«Результати першого туру виборів президента Франції варто сприймати дуже стримано. Адже навіть та обставина, що проєвропейському кандидату Емманюелю Макрону буде протистояти нібито більш зручний опонент – ультра-права Марін Ле Пен, це не може означати, що Макрон автоматично матиме більше шансів на успіх».
Так прокоментував результати першого туру виборів президента Франції директор Центру зовнішньополітичних досліджень ОПАД Сергій Пархоменко.
«В цьому контексті згадаймо прецедент Трампа: всі українські експерти як один казали, що Гіларі Клінтон має куди більшу підтримку населення Америки, та в результаті отримали «неочікувану» перемогу Трампа. Так і у Франції: оптимізм і бажання абсолютної більшості українських та європейських оглядачів бачити в президентському кріслі на Єлисейських Полях Макрона можуть бути скориговані рядом факторів. Ключовий фактор – намагання Путіна «витягти за вуха» Ле Пен у другому турі. І для цього Кремль може піти на будь-які кроки. Не виключена організація чергових терактів напередодні другого туру, ймовірно, що Росія захоче вплинути на того ж Фійона, який попросить своїх прихильників підтримати саме Ле Пен. А ще не забувайте про майже 20% Меланшона. Кому вони відійдуть? Гадаю, невдячна справа розподіляти відсотки Меланшона і Фійона на користь того чи іншого кандидата – тут все дуже неоднозначно. Також ми не можемо передбачити,яка буде явка виборців під час другого туру. Пам’ятаєте референдум в Нідерландах щодо угоди про Асоціацію між Україною і ЄС? Тоді наші «експерти» теж були переконані, що через низьку явку референдум визнають таким, що не відбувся, або ж що його результати будуть на нашу користь. А ще був «Брекзіт», де оглядачі також «прокололися» в своїх прогнозах, «повівшись» на обнадійливі дані соціологічних опитувань напередодні референдуму в Британії» , – вважає політолог.
«Тому треба, враховуючи гіркий досвід «прогнозування» результатів волевиявлення громадян ЄС і США в 2016 році, бути дуже обережним в прогнозах результатів виборів у Франції. Тим паче, ми так само не маємо гарантії, що Макрон не поведе себе як Ніколя Саркозі в 2007-2008 році, якого «експерти» вважали ледь не антиросійським, зважаючи на його передвиборчу риторику; та в результаті Саркозі став активно підігрувати Москві, зокрема, й під час подій в Грузії в серпні 2008 року, під час Бухарестського саміту НАТО того ж року, коли Україні (і тій же Грузії) відмовили в ПДЧ… Так що варто бути дуже обережним в прогнозах щодо можливих наслідків виборів президента Франції, хоча, безперечно, Україні варто «тримати кулаки» за Макрона», – підсумовує експерт.
