Любослав Гуцалюк – художник-експресіоніст, мистецтвознавець (20 років тому)
20 років тому:
16.12.2003 – у м. Нью-Йорк у США в будинку для літніх людей помер Любослав Гуцалюк, художник-експресіоніст, мистецтвознавець. З дитинства мріяв стати художником. Наприкінці Другої світової війни вивезений на працю до Німеччини. 1944 потрапив під бомбардування американської авіації, отримав складне поранення, вночі лікар співтабірник без анестезії з допомогою підручних засобів провів операцію, а зранку він вже мусів вийти на роботу. Після війни навчався у мистецькій студії Едварда Козака у Берхтесгадені в Німеччині (1946-1949). Емігрував до США, де вдень працював, а ввечері продовжував студії у Вищій художній школі Купер Юніон у Нью-Йорку (1949-1954), яку закінчив з першою нагородою. Мистецьку працю розпочав художником-мультиплікатором на телебаченні, проте згодом покинув її та зосередився на власній творчості. Мешкав у Нью-Йорку, але щороку виїздив до Франції, де в Парижі мав власне ательє. Виставлявся у Парижі, Нью-Йорку, Мілані, Торонто, Бостоні, Манчестері та багатьох інших містах. Почесний член Академії «Кампанелла» в Римі (Campanella Academy), нагороджений Академією срібною медаллю (1970). Член мистецьких угруповань Audubon Artists (США), La Société des Artistes Indépendants de Paris та Об’єднання мистців українців в Америці. Отримав світове визнання, твори швидко розкуповували колекціонери та поціновувачі мистецтва. Творив переважно у жанрі урбаністичного малярства, ілюстрував книжкові видання, співпрацював з сатиричним часописом «Лис Микита» (з 1954), виконував графічні рисунки та портрети, екслібриси. Автор мистецтвознавчих статей у журналі «Сучасність» та газеті «Свобода». Мав американське громадянство, проте завжди наголошував, що є українцем. Двічі переніс інсульт. Востаннє виставлявся у 1999 в Українському інституті Америки. Після втрати дружини Ренати та єдиного сина Яреми перестав малювати. Похований на українському цвинтарі св. Андрія Первозванного в Саут-Баунд-Бруці, штат Нью-Джерсі. Народився у Львові 2.04.1923.
«Я люблю малювати і моєю одинокою метою є принести глядачеві приємний та щасливо-цікавий настрій. Я бачив у моєму житті доволі поганого й жахливого, одначе я є оптимістом і хочу переконати людей, що світ, все ж таки, повний краси і що людина має здібність творити – не тільки нищити». Любослав Гуцалюк.
