Гарний але хіба не зовсім прозорий крок Папи Францішека
Мабуть немає українця католика, який не радіє новому призначенню українського владики з Австралії Миколу Бичка Кардиналом Вселенської Католицької Церкви. Наша Українська Греко Католицька Церква — найбільша у Східній Європі і давно заслуговує на призначення кардинала. Тому навіть найгостріші критики Папи Францішека не тільки повинні радіти, але і звеличати призначення Кардинала Бичка та молитися за нього. Перед ним хіба довгий і важкий шлях.
Сама постать призначення хіба трохи не сподівана. Владика Микола Бичок буде наймолодшим Кардиналом у Церкві. Він також буде мабуть найдальше віддаленим від Ватикану, хоча мережі комунікації сьогодні надзвичайні. Він народжений в Україні (Тернопіль), служив душпастирем в Україні так і в Америці, і щойно недовго служить владикою для українців католиків Австралії. Він буде єдиним кардиналом з Австралії, і як сказав Верховний Архиєпископ нашої Церкви Патріарх Святослав Шевчук, Кардинал Микола Бичко представлятиме інтереси Австралії та пропихатиме також і інтереси нашої УГКЦ у Ватикані. Патріарх Святослав надав таке дипломатичне насвітлення.
Але, мимо радости, деякі питання висять у повітрі, і мабуть вимагають дещо менш дипломатичного, але реального насвітлення. Чому не номіновано Святослава нашим кардиналом? Адже ж він наш першоієрарх, і голова нашого Синоду. От у чому річ. Францішек не хоче цього. Це було б визнання автономії чи помісності нашої Церкви, або, Боже борони, її Патріархального стану.
Папа Фрацішек не друг українців, а в додатку, як людина — він дуже пристрасний. Ці пристрасті відчуваються на його поведінці, включно з його маяченням величності для єднання Християнських церков. Для цього він і протегує навіть бандитів Путіна і Кирила. Релігія — це опіят, інколи дуже корисний для встановлення морального способу життя, але дуже часто надає збаламучення типу, що духовенство у якійсь мірі понад людьми, а щодо особи Папи — сліпота, що він діє під впливом Святого Духа і тому не може помилятися.
Ставлю питання: чому Українську Католицьку Церкву так не люблять у Ватикані? Це дуже тяжке питання, але яке має логічну відповідь. Знаємо, що нашого Патріарха Йосифа просто не тільки поважали у цілому світі через його мучеництво, але також боялися, бо він підносив питання, які підважували авторитет Ватикану, коли він підносив справу Патріархату. З певним страхом ставились до нього також і речники нашої Церкви, бо Йосиф Сліпий був твердим і принциповим у своїх переконаннях. Ця особистість була більшою, ніж будь хто у Ватикані, включно зі Святішим Отцем Папою. Ті, які прийшли після Патріарха Йосифа, далекі до його величі, і навіть перестали продовжувати його зусилля. Тим не менше, концепція помісності УГКЦ тривожна, зокрема, для таких людей як Францішек.
Є ще і другий аргумент. Зв’язки і торги між Ватиканом та Москвою доволі давні, а до того мають до діла з маєтками. Ватикан — це не тільки столиця Вселенської Католицької Церкви, але також Держава, і один з найбільших капіталістів-власників нерухомостей у цілому світі. Ватиканський банк на службі інвесторів, включно з Москвою, і це відбувається без прозорості. У вересні 2023 року офіс самого президента Зеленського назвав Францішека русофілом та оскаржив у фінансовій співпраці з Кремлем та олігархами, мимо Західних санкцій з огляду на війну. Ватикан, ясно, заперечив. Але, очевидно, не відкрив свої маєтки для дослідження.
Дискусія навколо фінансів Ватикану — це дуже важке діло. Внутрішні пристрасті Францішека як людини, зокрема, беручи до уваги його минувшину ще в Аргентині, також не легко розкусити. Одне хіба з певністю можна ствердити — це що навіть для найбільш відданих вірних Католицької Церкви, при виборах Францішека Папою, Святий Дух був відсутнім.
Але, мимо всього, ми маємо Кардинала. І ми повинні радіти.
9 жовтня 2024 року Аскольд Лозинський
