Чому б не використати досвід інших?

Йосиф Сірка

Щоденні жертви українських солдат та часом і мирного населення в неологошеній Росією війні Україні стають, мовби, „нормальними новинами”. Чомусь ніхто в Україні не звертає увагу на факт, що примушені тзв. переговори 4-х у Мінську не дали Україні ані миру, ані спокою. Одностороннє припинення вогню надало можливість терористам лише поширити захоплену територію та вбити й поранити понад сто військових та цивільних, серед яких є навіть школярі.
Не зрозуміло, чому кремлівська маячня про „недотримування Києвом угоди” знаходить місце у ЗМІ, коли Москва щодня порушує не тільки угоди, але й Міжнародне право та дане слово ґарантії. Безконтрольні тзв. гумконвої та відверте завезення важкої військової техніки та російського війська знаходять лише згадки у ЗМІ, але не рішучі протести влади. На жаль, українська влада дуже „довірилась” дипломатії, забуваючи, що кремлівські керівники є вихідцями школи КГБ, яка дипломатію використовує тільки для пропаґанди.
Л.Лук’яненко у листі до президента П.Порошенка слушно звернув увагу на те, що час вже народові назвати події на сході України справжньою назвою – війною, а не займатися пропаґандою на зразок АТО, бо «Антитерористична операція» закінчилася тзв. Мінською угодою, яку бандити, керовані Кремлем, не дотримували ні одного дня!
Не зрозуміло, хто керує українською армією. Озброює та одягає її населення, а командування призначають дивними методами і то часто не з-поміж військових, але з рядів міліції. Не хочеться вірити, щоб нація, яка у своїй історії має таких визначних полководців як Володимир Великий, Хмельницький, Мазепа, Сагайдачний, Сірко, Дорошенко,Острозький, Шухевич, який командував УПА у боротьбі проти німецьких і московських окупантів та інші, не була здатна сьогодні поставити на чоло армії людину, яка знає свою справу. Зрештою, постає питання, а де випускники українських військових академій, та професіонали з міжнародним стажем? Дивно читати, що на території України українські батальйони потрапляють в оточення. Хоч-нехоч виникає питання: Чому українська армія та добровольчі батальйони не в стані оточини бандитів та окупантів на власній території?!
Щоденні жертви від бандитських куль на території України повинні переконати колишніх міністрів закордонних справ (Яценюк та Порошенко), що дипломатією, яку бандити не визнають, порядок на сході ненавести. Існують приклади, як із сепаратистами поводитись. Це таміли на Шрі – Ланці, які не визнавали дипломатії, тобто, не хотіли навіть обговорювати мирно, бо вважали, що зброєю переможуть. Сербські сепаратисти в Хорватії також вважали, що вони непереможні, але через їхнє зачищення з хорватської території потерпіли й люди, які були цілковито невинними. Так само «очистилася» Чехія від німецької меншини після Другої світової війни, коли насильно виселили мільйони людей! Ці приклади слід пригадати сепаратистам Донбасу та Луганська.
У росіян на сході України, чи тих, що себе з ними ідентифікують, значно краще становище, ніж у шріланських тамілів, хорватських сербів, чи чеських німців. Величезні простори РФ та обіцяна допомога російської влади переселенцям є найвірнішим способом вирішити бажання росіян жити в одній країні зі своїми одноплемінниками. В цьому розумінні повинна б і українська влада сприяти переселенню тзв. сепаратистам матеріяльно, бо так можна було б з меншими коштами вирішити справу невдоволених і зберегти не тільки територіяльну цілісність України, але й спокій.
На сході України більшість становлять українці (хоч і російськомовні), але досі, чомусь, мова йде лише про бажання сепаратистів, але не про бажання споконвічних « власників» цієї території, яка історично належить українцям! Українська незалежність була задокументована референдумом 1.12. 1991 р. на всій території, включно з Кримом і порушувати її не мають права жодні зайди, чи найманці. На питання: «Чи підтверджуєте ви Акт проголошення незалежної України?» Так! – відповіло 28.804.071 із числа 31.891.742 (тобто, із 84,18% всього населення , яке брало участь у референдумі, 90,32% висловились за незалежність!).
Недавні вибори президента та ВР України є свідченням того, що навіть в умовах війни українці думають про майбутнє країни, яке бачать у колі цивілізованих країн, а не у рабстві імперії.
Прикладом Україні, щодо захисту країни, може послужити Ізраїль, який знаходиться в оточені ворогів. Україна має краще становище, бо має і такого прихильного сусіда, яким є Польща, але Ізраїль не має такого потужного й загрозливого ворога, яким є для України імперський режим Росії. Та все ж ізраїльтянам вдається нищити ворога поки ще не наробив біди країні.
Українські політики повинні б повчитись у ізраїльських, які на місці вирішують проблему і приймають рішення, а не телефонують і просять поради у своїх союзників. Тому, замість частих телефонних розмов президента України із західними партнерами, було б доцільніше звернутися до Ізраїля за порадами, як боротись з нерівним ворогом.
Зрештою, в Україні чимало політиків з подвійним громадянством (українське і ізраїльське, а пан Коломойський має ще й кіпрське), то можна цілковито відверто скористатись ізраїльською допомогою. Ізраїль, який отримує всебічну допомогу від США, не покладався тільки на неї. Він розвинув і власну продукцію зброї, яка й дає йому змогу успішно оборонятись і озброювати свою армію.
Україна, яка належить до передових продуцентів модерної зброї та танків, здатна сама себе озброїти так, щоб жоден ворог не наважився на її територіяльну цілісність. А проблему сепаратизму і тероризму потрібно вирішувати згідно з положеннями Міжнародного права, яке цілковито на боці України!
З терористами слід провадити мову лише про їхню капітуляцію, а про припинення війни на сході України слід розмовляти з аґресором, який окупував Крим, а потім організував «сепаратизм». Невже ж імена російських сепаратистських «експертів» Гіркіна, Безлера, Бородая та ін. не є достатнім доказом того, що сепаратизм та війну в Україну завезли з РФ на російських танках та з «гуманітарними конвоями». Ракову пухлину, організованого Росією сепаратизму на сході України, слід ліквідувати і недипломатичним шляхом, бо дипломатія для терористів та їхніх спонзорів лише пропаґанда.
А тим часом щоденні повідомлення про вбивства, поранення, гарматні обстріли українських військових російськими окупантами та найманцями стають, мовби, звичайним явищем однобічного припинення вогню. Мінські «угоди» заслуговують назву «зустрічі», бо угоди укладають для того, щоб їх виконувати, а сепаратисти та їхні спонзори в Кремлі знов довели перед світом, що для них угоди лише обіцянка, якою можна обдурити співрозмовника. Хіба не так Кремль задокументував свою обіцянку ґарантії Україні щодо її територіяльної цілісності та суверенітету, яку порушив окупацією української території та безпрецедентним порушенням суверенітету своїми фальшивими гуманітарними конвоями, щоденним порушенням українько-російського кордону, через який завозять важку військову техніку та численні військові частини на боротьбу з українським народом!?
Щоденні порушення повітряного простору України російськими безпілотниками, а потім гарматні атаки російського війська на українські позиції, є свідченням того, що АТО слід замінити професійними воєнними діями. Зрештою, слід звернути увагу не на тих, хто галасує, а на тих хто терпить знущання терористів та російської солдатески, а це мирні українці, які споконвіку на своїй землі!

9..11.2014 р.