Юрій Сиротюк
Коли я кажу, що ця війна триватиме доки існуватиме російська імперія і що «тисячолітні війни» швидко не закінчуються, а, водночас, стверджую, що нам важливо протриматися до кінця цього року, то суперечності в моїх висловах немає.
Так, війна Росії проти України екзистенційна і в ній немає предмету мирного компромісу договором. Не потрібно чекати доки Росія запропонує якийсь меморандум. Хоче меморандум – нехай раніше виконає гарантії Будапештського меморандуму. Отже, Росія хоче повністю тотально знищити українську державність та стерти ідентичність української нації. Хоче. Але чи може це зробити на цьому етапі протистояння?
З одного боку, Росія перелаштувала економіку на воєнні рейки, накопила необхідні ресурси, як мінімум до кінця 2025 року, має абсолютну підтримку своєї людожерської політики від насєлєнія, ефективних союзників і нерішучих в діях опонентів, а передусім манію путіна, який розуміє, що війна без кінця – єдиний шанс втримати владу.
Відтак, з боку боліт постійно чуємо бравурні заяви про санітарну зону глибиною від 50 до 500 кілометрів і спільну єдину країну, як мету.
Після того, як кадрову армію стерли в нуль, а «ванюшек», тобто добровольців-смертників поклали в лобових атаках, механізмом залучення м’яса став комерційний контракт.
Але і в найкращі часи, з найвищими витратами і різними маніпуляціями, у місяць вдавалося нашкребти максимум 30 тисяч смертників, що продали життя за контракт.
Тепер Путін заявляє про 60 тисяч добровольців у місяць. Окрім того, що це переважно фсбешний блеф, влада у Кремлі таки знайшла механізм, як частково закрити нестачу у розхідниках, масово роздаючи громадянство нелегальним мігрантам і одразу ж вимагаючи в них виконати священний обов’язок перед новою «родіной».
Про це, до речі, на сесії Петербурзького економічного форуму бовкнув керівник Слідчого комітету Бастрикін. Мовляв, вони вже відловили 89 тисяч мігрантів, що отримали російське громадянство, але не стали на облік і не підписали контракт, 20 тисяч з них вже відправили на смерть. Зрозуміло, що в цьому випадку мотивація новобранців ще менша, ніж у попередніх категорій, як і якість.
Але Путіну для його божевільної тактики приреченої на смерть піхоти, що намагається просочуватися власними тілами крізь наші бойові порядки, якість і мотивація не грають ролі.
Виснажити, задавити кількістю. Ця тактика наразі ніби має помірні успіхи. Хоча пов’язані вони, переважно, проблемами у нашій мобілізаційній кампанії. Одним складом у такій війні вигребти не можливо, а тим паче виграти. Тому кожен, хто вважає себе чоловіком, має бути зараз на фронті.
У нашому випадку варто впертися, вистояти і при першій нагоді добити відвічного ворога.
А з інституційною стійкістю в Путіна якраз не все гаразд. Економіка і гроші – це кров війни.
Основний дохід російської економіки – нафтогазові доходи. Цьогоріч бюджет передбачав ціну за нафту майже 70 доларів за барель, але він вже упав до 56 $ і опускається нижче.
Щоб зрозуміти предметніше, як це впливає на економіку, треба знати, що в середньому місяць війни коштує Росії не менше 3 мільярдів доларів, а при падінні ціни нафти всього на 1$ нафтогазові доходи втрачають приблизно $2,6 млрд.
У випадку, якщо ЄС усе ж спроможеться затвердити новий санкційний пакет стеля на російську нафту знизиться з існуючих $60 до $45 за барель. А це, нагадую, втрата близько $40 мільярдів. Більше, ніж річні воєнні витрати. Поки ще є що нашкребти по «засєках», але можливості поповнення накопичень різко скорочуються.
Також планується залити залізобетоном санкцій Північний потік-2. Розширити список підсанкційного тіньового флоту. Майже повністю відключити здичавілих від системи SWIFT.
А ще є кувалда санкційного закону в американському Конґресі з можливим введенням величезних вторинних тарифів для тих, хто захоче барижничати з Росією.
Але це якщо. А наразі хмари згущуються і без того.
Попри наявність величезних ресурсів, без доступу до ринків, кредитів і технологій, галузь може чекати стагнація, яку важко буде зупинити.
З газом ще гірше. Вже за результами 2024 року рада директорів «Газпрому» (колись найбагатшого підприємства) рекомендувала не виплачувати дивіденди.
А «Газпромнафта» (єдиний прибутковий напрямок) вперше з початку широкомасштабної війни розкрила збитки за перший квартал 2025 року на 21,3 млрд рублів. Це при тому, що минулоріч за такий же відтинок часу кампанія мала прибуток у розмірі 36,9 млрд. Виручка впала на 4%, а собівартість виросла майже на 7%, що миттєво привело до чотирикратного стискання операційного прибутку. Собівартість видобутку та логістики росте, сервіс «імпортозаміщення» погіршується. Доступ до технологій унеможливлюється. Це показує як повільно, але невпинно зашморг санкцій душить російську економіку, яка вже в першому кварталі цього року показала трикратний спад.
І Росія змушена була залізти в кишені до «рассєян». Відтак, зростуть ціни на все. Зростає оплата за ЖКГ, як мінімум на 12%. З червня багата Москва піднімає тариф на комунальний транспорт теж майже на 10%. Різко зростають ціни на будматеріали. «Борщовий набір», що є своєрідним індикатором цін на продовольчі товари, злетів на понад 50%. Картопля, капуста та цибуля стають для багатьох росіян недоступно дорогими делікатесами. Різко зростають борги росіян і неможливість гасити кредити.
Російський бізнес фіксує різке падіння попиту, падіння продаж і виручки. Така ситуація як мінімум у 60% підприємців. Падає попит на житло і автомобілі. Продаж автомобілів скоротився на чверть.
Жорна війни перемелюють все. В результаті секвестру бюджету під ніж пущені програми розвитку авіаційної промисловості. Відтак, літати Боїнгами та Аеробусами, що не отримують належної технічної підтримки страшно і дорого, а нові «атєчествєнниє» (щоправда майже повністю з імпортних складових) SSJ-100 и МС-21, попри запевнення «Ростєха» схоже так і не злетять.
Явним індикатором проблем з економікою є обвал перевезень вантажів російською залізницею. У 2024 році обсяг перевезень РЖД впав до 15-річного мінімуму. А з початку цього року падіння ще пришвидшилося.
Найбільша судноплавна кампанія «Совкомфлот» стала збитковою, після введення санкцій проти тіньового флоту.
Всі вугільні кампанії «Кузбасу» вже працюють нижче рентабельності.
І цього разу дорогий “таваріщ Сі”, схоже, не поспішає допомагати. За час так званої СВО Китай втричі скоротив інвестиції на болота, попри голосні заяви Путіна про «безпрецедентний рівень партнерства» та «безмежні можливості» співпраці.
Після початку повномасштабного вторгнення щорічні інвестиції в російські проекти розміром 1,2 млрд в рік скоротили втроє. Таким чином, надії Кремля на те, що китайські гроші і технології замінять західні, виявилися марними. Китаю потрібен васал, а не союзник і він спокійно чекає, поки труп дорогого друга плистиме річкою.
З початку року Китай скоротив закупівлю російської нафти, вугілля і скрапленого газу на десятки процентів. І в найближчій перспективі планує нарощувати своє видобування, а також зменшувати споживання нафтопродуктів, особливо на транспорті, масово запроваджуючи електричне та гібридне обладнання.
Отож, російські вугільні кампанії, які мріяли замінити західні ринки китайським, опинилися перед стіною тарифів і зменшенням закупівлі Китаєм на 13% лише цього року. Відтак, збитковість російських вугільних компаній вже понад 50%, а близько 10% власників видобутку в передбанкрутному стані.
І таких проблем в Росії багато. Вони стрімко накопичуються. Це не значить, що Москва різко відмовиться від своїх планів знищити нас, чи що вона сама впаде. Боротьба не стане легшою, але її вразливі місця стають очевидними, а, отже, у нас є шанс вистояти.
Для цього потрібна Віра і побільше Піхоти. Тобто, кожен і кожна, хто ще не став у стрій. Тому війна з Росією дійсно вічна, поки остання існує. Значить треба її зробити не вічною, а смертною. Бити і добити. І щось мені видається, що якщо впертися – чекати 12 раунду не доведеться.
