилі життєвого шляху (його замінить сам Господь), а вина Церкви яка не реагує на соромливі його почини, бо просто не розуміє, що тоді, коли у Церкві є закономірним, що Папа не помиляється у питаннях віри, він є просто звичайною, грішною, помиленою людиною, коли він діє в інших справах, зокрема політичних. Рівно ж провід Церкви не бачить, або бачити не хоче, що Католицька Церква у загальному падає стрімголов щодо чисельності вірних. Францішек своїм загадковим провідництвом протидії цьому спаду не допомагає.
У церкві потрібні реформи, бо ми повертаємось до середньовічних часів зловживання так званих протоієреїв церкви. Одне можемо передбачити, що у 2022 році відбудеться чергова ганьба Церкви зустріччю Папи з московським попом. Може, до зустрічі прилучиться і Путін. Гарантую, що Францішек не заперечуватиме.
Тепер, щодо нашої Церкви, однієї і другої. Не пишу вже третьої чи четвертої, бо з двома головними важко собі дати раду. Я все ж таки думаю, що Україна – засадничо Християнська країна, мимо твердження клоуна України при ООН. Відбули ми 30 років незалежності і ось я святкував Різдво Ісуса сьогодні, 25 грудня а велика більшість України і частина нашої діаспори святкуватиме 7 січня. Невже ж неспосібні ми святкувати разом? До речі, Вселенська православна церква, до якої належить Православна церква України, святкує 25 грудня. Тут немає жодних перепон, хіба лінивство або недбалість нашого церковного проводу. Правда, про Великдень треба буде домовитися з Патріархом Варфоломієм. Одначе, коли брати під увагу, що ПЦУ чисельно найбільша у його юрисдикції, він піде на уступи.
Третя тема – це прямо неприродне приниження жінок у наших церквах. Розмова починається з таких зовсім пересічних привілеїв як служіння при церковних вівтарях. Це навіть допускається у західній католицькій церкві. У інших християнських церквах допускається далеко більше. Немає сумніву, що Церква католицька і православна не тільки живе, ніби дві тисячі років назад, але навіть не розуміє, що було тоді, бо покликаючись на євангеліє, яке писали звичайні собі мужчини, ми не сміємо припускати, що вони писали тільки істину. Вони писали своє бачення істини, а тому що їхня передова характеристика, як кожної людини, це їх помилковість і грішність, вони не тільки могли помилятися, але і перебільшувати, оминаючи натхнення Святого Духа. Церква мусить не тільки бути християнською, але мусить мислити по християнському, а таке мислення повинно забороняти статеву дискримінацію. Уявіть собі, коли б ми відкрили верховенство церквою до жіночої статі – ми збагатіли б духовно і то відразу.
Життя християнина вимагає засадничого і постійного оновлення. Тому ми кожного року відзначаємо, згідно з церковним календарем, народження, смерть на хресті та воскресіння Сина Божого. Чому ми це робимо як Християни? Для оновлення своєї віри і духовності. На жаль сьогоднішній провід церковний починаючи з Францішека цього не розуміє.
На кінець, як християнин, у моєму серці я почуваюся до свого християнського обов’язку з повною відвагою, але не зухвалістю, передати моє поучення самому Папі Францішеку, хоча багато хто уважає його головою моєї Церкви. Бути гідним і добрим наслідником Ісуса Христа означає розрізняти між Добром і Злом, і стояти на стороні Добра. Зустріч з чортом означає схвалення його діяльності. Ісус Христос говорив “Геть від мене Сатано!”. Геть від моєї Церкви Іларіоне, Кириле і Путіне!
25 грудня 2021 року Аскольд С. Лозинський
