Квадрига путінського ультиматуму

Під час путінського спілкування з пресою «за підсумками перемовин з президентом Азербайджану» – а саме так назвали пресову конференцію обох президентів, з якої чкурнув блискавкою Гейдар Алієв – кореспондентка ТАСС Вероніка Ічеткіна спитала: чи бачить Путін якісь перспективи виправлення (реабілітації) відносин, і що для цього має зробити Москва, а що Київ?

Виявляється, це питання було стрижневим під час багатогодинних перемовин Путіна з його західними «партнерами» (Макрона він просто задрав п’ятигодинною лекцією з альтернативної історії). І питання це звучить у Путіна так: «Що ж з обох боків, чи от з боку Києва, має статися, щоб ситуація, на нашу думку, вважалася врегульованою в довгостроковій історичній перспективі, і щоб ми могли жити спокійно».

Хоча інтерв’юерка  питала про дії Москви і Києва, відповідь стосувалась дій лише однієї сторони – Києва, і все аби лише Москва могла жити спокійно.  Але це так, особливості московської концепції неподільної безпеки.

Отже, що має зробити Київ, щоб заспокоїти Путіна у довгостроковій перспективі?

1. «Перше, що необхідно зробити ВСІМ (підр. мною – Авт.), це визнати волевиявлення людей, які проживають у Севастополі та Криму… Якщо ті, хто так чи інакше заперечує це, все ж таки вважають себе демократичними країнами, повинні зрештою визнати … ».
2. Питання НАТО. «Найкращим вирішенням цього питання було б – ну, щоб наші колеги в західних країнах не втрачали, як то кажуть, обличчя,– щоб сьогоднішня київська влада сама відмовилася від вступу до НАТО».
3. Мінські угоди. (Виключено на підставі визнання ОРДіЛО.)
4. «І нарешті найголовніше. Все, про що було сказано вище, можна за одну секунду все перевернути, якщо наші так звані партнери накачуватимуть сьогоднішню київську владу сучасними видами зброї. Тому найголовніший пункт – певний ступінь демілітаризації сьогоднішньої України».

(На перший погляд здається, що у першому пункті  путінські вимоги мають своїм адресатом всі демократії світу, але насправді визнання анексії Криму залежить лише від Києва – див. п.4. про перевертання визнання Криму за одну секунду.)

Звертає на себе увагу заочний діалог Путіна з СЬОГОДНІШНЬОЮ київською владою. Що є досить дивним, зважаючи на московський наратив про державний переворот та нелегітимну нацистську  владу.

Можна, звичайно, чекати на ЗАВТРАШНЮ київську владу, як радив екс-президент Дімон у своїй жовтневій (2021 року) статті про Україну. Але високим є ризик, що при владі знов опиняться жидобандерівці. Тож краще скористатися непідвладною часові ВЧОРАШНЬОЮ та ще й ЛЕГІТИМНОЮ київською владою, яка залюбки визнає волевиявлення кримчан, відмовиться від вступу в НАТО та підпише указ про демілітаризацію України. І отримає нарешті омріяні 10000 рублів за евакуацію в Ростов.

Так Янукович може забезпечити у довгостроковій перспективі безпеку Російської федерації.