100 років полковнику УПА Василю Галасі: опубліковані документи

Василь Галаса. Світлина з анкети арештованого. 1953 рікВасиль Галаса, світлина з анкети арештованого (1953 рік)

12 листопада 1920 року народився один із керівників українського збройного підпілля та член Проводу ОУН Василь Галаса — «Орлан». До 100-річчя легендарного полковника УПА, Центр досліджень визвольного руху спільно з Архівом Служби безпеки України та Архівом національної пам’яті опублікували онлайн 35 документів з його архівних справ.

Переглянути збірку можна на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху: https://bit.ly/35ohBur 

У колекції можна ознайомитися з такими документами:

Осип Дяків (Горновий, друг дитинства Василя Галаси), Осип Кусень (Сірий, залучив В.Галасу до ОУН) і Василь Галаса (1930-ті рокОсип Дяків (“Горновий”, друг дитинства Василя Галаси), Осип Кусень (“Сірий”, залучив В.Галасу до ОУН) і Василь Галаса (1930-ті роки)

«35 документів з архівної справи Василя Галаси вперше опубліковані онлайн, — розповідає координатор Електронного архіву Денис Пасічник. — Водночас це лише маленька частина з справ на видатного підпільника, які в оригіналі зберігаються в Архіві СБУ і є доступними для ознайомлення усім охочим».

Довідки:

Галаса Василь Михайлович («Орлан») — народився 12 листопада 1920 року в селі Білокриниця на Тернопільщині. Полковник УПА, член Української головної визвольної ради, крайовий провідник ОУН Північно-Західних Українських земель (ПЗУЗ), керівник Перемишлянського обласного проводу ОУН. Відповідав за організацію рейдів УПА у Західну Європу. Займався інформаційною роботою: керував підпільною друкарнею, редагував видання та журнали ОУН. Був нагороджений Золотим Хрестом Заслуги і медаллю «За боротьбу в особливо важких умовах». 

У 1953-му році Галасу разом із дружиною Марією Савчин схопило МҐБ за допомогою легендованої (несправжньої) групи повстанців. У 1958-му засуджений до 10-ти років виправних таборів. Після звільнення 1960-го жив у Києві під постійним наглядом спецслужб. З 1991-го збирав та впорядковував матеріали про історію українського визвольного руху, працював в Інституті історіографії НАНУ. Помер 5 жовтня 2002 року, похований у Києві на Берковецькому цвинтарі. Автор книги спогадів «Наше життя і боротьба».

 

Опубліковано Національна пам'ять.