За інформацією наших джерел в українських спецслужбах, санкцій за окупацію Криму бояться не лише міжнародні компанії, але і великі російські, що призвело до повної відсутності інвестицій. Зокрема, через це на півострові занепадають науково-технічні та виробничі спроможності колись найпотужніших підприємств.
Наприклад підприємство «Двоякірна бухта» – стратегічний об’єкт для виробництва, ремонту, випробування та технічного обслуговування військової техніки. Проте, наразі завод не здійснює жодної виробничої діяльності через відсутність замовлень та невідповідність матеріально-технічної бази вимогам до підприємств оборонно-промислового комплексу РФ.
Також наші джерела інформують про аналогічну ситуацію на суднобудівному заводі «Море» – одному з колись провідних українських підприємств півострова, яке спеціалізувалося на будівництві кораблів військового призначення з динамічними принципами підтримки.
Наразі поточне завантаження заводу становить менше 20% від його потенційних спроможностей і постійно знижується через відсутність замовлень, зокрема і з боку Міністерства оборони Російської Федерації. І це при тому, що зараз 100% акцій підприємства незаконно перебувають у федеральній власності РФ.
Разом з тим, на заводі «Море» повністю відсутня можливість залучення комерційних замовлень, оскільки завод перебуває в санкційних списках західних країн. Приватні особи також відмовляються купувати судна у підприємства, розташованого на окупованій українській території. Російський уряд навіть намагався шукати для військового заводу замовлення в рибопромисловій галузі. Зокрема, велися постійні перемовини з приватними підприємцями та було прийнято постанову Уряду РФ від 27.12.2019 № 1917. Вона передбачає надання субсидії російським організаціям шляхом відшкодування 30% вартості нового судна за умови розміщення замовлення на вітчизняних корабельнях, та його подальшого використання у рибальстві протягом 5 років під прапором Росії. Проте кримські корабельні залишились поза увагою російських підприємців.
Все це призвело також до того, що завод, який має виробничо-технологічний потенціал на одночасну реалізацію декількох проєктів, станом на 19.07.2021 має заборгованість по заробітній платі в розмірі 44,352 млн. руб. Грошових коштів для погашення існуючої заборгованості підприємство не має.
Тож Крим став таким собі гетто, дотаційним регіоном, в якому згорають гроші з російського державного бюджету, простоюють колись успішні підприємства і щороку зростає загроза гуманітарної катастрофи. Це визнають навіть самі депутати Держдуми Росії.
«Ті, хто були в Криму, бачили, як сильно він відрізняється від материкової частини Росії. Тобто це якась недоросія, не «малоросія», не «новоросія», а саме «недоросія», – сказав депутат Державної Думи РФ Павєл Шпєров під час свого виступу перед парламентом у 2018 році. Він також визнав, що на півострові немає загальноросійської банківської системи, не працюють російські оператори мобільного зв’язку та страхові компанії, а ще – є проблеми з оформленням нерухомості.
Банківська система
До окупації в Криму працювало понад 70 банків як з українським, так і іноземним капіталом. Проте, після анексії українські банки одразу вийшли з півострова, а російський Центральний банк відкликав декілька ліцензій для російських банків, які залишалися там працювати.
З того часу свою роботу в Криму в різний період часу розпочинали 34 російські банки. Станом на 2021 рік їх залишилось лише шість і всі вони перебувають під міжнародними санкціями.
На півострові ви не знайдете найбільших російських банківських гігантів – «Сбербанк Росії», «ВТБ», «Газпромбанк» та «Альфа-Банк». Тут важливо розуміти, що це не просто приватні банки. «Газпромбанк» фактично повністю є державним банком, 92% акціонерного капіталу банку «ВТБ» також перебуває під державним контролем, так само як і 50% «Сбербанку». Керівниками цих банків є найближчі до президента Путіна люди.
Щодо вищеперерахованих банків Європейський союз ввів санкції з перших днів окупації. До ЄС приєдналися і США. Проте згодом накладати санкції вирішили на ті банки РФ, через які відбувається втручання у внутрішні справи інших країн. Таким чином обслуговування Кримського півострова стало прерогативою менших банків, роботу яких зосередили суто на внутрішньому ринку. Федеральні ж державні та приватні банки повністю припинили свою роботу через санкційні вимоги.
Через це в окупованому Криму дуже часто можна зустріти наступні ситуації. Коментар мешканки Криму: «Моя розмова зі Сбербанком відбувається по тому ж сценарію:
- Звідки ви телефонуєте?
- Севастополь.
- Так, на жаль з-за кордону немає можливості перетелефонувати на наш безкоштовний номер.
- Чому із-за кордону?
- На жаль, ми не надаємо послуги на території іноземної держави.
Такий діалог частенько в мене виникає».
Як розповідають самі мешканці Криму, для того, щоб отримати картку того ж Сбербанку їм потрібно поїхати в «сусідню Росію». Лише там вони можуть отримати картки Visa та MasterCard. Але далі виникає ще одна проблема – з території Криму вони не можуть розрахуватись російськими картками в міжнародних компаніях типу Amazon чи Ebay, оплатити послуги в Playmarket, Netflix та ін. Для цього кримчани змушені шукати посередників в Росії, які за додаткову оплату готові надавати їм послуги з переказу коштів.
Бізнес та державні компанії
Схожа ситуація із великим бізнесом. Російські федеральні компанії так і не вийшли на кримський ринок. Кремль намагається компенсувати дефіцит приватних інвестицій бюджетними вливаннями – наприклад, Федеральною цільовою програмою на Крим передбачене виділення 1 трильйона рублів. Проте, більшість з цих коштів реалізувати неможливо через брак підрядників, готових братися за виконання робіт.
До 2014 року на півострові працювала російська група компаній X5 Retail Group. Після окупації вони закрили свої магазини і за 8 років так і не повернулись. Озвучувати свою офіційну позицію щодо Криму компанія відмовляється.
Те ж саме стосується і державного «Газпрому» – корпорація не вийшла на кримський ринок. Ще в листопаді 2014 року голова парламентського комітету РФ з питань енергетики Іван Грачов заявив, що «Газпром» не збирається заходити в Крим через західні санкції. У 2017 році представники корпорації визнали, що бояться санкцій і, зокрема, того, що вони можуть створити ризики для добудови експортних газових магістралей. Тож і в цьому питанні Росія проміняла легітимізацію Криму перед світом на важливіший для себе геополітичний проєкт – добудову Північного Потоку – 2.
Вже восьмий рік на території Криму відмовляється також працювати і державна компанія «Пошта Росії». У 2014 році російський уряд спеціально створив її двійника – компанію «Пошта Криму». Як з’ясувалося, «Пошта Росії» навіть співпрацює з «Пошта Криму» лише через приватних підприємців. Все для того, що унеможливити пряму взаємодію «Пошта Росії» з півостровом, а отже – уникнути санкцій. Ще у 2018 році керівник департаменту проєктних рішень щодо розвитку мережі «Пошта Росії» заявив, що компанія не збирається заходити на окуповану Росією кримську територію.
Також в травні 2018 року Гендиректор найбільшої російської мережі магазинів продовольчих товарів «Магніт» Хачар Помбухчан заявив журналістам, що компанія не має жодних планів відкривати свої філіали в Криму. В липні того ж року цю інформацію підтвердила і його наступниця Ольга Наумова.
У 2018 році в Державну Думу було навіть внесено законопроект про фінансові та кримінальні санкції для російських компаній за виконання санкцій Заходу, який також підтримав російський уряд. Проте великі російські компанії почали критикувати законопроєкт, а Російський союз промисловців та підприємців виступив із заявою, в якій вказав на «недопустимість прийняття законопроєкту, оскільки він погіршить діловий клімат». Тож його довелося відкласти, так само як і спроби примусити російський бізнес на восьмому році окупації визнати Крим російським.
У 2018 році урядом РФ було затверджено перелік даних, які банки та інші російські компанії можуть приховувати від громадськості. Це стосується інформації, наприклад, про керівництво, активи та структуру власності. Активно такими послугами користується кримська будівельна фірма «Консоль-Строй», внесена у санкційні списки США і яка на 100% належить акціонерному товариству «Шархинський кар’єр». При цьому інформація про власників невідома, тож накласти санкції безпосередньо на них – неможливо. Обмежується доступ до публічної інформації саме стосовно компаній, які ведуть свою діяльність в Криму та Севастополі.
Ще раз повернутися до питання російського бізнесу в Криму влада РФ вирішила в лютому 2021 року. Тоді уряд запропонував створити на півострові «особливий адміністративний район» (ОАР), а Міністерство економічного розвитку РФ розпрацювало законопроєкт про введення особливого режиму на анексованих територіях Криму та м. Севастополь. Його головною ціллю має стати забезпечення конфіденційності інвесторів з інших регіонів Росії. Тобто, якщо законопроєкт приймуть, Кремль визнає, що російські компанії відмовляються офіційно визнавати півострів російським, тому існування Криму на економічній карті Російської Федерації легше просто приховати. Зараз законопроєкт перебуває на розгляді в уряді.
Навіть самопроголошений президент Білорусі Алєксандр Лукашенко в своїх останніх заявах говорить про те, що може визнати Крим російським лише після того, «Коли останній олігарх в Росії визнає Крим та почне поставляти туди продукцію».
Самі ж кримчани не просто підтвердили слова Лукашенко. Вони також визнали, що більшість державних структур, ті ж банки та газовики — вважають півострів токсичним, бояться мати з ним справи та просто ігнорують. А ще зазначили, що Лукашенко добре розуміє слабкі місця російської влади.
Мобільні мережі
У Росії існує 8 федеральних мобільних операторів, яких об’єднує одне – для них, як і для всього іншого російського бізнесу, Криму також не існує. Вони працюють з півостровом в режимі роумінгу. В описі будь-якого тарифу незмінно присутнє формулювання: «Тариф діє по всій Росії, крім Криму та Севастополя». Дуже показово виглядають на сайтах операторів карти покриття мобільним зв’язком: в європейській частині Росії кордон покриття будь-якого оператора доходить рівно до Керченської протоки.
Через велику територію, в Росії існує поняття національного роумінгу між різними регіонами. Проте 1 липня 2019 року в силу вступив закон, яким відмінили роумінг в межах кордонів РФ. Операторам заборонили знімати підвищену плату з абонентів, які знаходяться в межах країни. Проте Крим залишився винятком. Дзвінок в РФ досі можна здійснити лише в роумінгу. Федеральні мобільні оператори розглядають його як частину іноземної держави.
Наприклад, мобільний оператор «ТінькоффМобайл». Щоб налаштувати собі тут тариф необхідно здійснити наступні кроки: «Налаштувати умови в мобільному додатку: перейти в розділ «Роумінг» та ввести в списку країн «Крим»:
Мобільний оператор Danycom
А найбільший в РФ мобільний оператор МТС на своїх картах не позначає Крим частиною РФ. На півострові оператор також працює в режимі роумінгу.
Блокування футболу та перегляду Олімпійських ігор на Першому каналі
Західні санкції впливають не лише на російський бізнес. За весь час анексії окупаційна влада Росії жодного разу не відкрила на півострові офіційні фан-зони для вболівальників Чемпіонату світу з футболу. Вона змушена дотримуватися заборони ФІФА, а отже, навіть тут, – погоджуватись із твердженням, що Крим не є російським.
Те саме стосується і заборони УЄФА на участь кримських футбольних клубів у російському чемпіонаті та єврокубках. З 1 січня 2015 року кримські футболісти не можуть брати участь у змаганнях рівня вищого за місцевий. Таке рішення УЄФА підтримав і Російський футбольний союз, який виключив з національних змагань всі три кримські футбольні клуби. Інтегрувати кримські команди в загальну російську футбольну систему для Кремля – неможливе завдання.
Також кримчани не мали доступу і до офіційної онлайн-трансляції Олімпійських ігор 2020 року, яку вів російський державний «Пєрвий канал». Через вимоги Міжнародного олімпійського комітету, навіть державний ТБ-канал змушений був блокувати сигнал для Кримського півострова та вкотре визнавати, що Крим не є територією РФ.
Церква
Якщо з російським бізнесом та страхом перед санкціями все зрозуміло, то зовсім інша ситуація з російською церквою.
У системі поширення кремлівських наративів Російська православна церква (РПЦ) відіграє одну з ключових ролей. Як м’яку силу її використовують для пропаганди «русского міра», а інколи – для дестабілізації ситуації та політичного тиску на інші країни.
Саме тому, окупація Криму була важливою для Росії і в конфесійному контексті. Адже на території Криму розташовані руїни стародавнього Херсонесу – міста, яке вважається одним із можливих місць хрещення князя Володимира Великого. Тож панування над Херсонесом для російської церкви має дуже сакральне значення, адже так вони продовжують просувати міф про Росію як «колиску православ’я» – правонаступницю Київської Русі.
Проте, територіальну анексію півострова Росією досі не закріпили церковною.
Одразу після так званого референдуму в березні 2014 року, в Георгіївському залі Кремля у Москві відбувся урочистий прийом. Там зібралась всі політична та духовна еліта Росії, а Путін проголосив свою відому «Кримську промову». Попри присутність лідерів всіх релігійних конфесій РФ, на заході не було патріарха Кіріла, очільника Російської православної церкви.
Цікаво, що за 8 років анексії патріарх Кіріл жодного разу не відвідав «колиску православ’я» – Крим. Жодного разу він не був і на помпезних святкуваннях до Дня Хрещення Київської Русі, які проводились на півострові.
До окупації Крим перебував в юрисдикції Української православної церкви Московського патріархату – саме через структури Московського патріархату російська церква, по-суті, здійснює вплив на інші країни, зокрема постсовєтського простору.
Але і після окупації Кримського півострова РПЦ так і залишила Крим у юрисдикції своєї філії УПЦ МП. Особливу увагу привертає ситуація, яка склалася зимою 2017 року. Кримська єпархія Української православної церкви Московського патріархату попросила передати в її користування 24 об’єкти державного історико-археологічного музею-заповідника «Херсонес Таврійський». Цікаво, що навіть тоді патріарх Кіріл не виступив із підтримкою цього звернення. Хоча під час аналогічних випадків на території РФ – підтримував беззаперечно. Це, наприклад стосується передачі РПЦ Ісаакієвського собору в Петербурзі та Музею Рубльова в Москві. Тоді він навіть робив письмові звернення в «РосІмущєство». Проте про ситуацію з Херсонесом, як повідомляла його пресслужба, патріарх «нічого не знав».
Ініціатива Кримської єпархії поставила РПЦ та УПЦ МП в дуже незручне становище. Адже діяльність Української православної церкви регламентується законами України і якщо вона їх порушить – це може призвести до припинення її діяльності на території України. Відповідно до всіх законів, Крим є територією України, а отже передати Київській єпархії бажані об’єкти музею «Херсонес Таврійський» має право лише уряд Автономної Республіки Крим. Його ж Верховна рада України розпустила ще у 2014 році. Тож патріарху Кірілу, РПЦ та УПЦ МП довелося просто самоусунутись із цього процесу аби не порушити українське законодавство. До отримання Православною церквою України Томосу, на українській території розташовувалось 40% всієї церковної інфраструктури РПЦ. І, схоже, що втрата таких масштабів була занадто високою ціною за визнання Криму російським. Тож кримські єпархії (церковні райони) досі залишаються в структурі Української православної церкви Московського патріархату.
2016 рік: Крим позначають як територію Української церкви Московського патріархату.
2019 рік: Крим залишається територією України
РПЦ також вважає, що Крим – Україна
Росія продовжує боротися зі всіма, хто не погоджується з анексією Кримського півострова. Сотні кримчан перебувають у російських в’язницях за надуманими звинуваченнями і день за днем втрачають своє здоров’я. У той же час спроби боротьби Росії на міжнародних майданчиках через присутність Криму на картах України та агресивна дезінформаційна кампанія щодо історичної приналежності Криму до РФ виглядають смішними. Бо правда є очевидною – Кремль боїться мати справу з Кримом.
В останні роки Росія наполегливо просуває у світі тезу, що антиросійські санкції не працюють. Вона робить це самостійно через свої канали поширення інформації, а також через своїх агентів та лобістів чи не в кожній країні, яка долучена до процесу прийняття рішень щодо санкційної політики.
Можна довго рахувати цифри щодо економічних втрат Росії від санкцій, а також пробувати доводити їх ефективність. У той же час, зрозуміло одне: санкції насправді працюють. І вимір їх ефекту виходить далеко за одну економічну площину.
Те, що Росія сама ж не визнає Крим російським – найяскравіше тому свідчення. І це може стати цеглинкою в процесі майбутньої деокупації півострова. Проте необхідним є підтримання і розширення санкцій надалі, щоб Росія мала все менше і менше важелів в Криму. Ми знаємо, що “непокаране зло зростає”, тому міжнародне співтовариство має продовжувати боротьбу за спільні цінності: свободу, демократію та верховенство права. Тільки ця боротьба гарантуватиме міжнародну безпеку та сталість соціального розвитку. Саме так, разом із усією цивілізаційною спільнотою, ми зможемо досягти справедливості та повернути Крим Україні.
Україна у свою чергу запрошує всіх наших партнерів робити це разом – через Кримську платформу, запуск якої заплановано на 23 серпня, через майданчики міжнародних організацій та інституцій.
Автор: Соломія Хома
Received: domain of bounce-mc.us6_158597958.5062405-2553558acd@mail244.atl221.rsgsv.net designates 198.2.139.244 as permitted sender) client-ip=198.2.139.244; Date: Thu, 19 Aug 2021 15:16:49 +0000
