“До великого моменту Будь готовий кожний з вас…”
Іван Франко, який жив у другій половині ХІХ і на початку ХХ століть, був не тільки поетом, письменником, але також активним учасником відродження нації після смерті її пророка Тараса Шевченка. Франко передбачував, що у його народі буде чимало великих моментів. Він писав для того, щоби його читачі могли пізнавати ці великі моменти та відповідно діяти. Протягом понад сто років Україна бореться за свою державність. Кількаразово у ХХ столітті проголошувалась держава та треба було її боронити. Переважно це нам не вдавалося.
З усіх проголошень найдовше триває держава, проголошена 24 серпня 1991 року. Майже тридцять три роки пізніше Українська держава є у затяжній боротьбі за своє існування. У майже кожному попередньому випадку причиною поразки була непідготованість, а також зрада або зволікання наших союзників.
Чисельно ніколи Україна немала такої діаспори як сьогодні. Але що з того? Діаспора має впливати на тих союзників у країнах де вона проживає. Чи діаспора сьогодні готова до цього знов великого моменту? На жаль, досі вона показала, що ні!
Воєнні події в Україні критично змінились через певний відступ наших союзників. Приголомшуючим для нас повинні бути недавні виступи Республіканських кандидатів у президенти про це, що вони проти допомоги Україні. Для єврейської діаспори це було б не до сприйняття.
Треба коротко звернути увагу на зухвалі антиукраїнські виступи політиків, які сьогодні або завтра, дуже залежні від виборців. Мусить бути реакція місцевої української громади на такі виступи. Ця реакція може мати різний характер: вимога зустрічі з ним або демонстрація під його бюро або навіть домом. Тут велика прогалина нас українців. Ми не розуміємо, як працює демократія, зокрема посередня, де вибори навіть на президента проходять федерально інколи через менш ніж п’ятсот виборців.
Брак впливу? Тут вина не тільки по стороні українців у Америці. Вина по стороні української діаспори у Канаді, в Угорщині, Бельгії тощо. Вина по стороні політично не вироблених, хоча провідних за позицією українців, які говорять про допомогу Україні різними дивними проєктами, такими як конференції чи представлення книжок на тему війни. Можна дивуватися як такі особи прийшли до влади, але сьогодні пізно, наше здивування, навіть лайки не допоможуть Україні.
В Україні сьогодні боротьба за життя нашого народу та його держави. До цього моменту ми мали бути готовими але ми не є. Зухвалість і самопевність часто грають велику роль у поведінці осіб, які при порожнечі охочих опиняються на провідних постах. Заяви, внутрішні конференції, представлення книжок не є зброєю у наглому бою. Треба віддати себе працею та фондами допомозі нашим збройним силам.
Допомога від держав союзників, за малими виїмками застрягла. На велике диво, далі позитивно відносяться такі поважні держави як Велика Британія, Німеччина, Швеція та інші держави. Натомість найбільшими противниками України це в Америці примітивні Республіканці МАГА та маленька, і неважна здавалося б, Угорщина. Прем’єра тої Угорщини треба нейтралізувати, стримати всі фонди Європейського Союзу та НАТО, щоби просто примусити примітива до покори та послуху. Це частинно наше завдання впливу на держави, де ми знаходимось у Европі.
Дипломатія також тут не зайва. Одначе при дипломатії треба розуміти, що дипломатія мусить служити обом контингентам. Це означає, що у підході до перспективного призначення у США понад 100 мільярдів доларів треба шукати союзників. Єврейська діаспора у США має надзвичайно великий вплив. Мимо неморальності сьогоднішньої війни з боку євреїв, відкидаючи концепцію двох держав, а також безпардонне знищення невинного палестинського населення ми мусимо стояти спільно з євреями. Світові євреї трохи по другому думають ніж Прем’єр Нетаньягу, але 7 жовтня всі євреї зазнали жах і трагедію.
Фінансова, тобто гуманітарна, та навіть збройна допомога діаспори тут дуже важлива. Вона повинна служити для того, щоби латати діри в українському війську. Це включає закуп безпілотників, тепловізорів, машин для вивозу ранених тощо. Незнайомі з цим ділом повинні запитати в наших військових скільки москалів так вбито завдяки здається примітивній летальній зброї наданої українською діаспорою Тут надзвичайно важлива також звітність, яка є не тільки запевненням, що допомога доходить там де треба, але також заохочує жертводавців які стають впевненими, що їх допомога не пішла на марне.
Отже, стратегія і алгоритм для допомоги Україні від діаспори. І не тільки Україні, але усім українцям світу, бо коли Україна перестає існувати як суб’єкт світової політики, ми, усі українці, тратимо не тільки матір але наше існування як її діти. Мало держав рахуються з недержавною нацією.
Отже ж, віддаймо зараз все що маємо, щоби цю державність не втратити. Сьогодні надзвичайно великий момент. Нагадаймо як до нас ставились, і як ми почувалися, коли ми були бездержавними!
13 січня 2024 року Аскольд Лозинський
