Два «кити» українського Черчилля
Йосиф Сірка
Недоречне порівнювання українського президента В.Зеленського з найвидатнішим британським політиком ХХ-ого ст. Вінстоном Черчиллем (1874 – 1965) було підтверджене відомою журналістською аґентурою Reuters у статті Стефана Ґрея та Дана Пелещука (Stephen Grey & Dan Peleschuk) “Сorruption accusations continue to plague top Zelenskiy aides” (19.ІХ.2023). Порівняння відповідальної особи в Україні за корупцію, згідно з оприлюдненим опитуванням (77% опитаних вважає Зеленського відповідальним), є, радше – образою Нобелівського лавреата (1953 року).
Оскільки від самого початку узурпації влади в Україні Офісом президента, перетворення декотрих депутатів президентської партії на хабарників, проводяться суди у закритому режимі над героями країни, то ж тим, хто наважується безпідставно ображати пам’ять Черчилля нагадаємо його промову в Палаті Громад 11 листопада 1947 р.:
“Ніхто не робить вигляд, що демократія є досконалою або в усьому правильною. Насправді, як це було сказано, демократія є найгіршою формою правління, за винятком всіх тих інших форм, які були випробувані у той чи інший час; але в нашій країні є поширене переконання, що правити повинен народ, правити безперервно, і що громадська думка, виражена усіма конституційними засобами, повинна формувати, спрямовувати і контролювати дії міністрів, які є його слугами, а не володарями” (підкреслення ЙС).
Саме думка, що “демократія є найгіршою, і все ж найкращою” сьогодні, коли Україна опинилася на межі зникнення, стала одним із прапорів української свободи. “Ніколи не здавайтесь!” – сказав Черчиль одного разу, адресуючи це послання своїй нації. Але відтоді воно було почуте кожною людиною на планеті Земля, хто брався боронити власну свободу, а українські герої, мов би відповідають сьогодні: не здамося і переможемо.
Оприлюднена стаття Ґрея та Пелещука мала великий резонанс саме під час відвідин президентом Зеленськи ООН в Нью Йорку, Вашинґтона та Отави й Торонта. Незважаючи на те, що журналісти професійно прозвітували про велику корупцію в Україні – ніхто із заторкнутих у статті не відреаґував на звинувачення.
Дуже дивним видається, що журналісти Ґрей та Пелещук, перед опублікуванням статті звернулися до підозрілих у корупції Татарова та Єрмака і до самого Зеленського зі запитаннями, які мали внести хоч якесь пояснення у звинуваченнях, але вони , мов би, змовились – цілковито промовчали.
Любителям «українського Черчіля» нагадаємо, що британець вже 19-літнім вступив до одного з найпрестижніших військових училищ – Королівського військового училиша в Сендгерсті (Sandhurst), у 26 років увійшов в політику і став депутатом парламенту. Брав участь у різних війнах в Европі та Африці, був військовим кореспондентом, міністром оборони, прем’єр-міністром Великої Британії (2 рази), з армії виписався у чині підполковника.
Окрім великої політичної та військової діяльности, Черчилль був чудовим митцем, письменником та істориком, його спадщина становить 44 томи. Тому порівняння до українського президента Зеленського є образою для великого британця, який тому був популярним, що був послідовним, цілеспрямованим і дотримувався законів і не знав у своєму оточенні, що таке корупція.
Незважаючи на те, що Черчилль був заможньою людиною, він був тим політиком, який узаконив 8-годинний робочий день для шахтарів, а більша кількість годин заборонялася законом.
Велике захоплення Черчиллем в Україні почалося під час Майдану 2014 р., коли неймовірна хвиля турботи про свою країну охопила усі верстви народу. Молодь не тільки виходила на демонстрації, але й поширювала окремі «крилаті» висловлювання, найвідомішого британського політика-інтелектуала ХХ ст..
Можливо, що саме неймовірна відважність, яку Черчилль демонстрував під час німецького бомбардування Лондона, в часи Другої світової війни, вразила та вражає сучасників спротиву українців московській навалі. Відоме з історії бомбардування «Бліц» (від німецького – блискавка) Великої Британії (відоме також як «Лондонський бліц») авіацією Німеччини в період з 7. 9. 1940 р. по 10.5.1941. Лондон бомбардували німецькі нацисти протягом 57 ночей без зупинки і до кінця травня 1941 р. загинуло 40 тисяч мирних жителів – половина з них у Лондоні.
Минули 82 роки від «Лондонського бліцу», коли інша фашистська держава – Російська імперія, вирішила провести «Спеціальну воєнну операцію» на захоплення української території – 24-го лютого 2022 р.. Сотки тисяч солдат, танків, літаків, кораблів та найрізноманітніших ракет, бомб та мін – вирушило на миролюбну сусідську країну Україну.
Якщо Київ російським фашистам невдалося зруйнувати так, як це вдалося німецьким фашистам розбомбити Лондон, то це лише завдяки Збройним силам України, теробороні, добровольцям. Та всю територію, на жаль, не вдалося охоронити. Якщо жертви фашистської аґресії, за нецілий рік, становили 40 тисяч мирних мешканців, то московські фашисти їх перевершили у три рази лише в одному Маріуполі (згідно з твердженням маріупольців – між 80 і 100 тисяч жертв).
Можливо, що неймовірна хоробрість і вболівання за націю та державу тодішнього британського керівника уряду В.Черчилля, викликала бажання у декотрих українців мати свого Черчілля. Щоправда, таке «бажання» появилося не в самій Україні. Численні виступи президента Зеленського у багатьох парламентах світу, після того, коли вже було ясно, що імперська «Спецоперація» не окупувала всю Україну, як цього бажав недоімператор Путін, але, завдяки зрадницькій п’ятій колоні та численним колаборантам, змогла окупувати значну частину української території.
Спочатку цивілізовані країни засудили московську імперську аґресію, а коли ЗСУ почали звільняти окуповані землі Харківщини, Донбаса та Херсона, то на Заході появилися згадки про В.Черчилля, якого дехто бачив в особі Зеленського. Звичайно, що таке порівняння є не тільки похвалою, але й може спонукати до діяльности, яка була для нього цілковито новою – відвідати солдат на фронті.
Інтенсивні міжнародні подорожі та виступи на численних прес-конференціях, роздача нагород – допомогли тому, що, здається, Зеленський і сам повірив у те, що він подібний до Великого британця. Він настільки захопився міжнародними взаєминами, що викликає враження – Міністерство закордонних справ можна ліквідувати, а закордонні справи кинути на керівника ОП Єрмака, якого декотрі журналісти вже давно почали величати віцепрезидентом.
Оскільки президент Зеленський на всіх міжнародних зустрічах та подорожах появляється з незмінним супроводом – Єрмаком, прізвище якого появилося у списку найбільших корупціонерів країни, то це кидає тінь на самого очільника держави. Отже, якщо тобі подобається, що тебе порівнюють з ґеніальним політиком, журналістом, письменником, то подивись до політиного і державного дзеркала. Подумай, чому Україна займає по корупції друге місце у світі – після Росії? Що можеш ти зробити?
Гадаю, що кожен політик повинен знайомитися саме з такими світилами в політиці, яким був голова уряду Великої Британії В.Черчилль під час світової війни 1940-1945 (та 1951-1955). Перше, що він зробив так це коаліцію. Президентська партія СН, яка має абсолютну більшість у ВРУ досі не запропонувала патріотичним партіям не те, що коаліцію, але навіть співпрацю при ухваленні нових законів. Замість шукати пункти єдности, владна партія знаходить «підтримку» у рештках забороненої промосковської партії.
Сила авторитету Черчиля полягала у тому, що він вмів до людей донести правду, вмів переконати – не купівлею голосів парламентаріїв, не корупцією, але арґументами, доцільністю і справедливістю. Хіба не міг би Зеленський зректися двох «китів» української корупції, яких називає не тільки аґентура REUTERS, але й український журналіст-розслідувач Юрій Ніколов та десятки тіншиїх журналістів – Єрмака та Татарова?
В.Зеленський був успішним артистом і обіцяв виборцям реформи та «знищення» кумівства в уряді. Війна та неймовірна корупція заплямовує його, як прообраз Черчилля, який може його врятувати, якщо він здатний сприйняти поради журналістів та щирих і безкорисних друзів – позбутися корумпованого оточення.
Було б корисним і доцільним звернути увагу Зеленського на першу промову В.Черчилля в парламенті на посаді Прем’єр-міністра Великобританії у травні 1940, оскільки його країна знаходилася у такій ситуації, в якій сьогодні знаходиться Українська держава і її народ.
«Я хочу сказати Палаті… що я не можу запропонувати вам нічого, крім крові, важкої праці, сліз і поту. На нас очікують найтяжчі випробування. Яка наша політика, питаєте ви? Я вам скажу: вести війну на морі, на землі, в повітрі, з усією своєю міццю й усією силою, яку Господь може нам дарувати; вести війну проти звироднілої тиранії, ніким не перевершеної у списку чорних і жахливих лиходійств, на які лиш здатна людина. Ось яка наша політика. Яка наша мета, питаєте ви? Можу відповісти одним словом: перемога; перемога за всяку ціну; перемога всупереч усім жахіттям; перемога, хоч би яким довгим і тернистим був наш шлях, адже без перемоги нам нема життя».
Хіба це не пророчі слова для українського народу, висловлені Черчиллем 83 роки тому?
25.9.2023 р.
