До річниці патріотки і науковиці

Йосиф Сірка

Її любили патріоти, а тупі вороги України її вбили!

Ірина Фаріон була дуже небезпечною для яничар, імперських слугів, які розумово не були здатні боротися з правдивими і незаперечними фактами нацiональної української історії науковиці у розквіті її творчих сил та здібностей. Незважаючи на те, що вона ніколи нікому не погрожувала вбивством – її підступно і холоднокровно вбили, за «білого дня» – професіонали, людиноподібні виродки. Що це зробили професіонали-вбивці, то видно із судових процесів над підозрюваним у вбивстві Зінченком.

Ганебною поведінкою можна вважати тих «симпатиків» підозрюваного у вбивстві, які вимагають його звільнення, замість покарання. Бо ж, поведінка обвинуваченого досі не подала сиґналу, який би вияснив – хто замовив і що його вело до ролі вбивці, чи імітатора. На жаль, сам підозрюваний і його «симпатизанки та симпатизанти», певно не знають, що за українську мову вже поплатилося багато українців – десятки мільйонів.

Розпочалося все зі сумнозвісної «українізіції» ХХ ст., відомої також під назвою «право́пис Скри́пника чи скрипникі́вка» — правопис української мови, ухвалений 1928 року президією Правописної комісії після обговорення на Всеукраїнській правописній конференції, яка відбувалася 1927 року у Харкові, тодішній столиці України. Щоб контролювати КП (б)У, Сталін, вже з вересня 1923 року, заслав до Харкова П.Постишева. Саме він, як довірена особа Сталіна, став зразу членом ЦК КП(б)У, Політбюро, Організаційного бюро і був головним організатором не тільки ліквідації «українізації» та «скрипниківки», але й сумнозвісного Голодомору-Ґеноциду 1 932-33 рр..

Отже, вже у 20-х рр. ХХ ст., Кремлівська верхівка «дбала» про те, щоб не тільки вільне хліборобство не розвивалося в Україні, але й щоб мова зникла. І саме ця політика шовіністичної верхівки російських комуністів знайшла продовження в політиці Кремля після розпаду тюрми народів, під назвою СССР. Незважаючи на неймовірне переслідування національних проявів, все ж вже 5.1.1968 р. на протест проти русифікації України протестував самоспаленням Василь Макух (5.1.1968), а, 10 років пізніше – 18.1.1978, Олекса Гірник, на Кобзаревій Могилі, розкидав листівки: «Хай живе самостійна Соборна Українська держава (радянська, та не російська)»! і факелем підпалив себе на протест проти русифікації.

Після проголошення Незалежности в Україні припинилася офіційна державна русифікація, але українську мову і за 34 роки не всі оволоділи, а за її використання вже поплатилося багато людей. Звичайно, нетолерантність є часто ознакою тупої ненависті до мови, що свідчить про тоталітарне виховання в шовіністичнрому дусі імперської мови. Неграмотність в історії, яку пропаґує російський диктатор-нелюд і воєнний злочинець В.Путін, стала найбільшою «причиною» московської аґресії ХХІ-ого ст..

Гасло «звільнення соотечественніков» Путіна спричинило найжорстокішу війну в Европі, яку Російська православна церква оголосила «священною». На жаль, навіть після 12 років війни, а на четвертому році повномасштабної війни, вмирають щодня не тільки україномовні, але, в основному, терплять реґіони, які й досі не збагли, що саме «язик», а не «мова» їх вбиває! Під сучасну пору, потрібно особливо прискіпливо слідкувати не тільки за тими, хто імперською мовою до вас звертається, але й задля чого це робиться?!

Якщо дотримуватися Закону, то уповноважений із захисту державної мови ще 2023 року пригадував, що в Україні з 1 січня 2024 року мінімальна частка української мови на телебаченні та радіо повинна становити не менш ніж 90%! На жаль, серед вибухів бомб та ракет, на цей закон забули майже всі ЗМІ. На українського слухача-глядача, після 2023 р., зокрема, на каналах YouTube, пішла така навала експертів, які не володіють українською, що працівники різних каналів вдаються до ґвалтування слухачів-глядачів, які очікують від українських каналів почути українську.

Звичайно, найбільшими фахівцями з військових справ та міжнародних оглядачів є ізраїльтяни, які володіють російською та, звичайно, росіяни, як Фейґін. Спочатку, появлялися пояснення іншої мови «аспектами правильної інформації», які «слід довести до слухача-глядача і РФ», бо ж там цензура та фашистська пропаґанда. З цим можна погодитись, але! Якщо приглянутись до праці жутрналістів «Європейської правди», які використовують у своїй праці ШІ, за допомогою якого проводять інтерв’ю з людьми, які не володіють українською настільки, щоб відповідати на складні питання (або й взагалі нею не розмовляють). Найкращий приклад такої журналістської праці продемонстрували журналісти ЄП у бесіді з відомим американським істориком Т.Снайдером (диви на YouTube), їхнього співрозмовника техніка, якою вже оснащені усі українські канали, миттєво подає українською!

Шкода, що україномовні канали іґнорують Закон про державну мову, внаслідок чого інформаційний простір українською перетворився на мовний «салат», який нагадує «найкращі» роки «зближення мов», сумнозвісної, ще недавньої, русифікації України. Не слід плутати фахівців з пропаґандою, яку можна прослідкувати на телеканалах московського аґресора. Я переконаний, що такі фахівці як: Яковенко, Камікадзе, Яковина, Швець, Жирнов, Левін, Демченко, Пінкус, Ліпшіц, Зільбер, Крутіхін, Ейдман, Шейтельман, Юнус, Галямов, Мірзаґулов, Асланян, Рашкін, Кісельов, Філіпенко, Світан, Гордон, Фейґін, Тизенгаузен та багато інших на українських каналах є незаперечними фахівцями і їм би нічим не зашкодило, коли б журналісти ставилися до слухачів з такою ж повагою, як вони ставляться до опитуваних.

Можна погодитись з тим, що велика кількість знає російську мову, бо ж, ще 34 роки тому, в декотрих областях України, без неї важко було купити і квиток на потяг. Звичайно, що й досі ще у Києві може знайтися виродок, який може викинути людину з таксі, бо вона розмовляє українською. Таке враження, що злочинне вбивство науковиці І. Фаріон, яка доводила науково потребу дотримуватися закону про державну мову, вплинуло на тих, хто вважає, що московський язик може зменшити вбивство українців бомбами, ракетами та найрізноманітнішою зброєю.

На жаль, російська лунає в українських ЗМІ не тільки в інтерв’ю з наведеними політолоґами та різними економічними, військовими фахівцями. На мову ворога перейшли і такі відомі раніше коментатори-журналісти, як Березовець, Жданов, Снєгірьов, Ганапольський. Звичайно, що такі журналісти як Голованов, Ващенко, Щаслива, Корбанова, та ін. можуть продемонструвати свої знання язика Леніна, певно, їм відома «новина» колеґині Мосійчук, що «українською мовою хліба не помастиш», а за російську, певно, більше платять.

Зрештою, для тих, хто і на четвертому році повномасштабної кривавої і руйнівної війни, ще не перейшов на українську, існує окремий державний телеканал «Freeдом» (в якому, навіть, «о» зберегли, щоб не «залякати» з «і») та канали колишніх оліґархів, УНІАН, які не звертають увагу на законні 90% державноЇ. Слід визнати, що працівники «Feeдом» працюють дуже професійно. Навіть цитати президента України негайно перекладають на язик – таке враження, що слухачі цього каналу і не знають, якою мовою розмовляють їхні співгромадяни.

Можна припустити, що були прихильники ідеї «поширити правду про путінську війну на РФ», бо ж пропаґандисти Останкіно брешуть на всю імперію: «украинские нацики уничтожают свои города!» Але до громадян РФ українські ЗМІ не доходять, а збільшення російськомовного висилання на українських каналах не дала жодного ефекту, доказом цього стали ракетні бомбардування житлових будинків у Кривому Розі та міжконтинентальна ракета у Києві. Москаля можна «переконати», хіба, «Гаймерсом», чи «Нептуном», а для цього не потрібно язик Леніна.

Дехто каже, що незамінних людей нема, а Пікасо вважав , що існують неповторні. Нас в цьому переконало брутальне вбивство видатної науковиці та патріотки професорки І.Фаріон, майже, рік тому. Допоки появлялися наукові розвідки з історії українського народу, його політичних прагнень до незалежности, з історії української мови, яку московський ворог заперечував і заперечує, то і більше звучала державна мова у ЗМІ!

Поведінка багатьох журналістів, які на українських каналах щодня масово «годують» слухача-глядача російською, є те, проти чого боролася І.Фаріон, а захистити державну від напливу імперської нема кому. А кажуть – незамінних людей нема.

Щоб освіжити пам’ять, то, не зашкодить пригадати, що російський язик ніколи не був «близьким» до нашої мови. Це вже довели найвидатніші українські мовознавці, серед яких вирізняються вчені А.Кримський (1871 – 1942) з понад 1000 наукових праць і знаннями 60 мов! Та К. Тищенко (1941 – 2023) – понад 250 наукових праць та знаннями понад 50 мов! Саме Тищенко науково довів, що до української найближчими мовами є білоруська, словацька, польська та чеська, а російська знаходиться десь на 9-му місці – тобто, про «близькість» ніхто, окрім імперських «вчених» не згадує.

Дивує такий «мовний салат» в українському ефірі та в інших ЗМІ, коли до українських передач подають написи російським язиком, а, часом, під російькими – українською, мовляв – «нікакой разніци»!? Невже , українські журналісти необізнані з ідеями захисту державної мови, за які І.Фаріон поплатилася життям? Невже ж фінансова підтримка будь-якої інформації мовою, якою безжалю і співчуття до мовних «соотечественніков» вбивають щодня кремлівські ракети та бомби й автомати, важливіша від правди?

А ПРАВДА полягає в тому, що російський язик ніколи не був і не буде близьким і зрозумілим, бо він залишиться назавжди засобом примусу підкоритися тих, хто його несприймає, хто має цілковито інше коріння і інший ДНК.

Торонто, 9.4.2025 р.