Вшанували чотирьох полеглих повстанців

«Нам не так страшні московські воші,

як власні українські гниди»

Симон Петлюра

Село Молодятин на Коломийщині (Івано-Франківська обл.) ‒ одне із «базових» відділу УПА-Захід; тут достатньо назвати двох чільних повстанців, вихідців з нього: Степана Козьмина-«Левка», референта СБ Коломийського надрайонного проводу ОУНр та Костянтина Приймака-«Підгірського», командира сотень ім.Петлюри, ім.Гонти та «Березівська» 1945-46 рр. в ТВ-21 «Гуцульщина» (докладніше про них Читачі можуть довідатися з 25-го тому «Літопису УПА» нової серії, стор. 857-858 та 884). В листопаді 1952-го (точна дата не встановлена, але це сталося після 21-го числа) на присілку Лисаня (урочище Дзвінічі) розігралася підступна драма: місцевий житель, якому підпільники довіряли, нечутно заблокував вихід з криївки і перекрив вентиляційний продих…

В результаті таких дій у підземеллі задихнулися четверо повстанців, які понад вісім років вели боротьбу за ідеали УССД ‒ кущовий провідник і командир боївки СБ Микола Вінтоняк-«Орел», його охоронець і двоюрідний брат Федір Вінтоняк-«Смерека» (обидва зі с.Марківка), охоронець районного проводу Іван Горецький-«Вишня» (с.Рунгури) та Дмитро Тафійчук-«Сомко» (с.Нижній Вербіж). Зрадник, очевидно, керувався власними меркантильними інтересами (згодом стало відомо, що з криївки пропали гроші і матеріальні цінності) й повідомляти про свій «подвиг» на МҐБ не став: про криївку із загиблими чекісти, згідно їхньої цілком таємної доповідної № 2584 від 14.10.1953 р. (розсекречено 27.06.2013, № 24/2-2601) довідалися лише майже через рік, використовуючи інформацію захопленого в полон повстанця Дмитра Василика-«Сірка». В документі зазначається, що з криївки витягли чотири почорнілі тіла, три автомати, чотири пістолети, гранату, і «оунівські документи, котрі належали бандитам, а також їхню переписку з ріднею». Для опізнання загиблих зігнали місцевих жителів, а також родичів; мама «Орла» Марія сказала, що не може впізнати сина, а сестра «Вишні» Марія опізнала брата Івана по двох зрощених пальцях на руці. У доповідній МҐБ вказано, що повстанці задихнулися від загоряння бензину, але хто саме упізнав «Смереку» і «Сомка» там не вказується…

… На північній окраїні Молодятина під лісом у тишині дерев знаходиться пам’ятний знак у вигляді кам’яного ступінчастого постаменту, на якому металевий Тризуб, центральна частина котрого виконана у формі високого хреста:

humeniuk1Пам՚ятний знак неподалік місця загибелі «Орла», «Смереки», «Вишні» та «Сомка»

Цей обеліск у 1992 році встановив неподалік криївки син Миколи Вінтоняка-«Орла» Василь (1943 – 1993) разом з іншими активістами; на Покрову того ж року його освятили. На освяченні були родини трьох повстанців, окрім Дмитра Тафійчука-«Сомка». Багато років родина Тафійчуків з Нижнього Вербіжа замовляла панахиду в церкві за Дмитра і його батька Михайла ‒ провідника Печеніжинського районного проводу ОУНр «Сивого», а також Дмитрового брата Федора ‒ районного референта пропаганди «Чапая», дружину «Сивого» ‒ матір двох повстанців (Федора-«Чапая» і Дмитра-«Сомка»), не знаючи точно де місце загибелі останнього і не маючи в своєму розпорядженні фотозображення «Сомка» в повстанському однострої.

Кілька місяців тому учасник бойових дій на Донбасі, воїн АТО зі села Нижній Березів (імені-прізвища-псевда (позивного) просив не називати, оскільки задіяний у сприянні бойовим побратимам) придбав у Коломиї кілька явно повстанських світлин, віднайдених кимсь на горищі старого будинку, що його нові власники демонтували з метою спорудити на тому місці сучасне житло і передав їх для опрацювання з метою ідентифікації зображених там осіб. Одна з цих світлин, до речі непогано збережена і з чіткими рисами обличчя двох вояків УПА, має виразний напис на звороті такого змісту: «На спомин з революційних часів. Червень 1947 р. Для п.Марійки пересилає Сивий». В реєстрі повстанців Коломийської округи (вже згаданого вище 25-го тому нової серії «Літопису УПА») згадуються два повстанці з псевдом «Сивий» ‒ Олексій Григорчак зі с.Іллінці Снятинського та Михайло Тафійчук зі с.Нижній Вербіж Коломийського району. Уважний перегляд зображення дозволив краєзнавцю з Нижнього Вербіжа п.Івану Лудчаку надійно встановити, що на тій світлині зафіксований якраз Михайло Тафійчук, а в юнакові поруч нього Михайлова племінниця Ганна впізнала свого двоюрідного брата Дмитра, фото якого родина Тафійчуків розшукувала десятки років:

humeniuk2Михайло Тафійчук-«Сивий» з молодшим сином Дмитром-«Сомком»; 1947 р.

Паралельно велику пошукову роботу провів дослідник історії УПА Андрій Мацьків з Печеніжина, який вже багато років акумулює інформацію про повстанців як з батьківщини Олекси Довбуша, так і прилеглих до неї сіл (від осені 1944-го до початку 60-х років смт Печеніжин був райцентром зі своїм РВ МҐБ і саме сюди звозили захоплених підпільників району, а також тіла вбитих повстанців). Друг Андрій зібрав велику колекцію копій світлин УПА, а також свідчення людей, які добре знали багатьох підпільників, їхніх родичів і побратимів; з багатьма ще живими інформаторами він підтримує тісні стосунки практично постійно. Про криївку в Молодятині Андрій Мацьків знав практично все, володіючи докладними життєписами Миколи Вінтоняка-«Орла», Федора Вінтоняка-«Смереки» та Івана Горецького-«Вишні» (включно з численними їхніми фотозображеннями), а ось про четвертого Дмитра Тафійчука-«Сомка» відомості роздобув лише недавно в ГДА СБУ.

Таким чином станом на початок червня 2020-го року була зібрана вичерпна інформація про трагічну загибель чотирьох повстанців у криївці на окраїні Молодятина і з՚явилася можливість встановити банер, який розповідає про полеглих тут борців за волю України в третій декаді вже далекого листопада 1952-го:

humeniuk3

В неділю 14 червня 2020 р. на присілку Лисаня в Молодятині була відправлена велелюдна панахида, що її звершив парох Нижнього Вербіжа о.Михайло Дзюба (він ще й військовий капелан!) разом з церковним хором. Члени Прикарпатського загону ВО «Тризуб» ім.Степана Бандери тримали почесну стійку і дали військовий салют на честь загиблих героїв, родини схилили голови в журбі й шептали про себе молитви про тих, життєва дорога яких обірвалася за п’ятнадцять метрів від пам’ятного обеліску. Після панахиди отець Михайло виголосив проповідь про боротьбу українського народу і учасників цієї святої боротьби, а також згадав про нинішніх воїнів, які тримають фронт на сході України.

humeniuk4,jpgПанахиду відправляє отець Михайло Дзюба, парох Нижнього Вербіжа

На панахиді за великого здвигу народу з Марківки, Нижнього Вербіжа, Печеніжина, Рунгурів були присутні: від Миколи Вінтоняка-«Орла» ‒ дочка Марія з дітьми і внуками, внук Микола (названий на честь діда, син Василя); від Федора Вінтоняка-«Смереки» мав бути син Василь, але не зміг (два інсульти), онук теж Василь дистанційно привітав дійство, від Івана Горецького-«Вишні» ‒ внучка рідної сестри Марії ‒ Мирослава Жолоб з родиною (5 осіб). Ініціювали захід Ганна та Микола Тафійчуки ‒ двоюрідні брат і сестра юного повстанця «Сомка» (в час загибелі хлопцеві виповнилося лише 19 років); їхнім коштом був влаштований заупокійний обід:

humeniuk5Учасники панахиди в Молодятині

З детальною інформацією біографічного плану про полеглих повстанців виступив Андрій Мацьків, і присутні мали змогу почути дуже багато маловідомого як про них, так і принципи функціонування підпілля 40-50-х років ХХ-го століття в умовах тотальної блокади. Опираючись лише на власні сили і підтримку народу, повстанці могли провадити боротьбу ще багато років, якби не підлі зради таких, про яких Тарас Шевченко сказав: «За шмат гнилої ковбаси, у вас хоч матір попроси, то віддасте…»

humeniuk6Криївка знаходилася отут, і присутні уважно вислухали розповідь дослідника історії УПА

Cлово мали також Ганна Тафійчук ‒ двоюрідна сестра Дмитра-«Сомка», внук «Орла» Микола, покійний батько якого споруджував цей обеліск, Мирослава Жолоб, що її бабуся Марія була рідною сестрою Івана Горецького-«Вишні» і їздила на опізнання його тіла, краєзнавець Іван Лудчак, провідник загону ВО «Тризуб», учителька з Печеніжина п.Олександра Басацька, яка таємно (ще за часів СССР) перекопійовувала світлини «Орла» для його сина Василя. Присутні вирішили, що місце криївки має бути впорядковане ‒ як символічна могила чотирьох борців за волю України, тіла котрих чекісти згідно своїх дикунських традицій потаємно зарили в поки невстановленому місці (найімовірніше на території РВ МҐБ в Печеніжині). Після цього всі заспівали повстанських пісень, а на пропозицію присутнього на панахиді директора музею Олекси Довбуша п.Івана Котіва провідали цей заклад, прослухавши інформацію про славного ватажка опришків XVIII-го століття, боротьба яких була предтечею змагу українців за свободу і незалежність в прийдешні часи:

humeniuk7Учасники панахиди в Молодятині слухають розповідь директора музею Олекси Довбуша у Печеніжині п.Івана Котіва про боротьбу опришків

Епіграф до цієї інформації зі словами Симона Петлюри наведений невипадково: від руки зрадника загинув також провідник Збройного підпілля ОУНр Печеніжинського району 1950-51 рр. Михайло Тафійчук-«Сивий». Сталося це у жовтні 1951-го в с.Мишин Коломийського району, але ні місця трагедії, ні поховання славного повстанця, два сини якого також полягли за волю України ще не встановлене, пошуки тривають. І як рефреном до всього сказаного має лунати наш духовний Гімн «В єдності сила народу, Боже, нам єдність подай!» ‒ допускатися помилок минулого перед фактом агресії Москви, яка триває ось уже сьомий рік ми не маємо морального права!

Василь Гуменюк; фото о.М.Дзюби та І.Лудчака

Опубліковано Національна пам'ять.