Останні партійні рейтинги: за крок до фінішу

Утім, куди більше підстав для занепокоєння останні рейтинги дають досі найпопулярнішій опозиційній партії «Батьківщина»: за півтора місяця її рейтинг різко впав із 25,6% до 15,1%. Пояснити такий пірует одним чинником досить важко. З одного боку, частину вини на себе має взяти так само низькоякісна агітація опозиційного об’єднання – як за змістом (відсутність чітких програмних гасел і реалістичних обіцянок), так і за формою (невиразна зовнішня реклама). З іншого боку, «Батьківщина» вочевидь стала жертвою обставин і свого лідерського характеру: після того, як стало остаточно зрозуміло, що її лідер в ув’язненні, Юлія Тимошенко не зможе взяти участь у виборах і її прізвища не буде навіть у виборчих бюлетенях, велика частина прихильників цієї опозиційної сили вирішила переглянути свої вподобання. На користь цього твердження свідчать і соціологічні дані: протягом останніх років головною мотивацією понад 50% виборців «Батьківщини» було прихильне ставлення до її лідера. Цілком очевидно, що жоден із нинішніх лідерів цієї партії не може викликати у виборців такої ж симпатії, як Юлія Тимошенко.

Така ситуація з «Батьківщиною» є індикатором як мінімум двох важливих політичних тенденцій. По-перше, вона вказує на вроджене слабке місце партій лідерського типу: втрата з тих чи інших причин свого харизматичного лідера веде до різкого зниження рівня популярності та ефективності функціонування всього партійного апарату. Для України ця закономірність має особливо важливе значення, адже вкрай багато партій за час її незалежності більшою чи меншою мірою мали лідерський характер. По-друге, факт різкого падіння популярності «Батьківщини» свідчить про те, що результати майбутнього волевиявлення вже суттєво деформовано, адже ті виборці, які збиралися голосувати за партію Юлії Тимошенко, тепер – внаслідок політично вмотивованого ув’язнення їх «кумира» – змушені обирати серед інших наявних варіантів. Відтак вже зараз навряд чи доцільно говорити про повністю демократичний характер майбутніх виборів.

Зміцнення другого ешелону

Картина стає повнішою, якщо поглянути на черговий скачок рівня популярності ще однієї опозиційної партії – «УДАР» Віталія Кличка: її рейтинг виріс із 11,5% до 16%. Найімовірніше, що велика частина колишніх виборців «Батьківщини», які раніше голосували передусім за Юлію Тимошенко, знайшли собі нового лідера на опозиційному полі, яким став Віталій Кличко. При цьому показово, що рейтинг «УДАРу» зріс приблизно пропорційно по всій території України, зібравши до себе незадоволених владою з різних регіонів – у цьому «УДАР» також слідує шляхом «Батьківщини». При цьому майбутні загрози для цієї політичної сили теж схожі, однак стоять навіть більш гостро: унаслідок її аморфності та відносно слабкої організаційної структури втрата лідера внаслідок тих чи інших обставин може призвести не лише до падіння її рейтингу, а й до загрози самому існуванню партії. Відповідно, уже найближчим часом керівники «УДАРу» мають зосередити свою увагу на зменшенні залежності партії від свого лідера та посиленні її організаційної спроможності.

Підстави для оптимізму отримала й Комуністична партія України, яка наростила свій рейтинг із 8,2% до 10,1%. Потенційний електорат цієї політичної сили, вочевидь, знову поповнився за рахунок розчарованих у Партії регіонів, однак не готових віддати свій голос за опозиційні сили. Значну роль відіграла й передвиборна агітація українських комуністів, яка вдало зіграла на протестних настроях великої кількості громадян. При цьому показово, що багато нових виборців Комуністичної партії лишили поза увагою маніпулятивність і голослівність її гасел: у своїй рекламі ця політична сила позиціонувала себе  як опозиція до влади, хоча у випадку прийняття абсолютної більшості важливих законів голосувала в унісон з Партією регіонів. Це стало ще одним прикрим свідченням недостатнього рівня поінформованості українських громадян, частина з яких сприйняла бажане за дійсне. Сама ж Комуністична партія вкотре зуміла втриматися на плаву завдяки введенню своїх виборців в оману.

Вперше за довгий час подолала прохідний бар’єр націоналістична партія «Свобода», отримавши, згідно з опитуванням, 5,1% підтримки. Невеликий, але важливий, ріст рівня її популярності (з 3,8% у серпні), скоріше за все, став можливим завдяки певному перерозподілу опозиційно налаштованих виборців – передусім за рахунок колишніх прихильників «Батьківщини». Далася взнаки й акцентована передвиборна агітація «свободівців» та узгодження кандидатів у мажоритарні округи з тією ж «Батьківщиною». Рахувати депутатські мандати цій політичній силі, втім, ще зарано. По-перше, запас в 0,1% над прохідним бар’єром значно менший від статистичної похибки опитування (2,2%), а отже поки не гарантує проходження до парламенту. По-друге, в умовах такого граничного показника влада може вдатися до фальсифікацій проти цієї опозиційної сили, аби вона не потрапила до Верховної Ради. Тому шанси «Свободи» багато в чому залежатимуть від здатності спільно з іншими опозиційними силами протидіяти можливим виборчим порушенням.