Іронія
Іронія полягає в тому, що Україна, яка мало піклується про своїх громадян і зовсім не піклується про українців, які проживають за кордоном, тепер стикається з черговим викликом. Польський уряд незабаром оскаржуватиме ставлення України до поляків в Україні. Міністерство закордонних справ Польщі дуже відрізняється від міністерства України з аналогічною назвою та обов’язком. Нещодавно воно привернуло увагу спеціальної комісії з питань поляків за кордоном при польському парламенті про нібито тяжке становище поляків в Україні.
Іронія відчутна, тому що Міністерству закордонних справ України доведеться реагувати, що не є новою обставиною, в абсолютно чужому стилі для його власних дій. Україна не звертає уваги на більш нещасних українців за кордоном. Безумовно, вона вітає четверту частину свого державного бюджету від українських робітників за межами України, які допомагають своїм сім’ям, перераховуючи кошти. Звісно, вона вітає наївність української західної діаспори з її організаційними структурами, які допомагають у створенні місій та резиденцій лише за трохи дешевого металу у формі нагород.
Це не нове явище. Раніше Верховна Рада України ухвалила закон про вищу освіту. Цей закон вимагав, щоб випускні іспити складалися державною українською мовою. На диво поляки, угорці та румуни були вражені. Українська дипломатія дещо заспокоїла невдоволених. Угорщина вийшла далеко за рамки звичайного протоколу. Вона відхилила прохання України про членство в НАТО. Україна певною мірою поступилася, надавши україно-угорцям більшу територіальну автономію. Угорська сторона, здобувши часткову перемогу, погодилася підтримати вступ України до НАТО.
У 2017 році був період польських переслідувань українців у Польщі. Це панування терору було спрямоване проти пам’ятників українців і навіть релігійних обрядів. Польські шовіністи кричали: Польща для поляків. Вибухи мали суспільний характер, але були викликані небажанням уряду проводити розслідування та притягнення до відповідальності.
Я особисто звернув це питання до відома тодішнього постійного представника України при ООН, і для мене це на диво було відкинуто словами, що Польща та Україна є союзниками. Ну, нещодавно я звернув увагу на подібну і значно більш сувору тему переслідування українців у Російській Федерації до уваги нинішнього постійного представника України при ООН, який більш зарозуміло й зневажливо відповів: Україна не є українською країною. Він також додав, що Україна не є християнською країною, оскільки я звернувся до нього 14 жовтня 2021 року, у День захисника України, але більш відомий як День Покрови Пресвятої Богородиці, історично дата пам’яті наших козаків та УПА. Я не буду звинувачувати це та подальші взаємодії з доволі неефективним дипломатом в ООН, просто розбіжністю поглядів. Мої подальші запити про нього в ООН привели до консенсусу: Україна, безумовно, може зробити краще.
Більшість українців діаспори, як я знаю, погоджуються зі мною в багатьох моїх питаннях, однак вони, як баранці, підпадають під загальноприйняту мантру – годидитися і жити разом або задля єдності. Завжди є бачення того, щоб мені подарував дрібничку від Президента України або принаймні нагоду знімки з Президентом, як запропонував би мій наступник на Світовому конгресі українців.
Проблема в тому, що Президент України не дбає про українців. Я підтримав Володимира Зеленського, а не Петра Порошенка тому, що вважав, що Порошенко у своїй корупції був жахливим. Я погодився із Зеленським, що він є креатурою корупції Порошенка. Тепер я бачу, що Зеленський з самого початку маневрував і діяв. Востаннє я бачив його в Києві на святкуванні 30-річчя. Він дуже добре зіграв свою роль, звертаючись до тисячі років української державності. Він знову майже переконав мене, за винятком того, що під час свого наступного візиту до Сполучених Штатів він показав свою сутність. Його Міністерство закордонних справ і Постійне представництво при ООН не є українцями.
Зеленський знову балотуватиметься у 2024 році, мимо обіцянок. Він повільно нейтралізує будь-яку опозицію навіть всередині своєї партії. Він не дуже витончений, але, тим не менш, актор зі сценарієм, який він написав у співавторстві. Мені не важко сказати, що я так помилявся, тому що я так багато разів помилявся раніше.
Ми, українці, винні, як і раніше. Нас так багато разів обманювали. Нас так легко зробити найпростішими жестами. Україна потребує суттєвих змін. Україна має визнати роль корінного українського народу, захист, на який він заслуговує в Україні чи поза її межами. Тарас Шевченко у вірші «Доля» писав про те, що його брали на навчання, щоб зробити з нього людину. Його кінцевою відповіддю було те, які ми люди. У мене є багато колишніх друзів, які сумлінно не можуть або не хочуть відповісти на це запитання.
6 листопада 2021 року Аскольд С. Лозинський
