Кум Табачника
Сумнозвісний проект закону «Про вищу освіту» № 9655 має не лише дуже й дуже специфічних авторів з Міністерства освіти, але й не менш «цікавих» лобістів у Верховній Раді.Головним з них є голова парламентського комітету з питань освіти і науки Максим Луцький, депутат від Партії регіонів і за сумісництвом кум Міністра освіти Табачника. Пан Максим сам по собі особистість цікава і неоднозначна і вся його освітня та політична кар’єра складалася по незвичайному сценарію. І про це пропоную поговорити окремо.
Кар’єра молодого Максима Луцького в сфері освіти почалася дуже стрімко. Навіть занадто стрімко! В 2004 році він став наймолодшим проректором в Україні – його взяли на посаду заступника керманича НАУ. Це відбулося якраз в рік, коли Віктор Янукович, будучи прем’єр-міністром, перший раз йдучи на штурм президентської вершини, не гребував залучати адмінресурс в освіті. Але насправді, подейкують, у Луцького і без «проффесора» були гарні «края» в науково-освітніх колах. Так, його батько свого часу працював в КПІ і, за деякою інформацією, «відмазав» Максима від тюрми за ніби то крадіжку техніки (сайт Політрада).
Правда це чи вигадка ворогів – на цьому ми не акцентуватимемо увагу. Набагато цікавішою для нас є політична кар’єра пана Луцького. А в ній якраз прослідковуються «найкращі якості» справжнього кон’юнктурника. Так, в 2006 році Луцький став депутатом Верховної Ради від Блоку Юлії Тимошенко. При чому безпосередній керманич нинішнього голови парламентського комітету з питань освіти і науки, ректор НАУ Віталій Бабак йшов у депутати від того ж таки БЮТ, але всього лише до Київської міської ради. Цікаво, чим можна пояснити таку ротацію?
Але саме цікаве почалося опісля. Напередодні дострокових парламентських виборів 2007 р. Луцький (як відчував!) перекинувся до «антикризової коаліції» Партії регіонів, КПУ та СПУ. І, очевидно, тим заслужив місце в списку вже ПР. Він навіть короткий термін (до грудня 2007 року) встиг побувати заступником Міністра освіти і науки Станіслава Ніколаєнка. Депутатом Луцький став лише у 2010 р, після перемоги Януковича на виборах президента, коли значна частина регіоналів з парламенту пішла в уряд та на інші «хлібні» посади.
Але і до цього часу кум Табачника непогано себе почував на посаді проректора. За ним було помічено неабияку любов до дорогих іномарок, які наш фігурант часто-густо міняв. З Луцьким пов’язують ряд корупційних схем, через які Максим Георгійович нажив собі ворогів. На нього було навіть скоєно два замахи, кінці яких були явно не в політиці. Під час судового процесу над ніби то організаторами замахів, викладачами, між іншим НАУ, було оприлюднено версію, що Луцький сам себе і замовив.
Крім корупційних схем, пов’язаних з освітою, проректор НАУ прославився як достатньо жорсткий та авторитарний керівник, який намагався взяти під контроль студентський рух і негативно ставився до патріотичних ініціатив. Так, в 2009 році, ще за часів «помаранчевої влади», він ставив перепони для зустрічі студентів НАУ з істориком та громадськими діячами, які проводили інформаційну кампанію про український національно-визвольний рух. Але чому дивуватися? Кум Табачника має бути під стать Дмитру Володимировичу. Як кажуть, який піп, такий і приход.
Втім, найбільшу шкоду своєю діяльністю Луцький наніс вже будучи депутатом. Авторитарні методи управління з НАУ Максим Георгійович переніс і в парламентський комітет з питань освіти і науки. За свідченням Лесі Оробець, Луцький неодноразово фальсифікував засідання комітету, особливо, після смерті Володимира Полохала, ухвалюючи рішення без кворуму. Ну, і, звичайно ж треба зайвий раз загадати і про просування, навіть можна сказати, нахабне пропихування, законопроекту № 9655.
А останнім часом Луцький «прославився» спробою підкупу виборців в Соломенському районі столиці, де кум міністра освіти збирається балотуватися в парламент. Максим Георгійович оскандалився тим, що роздавав мешканцям району ліки та шампанське зі своїм зображенням.
Чому я акцентую увагу на всіх цих моментах? Та тому, що незабаром вибори, а значить, знову є ризик, що довірливий електорат ошукає черговий пройдисвіт. Тому кожен, хто голосуватиме на виборах, повинен знати всю правду про кандидата, аби не стати жертвою обману.
Тому і про діяльність пана Луцького необхідно бути максимально поінформованим, адже кум такого суперечливого діяча, як Табачник ненабагато відрізняється в своїх методах і в своїх поглядах від самого міністра. І шкоди від його діяльності для українського студентства не менше, ніж від «реформ» Дмитра Володимировича.
Тому, шановні виборці, будьте пильними!
