Чудо над Віслою: реалії та міфи

(за матеріалами книги Ярослава Середницького «Пані Льоля:втекти від більшовиків. – Київ: Темпора, 2019. – 428 с.)

wisla1Частина більшовицького війська. 1920 р. http://histzytom.blogpost.com/p/1920/html

За спогадами українця-очевидця 12 червня 1920 року на Київську вулицю у Житомирі повільно виїхала більшовицька кавалерія. Коні й кобили були різної масті. Кавалеристи одягнуті хто в старій гімнастерці, хто в потертому, а часом і рваному жакеті, хто в довгому пальто. На головах військові будьонівки, м’яті картузи, капелюхи. За кавалерією йшла піхота в черевиках, лише дехто мав чоботи. Найбільшою несподіванкою був… верблюд у колоні, що поважно переносив довгі ноги й зверхньо дивився на людей.

Але в обдертих і босих пролетарських солдатів були грандіозні й далекосяжні цілі, що анонсувалися в потужному липнево-серпневому наступі на захід словами популярної червоноармійської пісеньки: «Дайош, Дайош Варшаву!… Дайош, Дайош Берлін!». І викристалізувалися в наказі командувача Західного фронту Міхаіла Тухачєвского: «На Заході вирішиться доля світової революції» і «Через труп білої Польщі дорога веде до світового пожару». Словом, «ми на горе всем буржуям мировой пожар раздуем».

У важкі для Польщі дні, коли більшовицький наступ загрожував Варшаві, країна жила тільки війною. До зброї! Рятуймо Батьківщину! Тільки Добровольча армія й Позика Відродження захистить тебе від більшовицького ножа! – закликали плакати на вулицях Всюди проходив масовий збір коштів. Десятки тисяч чоловіків записувалися добровольцями до Війська Польського. Багато з них уже служили у війську й не потребували вишколу. Треба тільки обмундирувати, видати зброю та амуніцію, укомплектувати офіцерами й сформувати військові частини. Й нові та нові колони безперервним потоком марширували на Більшовицький фронт.

wisla2Начальник Польської держави маршалек Юзеф Пілсудскі інспектує добровольчі частини, що йдуть на Більшовицький фронт. Липень 1920 р. http://zawszepolska.eu/viktoria-polska-1920

wisla3Плакат липня-серпня 1920 р. http://historia.org.pl/2014/propaganda-antybolszewicka-1920-czyli-gon-bolszewika

І в цьому єдиному пориві загубилися совєцькі листівки до польських класових братів, написані в Москві, завезені на територію Польщі й розповсюджувані нечисленними польськими комуністами на зразок:

Niechaj zginie Pilsudski Judasz,             Хай згине Пілсудскі Юда,

On Was powiodł groga klamstwa,            Він Вас повів дорогою брехні,

On Was sprzadal szajce welmoźów!         Він Вас продав шайці вельмож!

Niechaj zginą pany i podpanki!                Хай згинуть пани і підпанки!

Odbierajcie ich ziemię i banki!                 Відбирайте їх землі і банки!

Na wieki niech zginie wlada szlachecka    На віки хай згине влада шляхецька

I niech źyje Polska Sowiecka!                    І хай живе Польща Совєцька!

Польські ж класові брати не розуміли, що їх звільняють від гніту проклятих поміщиків і капіталістів, і масово йшли добровольцями до Війська Польського від початку липня 1920 року. На 20 серпня їх було вже 164 615, у тому числі 40 000 варшав’ян. Призов дав 137 152 рекрути. Один з військових ешелонів (№ 79), що виїхав 18 липня з Франції, привіз для них 20 000 французьких і 40 000 англійських карабінів і 13 мільйонів набоїв. Насичення півкільця оборонних ліній навколо Варшави з центром у районі Прага було максимальним за всю польсько-більшовицьку кампанію: 690 вояків, 10 становищ кулеметів і три гарматні батареї на 1 кілометр.

wisla4Польські окопи під містечком Радзімін на схід від Вісли в 25 кілометрах від центру Варшави.

wisla5Польські танки в місті Мінськ Мазовецкі під час контрудару на схід від Радзиміна.

Більшовицькі війська 13 серпня 1920 року прорвали польську лінію оборони на Варшавському напрямі й зайняли містечко Радзимін. До центру Варшави залишилося лише 25 кілометрів. Проте 15 серпня польські війська, зосереджені на східному березі Вісли, відбили Радзимін у навальній контратаці й розвинули наступ на Мінськ Мазовєцкі, віддалений від Варшави на 38 кілометрів.

wisla6Командувачі Середнього і Північного фронтів маршалек Юзеф Пілсудскі (праворуч) і генерал Юзеф Галлєр – переможці у Варшавській битві. www.ukrainarma.org/wwiand_interwar/ polskoradianska_vijna_1919-1920-1.html

А далі було «чудо на Віслою». Блискуче запланований у Генштабі Війська Польського й чітко оперативно виконаний концентрований контрудар перегрупованих польських армій Середнього фронту від Варшави на схід – на Демблін і Люблін. Удар у фланг із наступним поворотом на північ у більшовицький тил. 18 серпня 1920 року червоні полчища комфронту Міхаіла Тухачєвского оточено під Варшавою. Тріумф маршалка Юзефа Пілсудского. Військо Польське одна за одною звільняє польські території, захоплені більшовицькими ордами.

22 серпня 1920 року Всеросійська конференція ВКП(б), незважаючи на поразку під Варшавою, все ще перебувала на хвилі успіхів військ Міхаіла Тухачєвского. Тому «з радістю» прийняла повідомлення, що «прогресивні робітники Польщі солідаризуються з діями РСФСР і оцінюють досягнення останнього місяця так, як комуністи Росії. Польські робітники-комуністи схвалюють використання військової сили для совєтизації Польщі й не роблять найменших поступок націоналізму. Niech żyje Sowiecka Polska!» (Хай живе Совєцька Польща!).

wisla7Начальний Вождь маршалек Ю. Пілсудскі (перший ряд праворуч) на урочистості вручення орденів Virtuti Militari на велелюдній площі перед Православним собором на площі Саській у Варшаві. Листопад 1920 р.

Нагадаємо, що потужна і мобільна 1-ша Кінна армія 5 червня 1920 року прорвала лінію Польського фронту під Білою Церквою й змусила польські війська відступати з Києва. 31 серпня 1920 року після катастрофи військ М. Тухачєвского під Варшавою 1-ша польська дивізія язди (кавалерії) генерала Юліуша Руммля, піхота й артилерія вщент розбили Кінну армію. Битва відбулася на горбах біля містечка Комарова за 80 кілометрів на схід від Замостя. Рештки кінних дивізій на чолі з командармом Сємьоном Будьонним врятувалися ганебною втечею на схід за ріку Західний Буг. Невдовзі польські й українські війська форсували Західний Буг і вийшли на лінію Дністра.

Після перемоги польських військ під Варшавою люди всієї Польщі йшли на меси в костелах. Ксьондзи й прихожани дякували Всевишньому Господові за перемогу над антихристами. На вулицях і перехрестях розповідали про вбивства й калічення тіл полонених польських вояків, вбивства ксьондзів, жорстокості ЧеКа проти мирного населення, грабунки і ґвалтування жінок. А також про більшовицькі нескінчені балачки про якусь класову боротьбу і захист робітників і селян, про створення на окупованих ними територіях революційних комітетів. І хто туди пішов?

wisla8Матка Боска – патронка Варшави

Із костелів люди приходили якимись на диво просвітленими. Одні перед другими переповідали казання ксьондзів, що Матка Боска (Мати Божа) оборонила Варшаву від більшовиків-антихристів. Її велетенський образ з’явився на темному хмарному небі у всій своїй сліпучій красі перед їхніми окопами. Більшовики кидали зброю й тікали в паніці. Говорили, що польські війська підняв у наступ капелан Ігнаци Сорупа. Недаремно, люди всі дні й ночі молилися за порятунок Варшави і Польщі. За твердженнями кардинала Алєксандера Каковского появу образу Матері Божої в нічному небі підтвердили полонені більшовики. Нині існують різні польські гіпотези щодо цієї містичної події – від глибоко релігійних до проектування зображення Матері Божої на хмарне небо потужним французьким рефлектором.

Дійсний член Наукового Товариства

імені Шевченка Ярослав Середницький, Львів

Опубліковано Національна пам'ять.