Йосиф Сліпий – в’язень сумління та патріарх нескореної Церкви
17.02.1892 – у с. Заздрість на Тернопільщині народився Йосиф Сліпий (Коберницький-Дичковський), патріарх УГКЦ, кардинал.
Провидінням Божим владика Йосиф, як і митрополит Андрей, виявився в потрібний час на своєму місці і не тільки зберіг Церкву, але й визначив перспективи її розвитку на багато років вперед. Митрополит Андрей, передбачаючи важкі часи для Української Церкви та народу, найкращою кандидатурою на свого наступника визначив саме Й. Сліпого. Тоді праведний Андрей такими словами засвідчив незламність владики Йосифа: «Він не відступить Загине, але не відступить». Після смерти Шептицького, новий митрополит Галицький Й. Сліпий вже у квітні 1945 разом з іншими єпископами був заарештований. А далі довгі 18 років допитів і знущань, тюрем і концтаборів, погроз, залякувань і лукавих пропозицій зради та співпраці. За приєднання до московського православ’я йому обіцяли відновлення усіх титулів і найвищі духовні посади в РПЦ, на що він завжди відповідав рішучою відмовою. При цьому Й. Сліпий добре розумів, що своєю непокорою підписує собі смертний вирок, і все ж кожного разу вимагав припинити переслідування його Церкви. Лише Божим провидінням йому у 1963 вдалось вирватись на волю та виїхати за кордон.
Й. Сліпий був великим організатором та будівничим Церкви. У вільному світі налагодив та упорядкував церковне життя українців, розбудував структури УГКЦ, зумів об’єднати українську діаспору усіх континентів навколо ідеї незалежности України та свободи катакомбної УГКЦ. Подібно, як і митрополит А. Шептицький, він, дбаючи про належний освітній рівень українського духовенства та вірних УГКЦ, в 1963 р. заснував у Римі Український католицький університет, філії якого згодом постали у Вашингтоні, Лондоні, Чікаґо, Філадельфії та відновив діяльність Українського богословського наукового товариства (1960).
Його погляд завжди був звернений у майбутнє. Передчуваючи відродження незалежної Української Держави, він, випереджуючи час, як найголовніше завдання кожного українця проголосив ідею патріархального устрою Української Церкви з об’єднанням навколо київського патріарха обидвох українських церков. «Отож заповітую вам усім: Моліться, працюйте і боріться за збереження християнської душі кожної людини українського роду і за весь Український нарід і просіть Всемогучого Бога, щоб Він допоміг нам завершити нашу тугу за єдністю і наші змагання за церковне з’єдинення у здвигненні Патріярхату Української Церкви!» (Із Заповіту патріарха Йосифа Сліпого).
