Григорій Яхимович – Митрополит Галицький та Архиєпископ Львівський УГКЦ (160 років тому)
160 років тому:
29(17).04.1863 – у Львові помер Григорій Яхимович, Митрополит Галицький та Архиєпископ Львівський – предстоятель УГКЦ. Навчався у Львівській німецькій гімназії, богословську освіту здобув у Відні в Імператорському інституті св. Августина (т.зв. Августинеум; закінчив1818), доктор богослов’я, філософії і вільних мистецтв. 26.09.1816 хіротонізований митрополитом М. Левицьким на священника. Повернувшись до Львова очолив кафедру релігії Львівського університету (1819), професор катехитики і педагогіки (1825) та теології (1837), крилошанин Львівської капітули (1835), ректор Львівської духовної семінарії УГКЦ (1837-1841), «ректор маґніфікус» (почесний ректор) Львівського університету. У липні 1841 Папою Григорієм ХVІ іменований єпископом-помічником митрополита М. Левицького, 21.11.1841 хіротонізований на єпископа, 1848 Папою Пієм ІХ призначений перемиським єпископом, а з 23.03.1860 Митрополит Галицький.
Активний учасник суспільно-політичних процесів революції 1848; притримувався еволюційних демократичних методів суспільного розвитку. Співзасновник і перший керівник Головної Руської Ради (прообраз українського парламенту), член Собору руських вчених. В літературі часто подається, що був москвофільських поглядів, хоча це «москвофільство» швидше було реакцією на політику польської культурної та духовної експансії в українській частині Галичини. Значною мірою спричинився до українського національного відродження у середині ХІХ століття. Разом з о. Михайлом Куземським відкрив велику кількість народних шкіл, домагався викладання українською мовою у школах Галичини, вимагав від духовенства проповіді виголошувати українською мовою. В «азбучній війні» виступив проти заміни кирилиці латинським алфавітом. Дбав про чистоту східного обряду. Провідний член протипольського суспільно-політичного угруповання так званих «Святоюрців» (від назви головного храму УГКЦ собору св. Юра у Львові, де 1848 була заснована Головна Руська Рада), метою якого була протидія польському наступу та національне відродження русинського (українського) народу. Зокрема «Святоюрці» домагалися поділу Галичини на східну – українську і західну – польську окремі адміністративні одиниці та об’єднання української частини Галичини з Буковиною і Закарпаттям в окремий коронний край Австро-угорської імперії. 1848 був послом до австрійського Райхсрату (парламенту), а в 1861-1863 – послом до Галицького сейму, де відстоював права українців Галичини. Проте через його непослідовність Галицько-Руська матиця була опанована москвофілами.
Захоплювався астрономією і технікою, сконструював машину для косіння трави, розробляв план пароплавного сполучення по річці Сян. Нагороджений Хрестом Леопольда і відзначений титулом барона. Автор численних проповідей та богословських праць.
На похорон прибуло близько 20 тисяч осіб. Похований на Городецькому кладовищі (в районі сучасного приміського вокзалу при вул. Городецькій), 1880 з почестями перепохований на Личаківському кладовищі. Народився у с. Підбірці на Львівщині 1792.
