Хайтарма Криму

383955370.jpg

Мовою кримських татарів, «Qaytarma» означає «повернення». «Хайтарма» ‒ це перший кримськотатарський повноформатний художній фільм і перша художня картина про депортацію кримських татар. Більшість ролей у стрічці зіграли непрофесійні актори. У масових сценах знялися понад тисячу осіб з усього Криму. Велика їхня частина ‒ люди похилого віку, які пережили трагічні події 18 травня 1944 року. Події, відображені в кінофільмі, дратують Кремль, отож, 17 травня 2013 року на прем’єру Генеральне консульство Росії в Сімферополі не пустило радянських льотчиків ‒ учнів головного героя фільму Амет-Хана Султана, які приїхали в Сімферополь із Росії. Російський консул Володимир Андреєв тоді «наполегливо не рекомендував» їм участь у прем’єрі, тому що фільм не відображає всієї правди про колабораціонізм кримських татар і делегація від Росії не може бути присутньою на «фільмі, що викривляє правду про Велику Вітчизняну війну». Пізніше в прямому ефірі телеканалу ATR, пояснюючи свій вчинок, Андреєв заявив, що він вважає очевидним фактом «масову зраду кримських татар в роки Великої Вітчизняної війни» і його погляди відповідають офіційній позиції Росії. Заяви дипломата отримали різку реакцію з боку спільноти кримських татар, які поставили вимогу відкликати консула, та, зрештою, було змушене щось пробелькотіти навіть МЗС Януковича. 24 травня МЗС Росії визнало заяви свого генконсула недоречними, Андреєв подав у відставку.

Це відбувалося рік тому. Коли ніхто не міг собі уявити, що в 2014 році кримську землю будуть топтати чоботи московських окупантів. А 70-річчя трагедії кримських татарів буде згадуватися під дулами московських автоматів. Однак так сталося. Сталося в результаті співпадіння бажань Путіна хоч якось компенсувати втрату контролю над всією Україною, слабкості нової української влади загалом та відповідальних за її безпеку та оборону – персонально.

 

Спочатку самопроголошений кримський прем’єр Сергій Аксьонов заборонив кримським татарам проводити траурні заходи, приурочені до 70-річчя депортації. Слідом це ж саме прогавкав так званий «губернатор» Севастополя Сергій Меняйло, аргументувавши заборону подіями на південному сході України і «можливими провокаціями екстремістів». Водночас на 19 травня у Севастополі запланували дитячу ходу з нагоди Дня піонерії. Виявляється, «провокації» стосовно цього заходу неможливі. Мабуть, оскільки не санкціоновані із Кремля.

Голова Меджлісу кримських татар Рефат Чубаровформально звернувся до так званого прокурора Криму Наталії Поклонської (і неформального претендента на роль інтернет-клоунесси) з проханням перевірити відповідність російському законодавству указу Аксьонова. Чим, вочевидь, поставив прокурорську лялечку у глухий кут – як же ж, маючи в розпорядженні вкрай обмежений власний інтелект та незнання навіть українського законодавства, так швидко опанувати хоч би «ази» російського! Однак Чубаров змилосердився над недорозвиненим мозком і продемонструвавжурналістам указ Путіна про реабілітацію народів Криму від 21 квітня, в якому є норма для влади сприяти проведенню жалобних заходів 18 травня. При цьому заявивши, що таким чином указ Аксьонова суперечить «волі» президента РФ. І не без іронії додавши, що очікує рішень прокуратури Росії, «коли вже вона контролює цю територію».

Втім, прокурорточка наданим шансом не скористалася. «Влада» Криму не дала кримським татарам провести в Сімферополі щорічний мітинг, чого не дозволяв собі навіть бандитський режим Януковича і його «смотрящих» за Кримом.. Площу Леніна в Сімферополі оточили військові (про всяк випадок), дороги до міста були перекриті.

Всім, хто планував брати участь в акції, організатори запропонували поїхати в селище Ак-Мечеть під Сімферополем. На молебень таки зібралося понад 10 тисяч людей. Однак, щоб заглушити промовців та залякати всіх присутніх, над ними постійно кружляли російські бойові вертольоти. У своїй промові Чубаров особливу увагу звернув на це, словами, що це показує «що і як думають вони (влада) про нас», а також «вертоліт ‒ це була гідна відповідь на багато очікувань кримських татар».

В одностайно підтриманій резолюції, яку зачитав член Меджлісу Ділявер Акієв, наголошується, що Республіці Крим необхідно надати статус національно-територіальної автономії «для реалізації права кримських татар на самовизначення на своїй історичній території», а також припинення дискримінації за політичними, національними та релігійними мотивами. Крім цього, кримські татари вимагають відновити історичні назви, які зазнали зміни після депортації, ухвалити закони, які будуть гарантувати їх представництво в органах влади Криму, а також визнати Курултай та Меджліс представницькими органами корінного народу Криму. Крім цього Рафат Чубаров заявив, що Меджліс вимагатиме зняття заборони на в’їзд до Криму народного депутата України, лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва, а також закликав співвітчизників активніше вимагати відкриття кримськотатарських національних класів у школах Криму.

Кожен українець, який пам’ятає про московські репресії власного народу, схилив голову на знак поваги до кримських татар та їхніх жертв депортації 1944 року. Коли в засланні від нестерпних умов, голоду, хвороб понад 40%… Ні, краще сказати – майже кожен другий із синів та доньок їхнього народу знайшов свою смерть. Вони пам’ятали і пам’ятають, якою мовою розмовляли з їхніми батьками ті, хто їх виселяв, ті, хто їх гнав будувати «радянський концентраційний рай» в Сибірі та Середній Азії. Повернувшись на рідну кримську землю, саме тому вони принципово вчили українську мову, і володіють нею краще за пересічну більшість українців – мешканців Криму. І саме кримські татари були стержнем українського, коли просто патріотичного, а коли опозиційного руху в Криму. Саме на Меджлісі все ще майорить синьо-жовтий прапор. І саме 18 травня 2014 року московські пси (правоохоронці) кидалися на тих кримських татарів, які, проводячи свої заходи в Ак-Мечеті, поруч зі своїми національними, тримали і наші державні прапори. Вони залишилися останніми патріотами України в Криму. Тоді, коли різноманітні українські партії, колись опозиційні, сьогодні – провладні, просто зникли в Криму. А деякі їхні регіональні лідери спокійнесенько протирають штани у Верховній Раді, замість того щоб хоч би спробувати вивісити український державний прапор нехай на балконі власного помешкання десь у Ялті.

 

В Криму за останні 23 роки акції вшанування пам’яті жертв депортації вже не просто стали звичними, але й зрозумілими для людей різних національностей. Зкожним роком туди приходило все більше не тільки кримських татарів, але й всіх, хто морально засуджував репресії радянського режиму не тільки стосовно своїх ідейних опонентів, а проти цілих «неблагонадійних» народів. У 2014 році ця практика була брутально розтоптана московським чоботом.

Герої Чечні гинули в лавах армії Джохара Дудаєва та його послідовників. На жаль, шакали зараз служать в бандах Кадирова і за гроші тероризують населення Криму та Донбасу. Кримські татари зуміли зберегти генофонд власного народу, історичну пам’ять, поняття про честь і гідність. Не знаю, чи чеченський народ спроможеться виплекати нове покоління людей рівня Дудаєва, і звільнитися від московських обіймів. Не знаю, однак вірю. І впевнений – кримські татари, які вже відбули за незалежної України свою «хайтарму» (повернення) на рідну землю, спроможні і, головне, спроможуться відбути «хайтарму» Криму. Обов’язок українців – допомогти їм. Допомогу, протягнуту руку в недолі пам’ятають завжди, як і те, чия рука тримає автомат, спрямований у тебе чи твоїх рідних. Тоді ми стоятимемо пліч-о-пліч, матеріалізуючи найстрашніші сни Путіна – роздмухуючи вогонь національно-визвольної боротьби поневолених Москвою народів на території Російської Федерації, допомагаючи їм звільнитися від московської колонізації та встигнути уникнути китайської.

Юлій Хвещук

Поділитись
Коментарі

Читайте також

Мультимедіа