Квадрига путінського ультиматуму
Під час путінського спілкування з пресою «за підсумками перемовин з президентом Азербайджану» – а саме так назвали пресову конференцію обох президентів, з якої чкурнув блискавкою Гейдар Алієв – кореспондентка ТАСС Вероніка Ічеткіна спитала: чи бачить Путін якісь перспективи виправлення (реабілітації) відносин, і що для цього має зробити Москва, а що Київ?
Виявляється, це питання було стрижневим під час багатогодинних перемовин Путіна з його західними «партнерами» (Макрона він просто задрав п’ятигодинною лекцією з альтернативної історії). І питання це звучить у Путіна так: «Що ж з обох боків, чи от з боку Києва, має статися, щоб ситуація, на нашу думку, вважалася врегульованою в довгостроковій історичній перспективі, і щоб ми могли жити спокійно».
Хоча інтерв’юерка питала про дії Москви і Києва, відповідь стосувалась дій лише однієї сторони – Києва, і все аби лише Москва могла жити спокійно. Але це так, особливості московської концепції неподільної безпеки.
Отже, що має зробити Київ, щоб заспокоїти Путіна у довгостроковій перспективі?
- «Перше, що необхідно зробити ВСІМ (підр. мною – Авт.), це визнати волевиявлення людей, які проживають у Севастополі та Криму… Якщо ті, хто так чи інакше заперечує це, все ж таки вважають себе демократичними країнами, повинні зрештою визнати … ».
- Питання НАТО. «Найкращим вирішенням цього питання було б – ну, щоб наші колеги в західних країнах не втрачали, як то кажуть, обличчя,– щоб сьогоднішня київська влада сама відмовилася від вступу до НАТО».
- Мінські угоди. (Виключено на підставі визнання ОРДіЛО.)
- «І нарешті найголовніше. Все, про що було сказано вище, можна за одну секунду все перевернути, якщо наші так звані партнери накачуватимуть сьогоднішню київську владу сучасними видами зброї. Тому найголовніший пункт – певний ступінь демілітаризації сьогоднішньої України».
(На перший погляд здається, що у першому пункті путінські вимоги мають своїм адресатом всі демократії світу, але насправді визнання анексії Криму залежить лише від Києва – див. п.4. про перевертання визнання Криму за одну секунду.)
Звертає на себе увагу заочний діалог Путіна з СЬОГОДНІШНЬОЮ київською владою. Що є досить дивним, зважаючи на московський наратив про державний переворот та нелегітимну нацистську владу.
Можна, звичайно, чекати на ЗАВТРАШНЮ київську владу, як радив екс-президент Дімон у своїй жовтневій (2021 року) статті про Україну. Але високим є ризик, що при владі знов опиняться жидобандерівці. Тож краще скористатися непідвладною часові ВЧОРАШНЬОЮ та ще й ЛЕГІТИМНОЮ київською владою, яка залюбки визнає волевиявлення кримчан, відмовиться від вступу в НАТО та підпише указ про демілітаризацію України. І отримає нарешті омріяні 10000 рублів за евакуацію в Ростов.
Так Янукович може забезпечити у довгостроковій перспективі безпеку Російської федерації.
