Краків
Аскольд Лозинський
Місто у Польщі дуже подібне до Львова. Подібна давність заснування (Львів 1256, а Краков рік пізніше), чисельність населення (три чверті до одного мільйона), старі будівлі, багато церков. Сьогодні це одне з головних міст Європи для переселення українців у наслідок війни.
При цьому треба ствердити, що польська влада відносно позитивно ставиться до українських переселенців. Польське суспільство по різному. Навіть при границі це відчутно. Як українця мене і дружину, а також нашого водія трактували не особливо чемно чи професійно. У час нашого приїзду митники усі пішли разом на обід залишаючи одного чоловіка. Правда оскільки я ношу дві шапки, а друга – це пискатого американця, то побут на границі не перевершив години часу. Чому так є, бо є різні люди, деякі нормальні а інші просто погані. Погані реагують тільки при агресії “поганого американця”.
Мушу сказати також, що мені дещо незрозуміла туристична стратегія поляків у Кракові. Туристична індустрія дуже побудована особливо для євреїв, і тому місця зацікавлення для туристів обмежені до старого міста, Королівського замку, гробу Короля Казиміра, костьолу Святого Йосифа та Ягеллонського університету, тоді коли повна туристична програма, включає головне – поїздку до Аушвіцу та єврейського кварталу, колишнього гетто євреїв, три чи чотири синагоги, робітню Оскара Шіндрела, єврейського ринку та інші місця, значущі для єврейської нації. Мало місця зацікавлення значущих у польській історії. Це трохи дивно, оскільки поляки горда нація. Багато туристів, і до речі, велика більшість – це не євреї, хоч я не переглядав статистику і не робив опитування, але чув доволі багато англійську, німецьку, італійську, французьку мови.
Одна вказівка, що туризм у Кракові повинен бути більшим – це порівняно з кількістю туристів до Кракова і до Львова. На вигляд число дуже подібне. Це не добра вказівка для Кракова, оскільки транспорт до, та митні границі з довгими чергами в Україну далеко складніші, ніж до Кракова. У додатку, поруч Кракова знаходиться відомий табір смерті Аушвіц з музеєм, що сам притягає дуже багато туристів.
Мимо війни та кожноденного бомбардування, Краків чомусь виглядає більш занедбаним ніж Львів. Хуліганство проявляється у написах, так званого графіті, майже всюди по місті і поліція мало цим займається. Казав нам один водій та туристичний гід, що поліція тільки стежить за рухом машин, бо це інколи приносить поліцаєві плоди. Поліція мало звертає уваги на таке хуліганство як графіті. Не знаю чи це відповідає правді, але у Кракові стільки графіті, що зразу попадає в очі, яке я не бачив у найбідніших частинах Ню Йорка.
Такі польські міста як Люблин, Перемишль, Ряшів та Краків стали основними місцями переселення багатьох українців, зокрема з центральних та східних земель. Вони повідкривали навіть свої підприємства, ресторації, кав’ярні, тощо. Напевно десятки тисяч українців проживають у Кракові.
Переселенці переважно висловлювались позитивно про наставлення до них не тільки влади, але і польського населення. Зустрічали ми українців з Харкова, Дніпра та Вінниці. Є прибиральниці, офіціантки у каварнях, а також власники підприємств – ресторанів. Між ними є Вікторії, Олександри, Андрії і не дивно бо українці засадничо працьовиті люди. Вони не шукають державної допомоги, а передусім знаходять можливості своїм трудом не тільки влаштувати життя для себе та рідних, але і навіть піти крок дальше. Кажуть, що українці навіть платять податки, але напевне з не великим задоволенням.
24 вересня 2024 року
