Антоній Петрушевич – священник УГКЦ, філолог, історик, дослідник історії Галичини (110 років тому)
110 років тому:
23.09.1913 – у Львові помер Антоній Петрушевич, священник УГКЦ (1847), філолог, історик, дослідник історії Галичини. Закінчив богословський факультет Львівського університету (1845). Радник консисторії (1851), секретар Митрополита М. Левицького, крилошанин митрополичої капітули (1861), бібліотекар митрополичого архіву (1873). Співзасновник Головної руської ради і Галицько-руської матиці, на Соборі руських учених (1848) очолював історичну секцію. Посол до Галицького сейму (1861-1877) та до Австрійського парламенту (1873-1878). Член Чеської матиці, почесний член Слов’янського товариства (Київ), Російського археологічного товариства (Москва), Товариства історії та стародавностей (Одеса), Румунської Академії наук (Бухарест). В старшому віці перейшов на позиції москвофільства, писав «язичієм», друкувався у москвофільських виданнях, обстоював єдність Галичини з Московією. За промосковські погляди постійно шельмований народовцями, за відсутність методології та хаотичне безсистемне цитування джерел критикований М. Грушевським, С. Томашівським, І. Франком та іншими. Був пристрасним колекціонером книг і стародруків, які заповів бібліотеці Народного дому (1885), нині зберігається у Львівській бібліотеці НАН України ім. В. Стефаника. До новоствореного Національного музею подарував археологічно-нумізматичну колекцію (нині у Львівському історичному музеї), колекцію ікон. Також зробив цінний внесок у бібліотеку Київського університету. Уклав етимологічний словник усіх слов’янських мов у порівнянні з індоєвропейськими мовами, який не опублікований, зберігається в Петербурзі, не досліджений і не введений в науковий обіг. Народився у с. Добряни на Львівщині в священичій сім’ї 1821.
