Лист до президента Европейської Комісії*)

Святослав Караванський

1-го січня 2016 року стає чинною асоціятивна угода між Україною та Европейським Союзом.

Ця подія важлива не лише для України та ЕС, а також для всього цивілізованго світу. Европейська нація, яку продовж більше ніж 300 років відірвано від Европи, робить перший крок до европейської сім’ї народів.

Цей перший крок вимага від України зайти до Европи очищеною від колоніяльного бруду, нагромадженого у ряді адміністративних актів, занесених до законодавства України злочинним режимом президента Януковича. Цей бруд треба вичистити саме зараз перед першим кроком вступу України до ЕС.

Що саме я маю на увазі?

У законодавчому полі України досі фігурують закони, занесені туди злочинною мафією Януковича.

У своїх пропагандивних заявах, Янукович обіцяв надати російській мові в Україні статус другої [насправді першої1] державної мови. Однак, прийшовши до влади шляхом обманних комбінацій, Янукович переконався, що надати російській мові статус державної конституційно він не зможе, бо не збере 300 голосів у Верховній Раді України, потрібних для надання такого статусу. Тоді він вдався до юридичної махінації: запровадити російську мову в Україні законом, на ухвалення якого досить 226 голосів парламентарів у Верховній Раді.

Ідея була така: під маркою захисту регіональних і меншинних мов позбавити Українську мову державного статусу, лишивши цей статус лише на папері, як це мало місце у Конституції УРСР.

І такий закон «Про засади мовної політики в Україні» Янукович протяг через Верховну Раду і підписав 3-го липня 2012 року. Цей закон і досі чинний у списку законів Верховної Ради під номером 5029-17 (Редакція від 25.04.2015, підстава 269-19).

Стаття 4 цього закону на ділі перекреслює Конституцію України абзацом 2

частини першої:

«Основи державної мовної політики визначаються Конституцією України, а порядок застосування мов в Україні – виключно2 цим Законом, з норм якого мають виходити інші правові акти, що визначають особливості використання мов у різних формах суспільного життя».

Виходить, що не Конституція України є Основний Закон в Україні, а закон 5029, підписаний не ким, а злочинцем Януковичем.

Далі частина 2 статті 5 закону 5029-17 прирівнює Державну Українську Мову до реґіональних та меншинних мов:

«При здійсненні державної мовної політики Україна дотримується таких цілей і принципів:

1)………………………………………………………………………………………………………………..

______________________

1 Російська мова як державна в СССР, поширена в Україні до незалежности, буде охочіше вживана.

2 Засвічено автором статті.

2) забезпечення всебічного розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на всій території держави, із створенням можливості паралельного використання регіональних мов або мов меншин на тих територіях, і в тих випадках, де це є виправданим;

3) сприяння використання регіональних мов або мов меншин в усній і письмовій формі у сфері освіти, в засобах масової інформації і створення можливості для їх використання у діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування, в судочинстві, в економічній і соціяльній діяльності, при проведенні культурних заходів та в інших сферах суспільного життя в межах територій, на яких такі мови використовуються та з урахуванням стану кожної мови».

Який шахрайський стиль!

«…у діяльності органів державної влади…в межах територій, на яких такі мови використовуються…»; тобто: «…у Києві…, в межах територій на яких такі мови використовуються»;

«…і в тих випадках, де це є виправданим»; Ким? Путиним? Мабуть.

У цьому тексті частина 2 та частина 3 суперечать один одній, бо годі зрозуміти, де використовується державна мова, а де реґіональні та меншинні мови.

Прирівнення державної мови до регіональних та меншинних мов не робить ні “Европейська хартія регіональних або меншинних мов” ні инші міжнародні документи, що стосуються до мовної політики. Це новація Януковича.

Таке прирівнення веде до непорозумінь. Але це якраз те, що потрібно Януковичу.

Так 3 частина статті 6 говорить:

«Обов’язковість вживання державної мови чи сприяння її використанню у тій чи інший сфері суспільного життя не повинні тлумачитися як заперечення або применшення права на користування регіоналними мовами або мовами меншин у відповідній сфері та на територіях поширяння».

А частина 5 статті 6 говорить протилежне:

«Жодне положення цього Закону не може тлумачитися як таке, що спрямоване на звуження сфери використання державної мови».

То як ці твердження треба тлумачити на практиці?

У списку регіональних або меншинних мов на першому місці стоїть російська мова, а за нею в абетковому порядку наведено решту мов. Така позиція російської мови свідчить, що Закон 5029 написано й ухвалено саме для утвердження цієї мови в Україні, чого вимагав від Януковича Путин.

Ставити російську мову на перше місце серед мов меншин є цілком антидемократично. Лідери покійного СССР використовували російську мову, як засіб пригноблення українців та инших народів, тому таку мову не можна виносити як першу з можливих для вибору, а ставити її в абетковому порядку усіх регіональних та меншинних мов.

Закрутисто-шахрайський, суперечливий і промосковський стиль закону 5029 на ділі сприяє тому, щоб його тлумачення органами влади або окремими особами здійснювалося, як у Совєтському Союзі, коли записане в законах тлумачилося прямо протилежно написаному. У Конституції УРСР державною мовою України

так само визнавано українську мову, але заразом на ділі українську мову упосліджувано, і відбувалася відверта русифікація України.

Запровадження Закону Януковича 5029 розпочало еру нової русифікації України. На Майдані закон 5029 скасовано. А постмайданна влада, не скасувавши цього закону, на ділі схвалює русифікацію.

Наприклад, частина 1 статті 13 чинного закону 5029-17 говорить:

«Паспорт громадянина України або документ, що його заміняє, і відомості про його власника, що вносяться до нього, виконуються державною мовою і поруч за вибором громадянина, однією з регіональних мов або мов меншин України».

А міністр Внутрішніх Справ постмайданної України А. Аваков, посилаючись на Закон 5029-17 виписує громадянам України паспорти та инші документи російською мовою, не питаючи про бажання громадян. Паспорт українською мовою можна дістати лише через суд. Нечіткість та суперечливість положень закону 5029-17 сприяє такій антидержавній практиці.

Закон 5029 вносить зміни до більше ніж 30 законів України, де є згадка про вживання мов. Тобто цей закон перекреслює усі здоботки відмосковщення України за 20 років незалежности.

Недоречності мовної політики у постмайданній Україні створюють непотрібну за воєнного часу напругу в суспільстві, ведуть до протистояння .влади й народу. Фактично, на сьогодні в незалежній Україні влада, ведучи війну з російською агресією, підтримує русифікацію України.

Затим, що штучна русифікація, як і всяка денаціоналізація, суперечить европейським цінностям, я звертаюсь до Вас, пане Президенте Европейської Комісії, з просьбою зажадати від України скасування закону 5029-17, як такого, що суперечить европейським нормам співжиття між народами, і працює на утвердження проросійської мовної політики в Україні.

Якщо Україна колись зайде із законом 5029-17 до ЕС, то існування зрусифікованої України в ЕС стане об’єктом інтриг Москви. Русифіковані нащадки сучасних українців можуть забути про звірства й знущання Москви з українців, і як одновірці та одномовці росіян, можуть потягнутися до Москви. Такий варіянт не можна виключати. Тому Европі ближча україномовна, а не русифікована Україна.

Для цього треба саме зараз зажадати від української влади скасування закону 5029-17 і повернення до норм, що існували до ухвалення цього про-Путинського закону.

Святослав Караванський,

колишній політв’язень СССР.

*) Зберігаємо правопис автора

П.С.: Хто бажає мати англійську копію цього листа, звертайтесь до автора.