Доля Європи
Історія повторюється. На Україну черговий раз суне московська орда. Пригадаймо січень 1918 р. та постать М. Муравйова – командира загонів Червоної гвардії, людину (точнніше нелюда) хворобливо жорстоку. Коли 26 січня червоні війська увійшли в Київ Муравйов дав наказ нещадно нищити офіцерів, юнкерів, гайдамаків і всіх ворогів революції. Такої кривавої різанини Київ не бачив з середньовічних часів. Кількість тих, хто загинув без зброї в руках, вимірювалася тисячами.
Чим закінчився більшовицький похід добре знають народи Центральної та Східної Європи. І дивує постава деяких політиків з цього регіону, які симпатизують Адольфові Путіну. Видно забули ,,братерську допомогу” 1956 чи 1968 рр. Вони за дешевий газ готові продати європейську єдність.
Симпатиків імперіаліста Путіна не бракує натомість на Заході. Ґергард Шредер чи Сильвіо Берлусконі є цього яскравмими прикладами. Практично у кожній країні чути сьогодні ”розсудливих політиків”, які закликають до сртиманості щодо подій на Донбасі. Вони спроможні надалі підтримувати хворі амбіції кремлівського ватажка задля московських грошей.
Такі слова як: стурбованість, занепокоєння, порушення, в офійних деклараціях, не діють на колишнього полковника КГБ, який розуміє тільки аргумент сили. Потрібні не слова, а вчинки. Чи Захід пожертвує територіальною цілісністю України, так як це зробив з Чехословаччиною у 1938 р.? В цей спосіб зупинить Путіна лише на мить, бо наступною його жертвою буде Прибалтика. Доля Європи вирішується на Україні. Щоб тим разом історія не повторилася.
