“І свого не цурайтесь”, або Складні траєкторії української освіти за кордоном

Проблема освіти дітей українських трудових мігрантів посідає в процесі культурного збереження української ідентичності одне з найбільш важливих місць. Частина українців перебуває за кордоном разом зі своїми дітьми, і ці діти, незалежно від легальності перебування батьків, навчаються в школах приймаючих суспільств. Відтак, долучення своїх дітей до вивчення української мови, літератури, історії України для багатьох українців є актуальною проблемою. Батьки, у більшості, зацікавлені у створенні, утриманні і розвитку українських шкіл різних типів. У такий спосіб вони прагнуть вберегти своїх дітей від асиміляції, і саме з існуванням та розвитком українських шкіл пов’язують майбутнє своїх нащадків. Адже певна частина українських мігрантів декларує свій намір повернутися в Україну за деякий час, відтак, якщо це станеться, і якщо їхні діти, на той момент, не будуть повнолітніми, їм доведеться навчатися в українських школах. Але як це буде можливо для, скажімо, 13-літнього підлітка, який закінчив 7 класів іноземної школи і який говорить українською мовою, у кращому випадку, на рівні примітивних побутових комунікацій?

Україна з метою задоволення національно-культурних потреб закордонних українців укладає міжнародні договори, які передбачають створення оптимальних умов для задоволення їхніх соціальних та освітньо-культурних потреб. Здебільшого це договори про співробітництво в галузях освіти, культури та інформаційного забезпечення. Проте, наскільки реально забезпечене право на освіту українців за кордоном – питання дискусійне.

У випадку четвертої хвилі трудової міграції, перші українські школи за кордоном створювались при різноманітних громадських організаціях і їхня подальша доля залежала від сприяння країни, в якій вони утворювались. Метою таких шкіл є виховання нового покоління на засадах національної самопожертви, пошани, гідності та гордості за приналежність до української нації. Зрозуміло, що мовою викладання повинна бути саме українська.

Сьогодні, в багатьох країнах українські громади утримують заклади таких типів: українські католицькі, суботні та недільні школи, де вивчаються укр. мова, релігія, історія та культура. Проте такі предмети вивчають також і в широкій мережі громадських шкіл, більш відомих під назвою “рідні школи”. Вони, як і попередні, утримуються українськими церквами та різними організаціями. В містах учням пропонують так звані “курси українознавства”. Програма зазвичай визнається і підтримується провінційними міністерствами освіти, тому випускники отримують диплом з української мови. Також є заклади, де українські студії, що складаються з багатьох предметів, є невід’ємною частиною шкільної програми.

Міжнародна українська школа (МУШ)

Після численних звернень закордонних організацій до української влади в 2006 р. було оголошено про здійснення проекту Міністерства освіти України – Міжнародної Української Школи. Фінансування мало відбуватися виключно за державні кошти, та й батьки не повинні були платити за навчання своїх дітей. Тому згодом школа швидко набула популярності серед українців. Врешті вона була заснована у 2008 році при тодішньому МОН України (зараз – МОНМС). Зараз Міжнародна українська школа координує діяльність закордонних українських навчальних закладів, у яких вивчається або ведеться викладання українською мовою, надає методично-інформаційну підтримку закордонним шкільним осередкам. Згідно з своїм статутом, вона повинна забезпечувати громадян України, які виїхали за кордон, можливістю здобути якісну повну середню освіту українського зразка. Прийом учнів відбувається на безконкурсній основі. Ними можуть стати лише ті громадяни України, які перебувають за кордоном на законних підставах (постійно чи тимчасово), а також громадяни інших країн, які виявили таке бажання. Основним документом, що регулює навчально-виховний процес у Міжнародній школі, є Робочий навчальний план, адаптований до дистанційної форми навчання і затверджений Міністерством освіти і науки України. До нього додається графік консультацій та іспитів. Навчання здійснюється екстерном у формі дистанційного навчання з використанням новітніх інформаційно-комунікаційних технологій. Консультації та поточне оцінювання досягнень учнів може проводитися як стаціонарно в приміщенні Міжнародної школи, так і дистанційно в системі “on-line”. Здійснюється також поточне і підсумкове оцінювання знань школярів. Навчання учнів у 4-х, 9-х, 11-(12)-х класах завершується державною підсумковою атестацією, яка, як правило, проводиться на території України. За результатами навчання учням видається відповідний документ про освіту державного зразка (табель, свідоцтво, атестат).

Проблеми і недоліки МУШ

Проте все це лише на перший погляд виглядає систематизованим і організованим. Насправді, існує безліч проблем, які публічно замовчуються, проте вони очевидні для тисяч батьків-мігрантів. Мабуть, найголовнішою проблемою МУШ є те, що її керівники не завжди дбають власне про патріотичне виховання маленьких українців, почасти дозволяють собі підтримувати російські школи і нехтувати “правильним” трактуванням української історії. Є також й інші недоліки. До прикладу, навчальні програми МУШ повинні бути адаптовані під суботні та недільні школи, бо сьогодні вони не є достатньо узгодженими з такою формою навчання. Адже запровадження п’ятиденного навчання в українських школах за кордоном, і зменшення навантаження вчителів, від яких вимагають таку велику кількість документації, що в педагога фактично не залишається вдосталь часу на виконання його прямих обов’язків – навчання дітей, – виглядає малореальним у найближчому часі. Бо утримання п’ятиденної школи за європейським зразком потребує значних коштів, яких не може собі дозволити українська держава, вже не кажучи про українську громаду. Можливо, більше зусиль варто було б витратити на вдосконалення суботніх і недільних шкіл, які інсують в країнах перебування. Слід також простежити, щоб учні не вивчали повторно одні й ті ж курси навчальних дисциплін. Часто буває так, що дитина вчиться в загальноосвітньому закладі, а більшість предметів дублюються в суботній школі. Варто також зосередити увагу учнів на власне українських предметах і, періодично, проводити спеціальні курси для вивчення української термінології.

Окрім того, невирішеною проблемою залишається недостатня кількість підручників. Здавалося б, тут не мало б виникнути суттєвих перешкод, адже самі школи уже сформовані, набраний вчительський колектив, є навчальні плани і програми. На фоні цього, забезпечення шкіл підручниками не виглядає чимось непосильним. МУШ, як загальноосвітній навчальний заклад Міністерства освіти України, зобов’язаний дбати про те, аби наші учні мали всі необхідні навчальні матеріали. Але ж ні! Як зазначає Наталя Дмитрук, цьогоріч “книжки збирали по “бідних селах”, оскільки не було створено книжкових відповідних фондів для навчання українських дітей за кордоном. Саме тому свідомі українські вчителі змушені власним коштом і зусиллями знаходити вихід із цієї ганебної ситуації. Доводиться забирати книжки в інших шкіл, “списуючи” їх, і власноруч перевозити за кордон.

Проект МУШ досить швидко здобув популярність серед українських мігрантів саме через можливість отримання атестату про середню освіту. Але і тут все не так просто. Такий атестат дає право учневі продовжити навчання як в українських ВНЗ, так і в навчальних закладах деяких країн-реципієнтів. Дуже часто батьки користуються такою можливістю і тому віддають своїх дітей до українських шкіл зовсім не для того, аби прищепити нащадкам любов до рідної мови і зберегти віковічні традиції. Вони прагнуть якомога швидше асимілювати і дати дитині можливість дуже легко отримати вищу освіту за кордоном. Не варто навіть згадувати і про додаткові “бонуси” для таких студентів у вигляді стипендій чи соціальної допомоги… Так, наприклад, в Португалії близько 20 суботніх шкіл розділилися на дві групи: ті, які прагнули всіляко стримати процес асиміляції і зберегти українські традиції, і ті, що організували школи для співпраці з МУШ.

Асоціація “МИР”

“МИР” – асоціація російськомовних мігрантів в Португалії. В каталозі навчальних закладів Португалії зазначені її основні напрямки діяльності: “образование и воспитание подрастающего поколения, сохранение культурного наследия России, изучение русского языка.” В рамках роботи асоціації функціонує Перша Слов’янська Школа (хоча, я б радше назвала її Школою Чудес, але про це дещо пізніше). У всіх документах і офіційних матеріалах вказано, що ця школа працює за, так званими, двома програмами – українською і російською(відповідно до сформованих навчальних планів). Але, фактично, все навчання проводиться російською мовою! Проте спеціально для україномовних школяриків деякі предмети викладаються українською. Математика, наприклад. А тепер повернімось до того моменту, де вказано, що ця школа – українська і співпрацює з МУШ. Шановні, та що ж це коїться? В україномовній школі дитина може розраховувати лише на один-два предмети, та й то не гуманітарні? Ну чим не школа чудес?

Наприкінці квітня, в Лісабоні, була проведена конференція російськомовних мігрантів Португалії. Зустріч відбулась за сприяння ще однієї організації, окрім “Миру”, – “Русский Дом”. На заході було чимало людей – починаючи від вчителів і закінчуючи директорами шкіл, представниками духовенства і російськими журналістами. Обговорено було практично все: і визнання дипломів, і договір між Росією і Португалією, і офіційний статус російської мови, і навіть концепція школи у всіх деталях. А тепер згадаємо про те, скільки разів Спілка українців у Португалії звертала увагу директору МУШ, МЗС УКраїни та Міністру МОНМС України на такий стан речей. У відповідь, представникам Спілки показувались довідки про кількість виданих атестатів і довго переконували в популярності МУШ серед мігрантів. Всі прохання, письмові звернення і вимоги зводились до мінімального обговорення проблем співпраці з МУШ. Жодних “практичних” наслідків не видно і до сьогодні. У відповідь на це Павло Садоха, голова Спілки українців у Португалії, сказав: “Всі ми добре розуміємо апетити провладних російських політиків та Російської Православної церкви вернути Україну в сферу свого прямого впливу. Конкретних ініціатив з боку МЗС та МОН України для захисту українських інтересів ми не бачимо!”

1 червня 2012 р. Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України був прийнятий і опублікований наказ № 654 “Про затвердження плану заходів Міністерства щодо підтримки та розвитку українського шкільництва за кордоном на 2012-2015 роки”. З одного боку, цей документ дав підстави сподіватися на співпрацю з українською владою стосовно розвитку шкільництва у діаспорі, з іншого ж – спричинив чимало проблем. За словами Павла Садохи: “наказ не врахував базову складову, яка б забезпечувала збереження національної самоідентифікації українців за кордоном, а саме: немає чіткого визначення, що таке закордонні українські навчальні заклади та українські школи зарубіжжя. Для більшості цивілізованих країн, справді такого роз’яснення не потрібно, але для України – необхідне.”

Українські школи у світі

Варто детальніше розглянути особливості українських шкіл в тих країнах, куди виїжджають українці.

Австрія

В Австрії діє недільна парафіяльна школа при церкві Святої Варвари. Діти навчаються півтори години на тиждень за програмою, яку складає вчитель окремо для кожної групи. Тут навчають українську мову, письмо, а також традиції і культуру українського народу. Кожна група складається приблизно з 25-30 учнів. Проблемою для дитини може стати навчальний матеріал – підручники доведеться купувати самостійно, оскільки тих, які виділяє Посольство України, не вистачає.

Азербайджан

Міністерство освіти АР разом з Українською громадою в Азербайджані заснували недільну школу при Бакинському слов’янському університеті. Там вчать українську мову, історію України(5-11 класи), українську літературу(теж 5-11 класи), народознавство та музику. Діти навчаються 4 години на тиждень у суботу і неділю. Учнів за віком ділять на групи. В бібліотеці Бакинського слов’янського університету є чимало книг українською мовою – підручники, навчальні посібники, словники, наукова та художня література.

Аргентина

Тут працюють виключно суботні школи, засновником яких є українське культурне товариство “Просвіта”. Його філії розташовані в багатьох містах. Саме там і фунціонують навчальні заклади. Навчання триває 4 години на тиждень. Здебільшого вивчають лише українську мову. Також є суботня школа від греко-католицької церкви і ще одна – від товариства “27-го серпня” в м. Посадас. Саме тут дитині зможуть дати можливість вивчати не лише мову рідного краю, а й історію, географію і культуру.

Бельгія

В цій країні функціонують дві суботні школи – в Брюсселі та Антверпені. Ініціатором створення навчального закладу в м. Антверпен виступила українська асоціація “Барвінок”. В Брюсселі школу заснувало душпастирство Української греко-католицької церкви. В обох закладах викладають українську мову та літературу, всесвітню історію та історію України, географію, культуру і звичаї українців. На жаль, підручників для всіх школярів не вистачає, тому деякі потрібно купувати самостійно.

Бразилія

Бразилія може похизуватися порівняно великою кількістю закладів, де можна вчити українську мову. Проте в більшості шкіл нема угоди про співпрацю з укр. навчальними закладами, тому цей предмет носить факультативний характер. Виняток становлять ті, що засновані українськими громадами. Так, в школі ім. Матері Анатолії в м. Курітіба, що заснована сестринством Непорочної Діви Марії, всі предмети викладаються українською мовою. Можна записати дитину на факультатив з українського народного танцю, мови та літератури. Програму навчання викладачі складають самостійно. Є чимало суботніх та недільних церковних шкіл, де діти вчать Українську мову, народну музику (гра на бандурі) і танець, українське прикладне мистецтво та катехизм. Але це вже залежить від особливостей кожної школи зокрема. Осередками таких навчальних закладів є: м. Курітіба, м. Уніао-да-Віторія, різні поселення муніципалітету Прудентополіс. Проте своєрідним недоліком таких закладів є, знову ж таки, відсутність співпраці з укр. навчальними закладами.

Великобританія

В цій країні працюють виключно суботні школи, де діти зможуть вивчати гуманітарні дисципліни (укр. мова та література, історія, географія, мистецтво, музика). Навчання відбувається за програмою від 1-го по 10 класи. Навчально-освітні заклади діють в таких містах, як Бредфорд, Ковентрі, Лейстер, Лондон, Манчестер, Рочдейл, Хертс та ін.

Греція

Важливо, що в Греції є дві школи, де всі предмети вивчаються українською мовою. Перша з них – це Українська недільна школа при Товаристві української діаспори у Греції – „Українсько-Грецька думка”. тут вивчають укр. мову, літературу, історію та географію України(з 1 по 11 клас). Інший заклад – Українська школа при Культурно-освітньому центрі „Берегиня”. Ось які предмети тут викладають: укр. мова, укр. література, історія України, зарубіжна літ., біологія, хімія, фізика, геометрія, креслення, всесвітня історія, географія, природознавство, інформатика, основи здоров’я, англ. мова, грецька мова, фізичне виховання, співи, образотворче мистецтво(1-10 класи). В обох школах українознавчі дисципліни вивчаються за навчальними програмами, затвердженими МОН України. Форма вивчення – як предмет. Також їхньою перевагою є те, що вони співпрацюють з Українською міжнародною школою(МУШ).

Грузія

Тбіліська публічна школа № 41 ім. М. Грушевського, що діє з 1 вересня 1999 року, має право видавати атестати про середню освіту. В ній українознавчі дисципліни вивчаються як предмети(з 1 по 12 класи). Це, зокрема, укр. мова та література, історія та географія України. Окрім того, є також багато недільних шкіл: Українська недільна культурно-просвітницька школа ім. І. Котляревського, засновником якої є Грузинсько-українська культурно-просвітницька спілка „Єдність”; Українська недільна школа ім. Т. Г. Шевченка у м. Поті; Українська недільна школа в м. Боржомі.

Естонія

Тут практично всі навчальні заклади з вивченням укр. мови – недільні. Навчання відбувається раз на тиждень і триває від двох до семи годин. Перелік предметів у всіх школах практично однаковий: читання, українська мова література, етнографія, малювання, українські народні ремесла. Ось перелік деяких таких шкіл:

– Українська недільна школа „Надія” при Асоціації українських організацій в Естонії(3 год. на тиждень);

– Українська недільна школа ім. Л. Українки при Українському культурному товаристві м. Тарту „Промінь”(3 год. на тиждень);

– Українська недільна школа при Українському земляцтві м. Сілламяе „Водограй”(7 год. на тиждень).

Іспанія

В Іспанії Загальноосвітні навчальні заклади з навчанням українською та іншими мовами відсутні. Є чимало укр. шкіл, які, до того ж, користуються програмою МУШ. Це:

– Українська суботня школа при асоціації українців у Каталонії „Червона калина”, м. Барселона;

– Українська суботня школа „Дивосвіт” при асоціації „Українська громада Іспанії за права, честь і гідність українців”, м. Мостолес;

– Українська суботня школа „Лідер” при асоціації українців регіону Мурсія, м. Мурсія;

– Українська суботня релігійна школа при асоціації українців Алкали, м. Алкала де Енарес;

– Укр. школа при організації „Українська взаємодопомога”, м. Алькоркон;

– Українська суботня школа „Рідна мова”, м. Торрев’єха Школа „Наші діти”, м. Мадрид;

– Укр. недільна школа „Берегиня” при асоціації українців в Іспанії „Україна”, м. Валенсія.

Італія

Щороку на Апенінському півострові зростає кількість українських дітей. Частина з них приїжджає завдяки возз’єднанню сімей, інші народжуються в Італії в українських чи змішаних сім’ях. Більшість шкіл, де учні вивчають стандартний перелік предметів (укр. мова, укр. літ., математика, інформатика, історія, географія), носять статус недільних, у яких діти навчаються паралельно з італійськими навчальними закладами. Заняття проводяться по суботах і неділях загальною тривалістю 3–4 год. Розклад занять складено з урахуванням загального часу та кількості навчальних дисциплін. На кожний предмет відводиться академічна година або півгодини. Навчальні програми розроблені або самими вчителями, або адаптуються програми, отримані від МУШ. Ось невеликий перелік:

– „Перша ластівка” в м. Местре. Діє при Асоціації „Україна Плюс”;

– Українська недільна школа при благодійному товаристві „Свята Софія”;

-Українська недільна школа при „Добровільній асоціації українських жінок в Італії”, м. Неаполь;

– Українська недільна школа при італо-українській культурній асоціації „Надія”, м. Брешія;

– Українська недільна школа ім. Івана Франка при Асоціації „Україна”, м. Пескара.

Викладання ведеться українськими вчителями-іммігрантами безкоштовно, або ж за невелику плату. Підручники і науково-дидактичні матеріалами отримують від МОН України та МЗС України, в рамках програми підтримки зв’язків з українцями за кордоном, або шляхом закупівлі навчальних посібників в Україні згідно потреб конкретної школи.

Канада

В Канаді доволі розгалужена система навчання, пристосована до українського мігранта. Є дуже багато суботніх шкіл, де навчання відбувається згідно з програмою, розробленою Українською шкільною радою при певній провінції, або ж Комісією шкільництва Конгресу українців Канади. Але, поряд з цим, функціонують ще й католицькі цілоденні школи, де учням пропонують вивчати граматику, літературу, історію, географію та культуру. Також є цілоденні публічні школи і цілоденні двомовні(англо-українські) школи. Тут програма вивчення укр. мови та культури затверджена Міністерством освіти тієї провінції, де вона, власне, і розташована (наприклад, Holy Trinity Ukrainian Credit Program, Saskatchewan Government Correspondence School, Athabasca Elementary School). В Альберті, Манітобі та Саскачевані існують українські двомовні програми від дитячого садка до віку 12 років. У звичайних школах існують спеціальні класи з українською мовою навчання, що займають майже 50 % учбового дня. Українська мова як окремий предмет викладається в ряді початкових шкіл в багатьох провінціях. У п’яти Канадських провінціях українська мова викладається в середніх школах, де в цьому існує потреба.

Латвія

Найбільш “повноцінною” (з точки зору обсягу навчального матеріалу і кількості предметів) в Латвії є Ризька українська середня школа, заснована в 1991 році Лідією Кравченко. Це – державний середньоосвітній заклад. Укр. мова та література вивчаються 5 год. на тиждень; усі інші предмети(українська мова, українська література, історія України, народознавство, етика та етикет ділових відносин) – по 1 год. на тиждень. Це повноцінні уроки, які проводяться на основі навчальних програм України і ведуться укр. мовою. Навчальні програми пройшли також відповідну акредитацію у МОН ЛР і діють до 2010, 2016 та 2017 року.

Німеччина

В Німеччині є достатньо велика кількість українських суботніх шкіл. Між собою вони відрізняються кількістю навчальних годин, переліком предметів і, звісно ж, програмами:

– Українська суботня школа “Країна знань” при Асоціації українців Північної Німеччини. Шкільні предмети: Українська мова, українська література, географія України,історія України, народознавство. Програми затверджені Міністерством освіти України. Навчання проводиться в суботній школі 3 години на тиждень.

– Українська суботня школа «Рідного слова». Програма і предмети – ті ж.

– Українська суботня школа при Українському товаристві Франкфурта-на-Майні. Предмети: Українська мова, читання, розвиток мовлення, співи, образотворче мистецтво. Школа користується власними програмами, затвердженими дирекцією школи.

– Українська суботня школа Товариства „Рідна школа”. Навчання відбувається за таким планом: укр. мова (1–7 клас): 1 год. на тиждень; українське читання (1–4 клас): 1 год. на тиждень; українська література (5–7 клас): 1 год. на тиждень; початкова математика (1–2 клас): 1 год. на тиждень; природознавство (1–2 клас): 1 год. на тиждень; історія України (5–7 клас): 1 год. на 2 тижні; географія (5–7 клас): 1 год. на 2 тижні; релігія (1–7 клас): 1 год. на 2 тижні.

Польща

В країні розвинений комплекс загальноосвітніх шкіл з укр. мовою навчання ім. Богдана-Ігоря Антонича у Лігниці. Кількість годин на тиждень: Українська мова (сер. школа по 3 год.; ліцей по 5год (3 клас), 4 год. (2 клас), 4 год. (2 клас), історія України (1 год.), позаурочні заняття танцю (1 год.), вокалу (1 год.), хору (2 год.), театральний гурток (2 год.). Форма вивчення – предмет. Також є комплекс шкіл з українською мовою навчання в Бартошицях, Гурово Ілавецькому і Білому Борі. Так, в Початкова Школі № 2 ім. Т. Шевченка в Білому Борі програми затверджені Польським Міністерством Освіти: 1 клас – 5 год. укр. Мови, 2 клас – 5 год., 3 – клас – 4 год., 4 – клас – 4 год., 5 – клас – 4 год., 6 – клас – 4 год.

Португалія

У Португалії велика кількість українських шкіл, кожна з яких має свої особливості. Тому тут доцільно розглянути бодай кілька з них.

1.Українська школа „Дивосвіт” у м. Лісабоні при Спілці українців Португалії. Діти вивчають всі предмети з програми середньої школи. Навчання здійснюється у режимі суботньої школи, у координації з Міжнародною українською школою з можливістю отримання випускниками українського атестату державного зразка.

2. Українська школа імені Тараса Шевченка (м. Фару) Спілки українців Алгарве. За Програмами Міністерства освіти і науки України. Всі предмети: 1 год./тиждень. Укр. мова/Рідна мова – 2 год./тиждень (недільна школа).

3. Суботня школа “Джерело”, заснована Асоціацією “Собор” у вересні 2008 року. Навчання відбувається за типовим планом початкової школи з навчанням українською мовою та мовами національних меншин, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 29.11.2005 р. №132, зі змінами, внесеними наказом МОН України від 07.05.2007 р. № 357. Кількість годин на тиждень – 45. Форма вивчення – суботня школа.

Росія

Найбільшу національну меншину в Росії складають саме українці. Як це не прикро, але тут не виконується закон „Про національно-культурну автономію”, нема українських шкіл, бібліотек та дитячих садків. Цю проблему всіляко намагаються вирішити громадські організації українців. Вони організовують фестивалі культури та концерти, де звучить рідна мова.

Від редакції: у публікації подано інформацію про школи за кордоном, яку авторці вдалося зібрати серед власних джерел. Запрошуємо читачів додавати інформацію щодо шкіл у країнах світу, якої бракує у тексті

Автор: Оксана Навроцька, спеціально для “Навігатора”