А де ж Бог?

У наш час стало прямо-таки модним говорити про духовність, високу духовність, духовність окремих персон. Але при цьому ніколи не пояснюється, а що ж таке духовність. Існують комітети, комісії «з духовності», але…
Ті, що оперують тими поняттями, або не знають, або соромляться сказати, що духовність – це перш за все наповненість Святим Духом. А Святий Дух – це одна з іпостасей Всевишнього Творця, тобто Господа Бога. Зрештою, про Бога сучасні нібито інтелектуали стараються не згадувати.
Чому? Є обтяжені ще не так давно минулим войовничим атеїзмом і соромляться визнавати Бога як найвищий авторитет? Занурені у власну гріховність, воліють не згадувати Бога і Його законів? Чи просто не знають Бога?
Оце останнє припущення, мабуть, є найвірогіднішою причиною того, що навіть там, де говориться про духовність, немає Бога.
Плоди атеїзму буяють!

Сучасне суспільство з усім його прогресом і науковими здобутками не знає найголовнішого – реального Творця всього сущого. Сучасні нібито освічені люди не мають елементарних знань про Бога. Держава, успадкуваши такий вигідний злочинній владі постулат про відокремлення релігії від держави, не хоче давати своїм громадянам знання про Бога.

Зараз про негаразди сьогодення, про вади сучасного суспільства не говорять хіба що абсолютно ліниві й байдужі. Усюди, на різних рівнях – від державного й науково-філософського і до побутово-повсякденного – чуємо про різноманітні проблеми та кризи. Чуємо про кризи політичні й економічні, кризи тотальні й місцеві, кризи сезонні й постійні…
Та всі ці розмови можна замінити однією формулою, всі ці кризи є наслідком лише однієї-єдиної кризи – кризи моралі. Із кризи моралі випливає все: обмани, шахрайства, розкрадання, затримування платні, пограбування, вбивства й насильства… Втрата моральних засад призводить до всіх цих явищ.
А причиною тотального занепаду моралі людства є відхід людей від Бога, занедбання, недотримання таких, здавалося б, простих Божих Заповідей.
Коли б кожен громадянин дотримувався таких простих і гуманних заповідей, як “не убий”, “не свідчи ложно”, “не посягай на чужу власність”, “люби ближнього свого, як себе самого”, тощо – яким ідеальним стало би людське суспільство!
Не дотримуються, нехтують, вважають Божі Заповіді чимось застарілим, утопічним… А чому? Та тому, що не знають вчення про Бога та Його закони. Вчення про основну суть людського існування трактують, як якийсь міф. І чим більшим релігійним невігласом є індивід, тим впевненіше твердить про свою правоту. Воістину, кого Бог хоче покарати, тому розум відбирає!
Пожинаємо плоди багаторічного виховання суспільства войовничим атеїзмом. Тож не повинні дивуватися сучасним негараздам. Людська природа мусить мати якийсь духовний стержень. І коли її позбавили духовного культу, вона собі знаходить культ сили, культ грошей, культ різноманітного дурману.

Люди віддалились від Бога, бо їх позбавили знання про Нього і Його закони, а, віддалившись і не знаючи, що Боже вчення – це основа основ, не вивчають його. Коло замкнулося! Суспільство, мов сліпе кошеня, борсається в темноті – і все нарікає, все дивується, чому так зле діється в цьому світі.
Добре знаючи і не раз повторяючи, що незнання – це тьма, самі діячі від освіти не можуть збагнути, що корінь зла – у незнанні громадянами законів Божих, а звідси і неможливість дотримання їх…
Біда в тому, що сучасні керівники держави і діячі освіти самі є темними в цьому… Як розірвати це коло? Як переконати самовпевнених у своєму розумі, що не знають основного?

Мене віддавна дивує і обурює підхід посадових осіб до проблеми навчання релігії в школах. Це не наука, – кажуть ті, що її зовсім не знають… Вони нагадують мені тих, що в давні часи заперечували обертання Землі навколо Сонця. Заперечували, бо не знали…
Ще безглуздіше звучить твердження примітивів (а вони є і серед начебто освічених людей), що Бога немає, бо вони його не бачать… Чому ж вивчають фізику атома, ядра, яких теж не бачать?.. Чому вивчають біологію, психологію, а не хочуть вивчати теологію?.. Чому вивчають закони природи, не задумуючись, хто ж створив їх? Невже настільки заскорузло наше мислення, що не можемо позбутись стереотипів, насаджених безбожною радянською системою, та й іншими безбожними системами, яких так багато в наш час?..
Чи, може, вся справа в тому, що зручніше не знати Бога, забути Його заповіді, щоб совість не муляла за неправедне життя?.. Але чому ж тоді нарікаєм на таке життя?..

Вибираючи шлях, яким хочемо йти, мусимо насамперед знайти шлях до Бога. А для цього треба ліквідувати релігійну неграмотність. І починати треба із раннього періоду формування свідомості.
Тепер же, після багатолітнього відчуження релігії від суспільства, коли вже маємо, фактично, три покоління релігійно-неграмотних людей, необхідно організувати релігійний всеобуч для всіх посадових осіб, а насамперед – для працівників освіти. Переконавшись у реальному існуванні Всевишнього Творця всього живого й неживого та усвідомивши необхідність дотримуватися Божих заповідей, не одна людина перегляне свої духовні цінності, збагне справжню суть свого існування та по-новому оцінить свої дії, прагнення й ідеали.

Вчення про Бога – теологія – дає відповідь на всі запитання, які споконвіків хвилюють людину, має глибоко наукові докази існування Бога та вказує єдино правильний шлях для всіх людей, не залежно від конфесій. Існують теологічний, біологічний, етичний, етнологічний, ентропічний та інші наукові докази існування Бога. Але треба їх вивчати і знати! Починати слід від дитинства і продовжувати до вершини освіти кожного індивіда. На кожному ступені розвитку людини релігія є найкращим дороговказом у житті.

Справа повернення людства до Бога повинна бути державною справою кожної країни і здійснюватися відповідно до традицій кожного краю.
Україні й українському народові слід пам’ятати, що тисячу літ тому великий князь Володимир охрестив Київську Русь, віддав наш народ під опіку Господа Бога та вказав шлях життя згідно з Христовим вченням. Не гоже людині, яка вважає себе порядною, зраджувати цій традиції, не варто котитися у своєму розвитку назад до дикунства й бездуховності. Згадаймо, як благодатно розвивалася Русь після охрещення, не впадаймо знов у безпам’ятство!
І не потрібно оправдувати свою бездуховність, породжену атеїзмом та злими нахилами людини, наявністю в нашій державі різних віросповідань. Наша демократичність і вроджена толерантність українського народу не заваджає нікому дотримуватися традиційних для кожного віросповідань, та все ж усі ми мусимо пам’ятати, що ми – нащадки Київської Русі та її великого князя Володимира і зобов’язані бути вірними християнській традиції, щоб нас оминала доля зрадників і відступників. Лише тоді, коли більшість нас навчиться жити згідно з Божими заповідями, можемо сподіватися на щасливу долю на землі та гідний звіт про прожите життя у вічності.

Колись українці були однією з найбільш віруючих націй, а тепер… Скільки ідолів ми собі творимо! Що тільки не ставимо на перше місце, замість Бога!..

Тож повертаймося до Бога, добиваймося ліквідування страшної релігійної неграмотності, яку лишила після себе безбожна радянська система, і яка характерна для сучасної світової спільноти, де запанувала гонитва за збагаченням і багатьма гріховними задоволеннями!