Сто Днів

Сто днів пройшло від вступу Володимира Зеленського на Банкову вулицю у Києві. Наспів час робити хоча б першу оцінку.

За власним твердженням Президента Зеленського в час його промови при відзначенню проголошення незалежності, він прокинувся у ранок 24 серпня з повідомлення, тобто CМС, про сім обстрілів та дві українські жертви у війні з москалями. Тобто війна продовжується. Ясно не вдалося за перших сто днів війну закінчити і Президент Зеленський сказав:

І давайте для початку подякуємо тим, завдяки кому ми можемо сьогодні бути тут, під яскравим сонцем і чистим блакитним небом. І щоб ці оплески почули наші захисники, які зараз на сході країни захищають Україну.

Три дні пізніше українська сторона спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін повідомила:

Зокрема, замість активних дій з демонтажу фортифікаційних споруд, російські найманці з тильного боку розмістили чергову тимчасову споруду…”

Відповідно до Мінських домовленостей ділянка розведення “Станиця Луганська” має бути вільною від будь-яких мілітарних структур. Тобто москалі не готується закінчувати війну, а противно наставлені може і її інтенсифікувати.

Одначе мимо браку успіху перші інтуїтивні мисленні Володимира Зеленського можуть показатися корисними: мабуть сьогоднішній Нормандський підхід не надійний. До питання війни і процесу переговорів Зеленський залучив участь США і Великої Британії на що США вже погодилися. Чому це корисне коли Президент США повторює включення Росії до Великої 8? Бо Дональд Трамп напевне не прийматиме особистої участі у переговорах, а речник США чи Волкер чи навіть Болтон далеко більш нормальні і освічені люди. Ясно що жодної ролі у переговорах не сміє відігравати одіозний Віктор Медведчук.

Щодо боротьби проти корупції то розголошено широкі кримінальні дослідження навіть супроти попереднього президента, але поки що без будь якого поважного обвинувачення чи судового напрямлення, хіба що посадять щойно схоплену Раїсу Богатирьову. Правда перші сесії ново оформленої ВРУ проявлять чимало чи дійсно серйозно до цього діла береться Президент Зеленський.

За президентства Володимира Зеленського відбулися прозорі і демократичні вибори до ВРУ за майже одноголосним визнанням міжнародного товариства і що згідно з недавнім опитуванням зачисляється до найбільших успіхів самого Президента. Так відповідали респонденти опитування в Україні які чомусь застановлялися над особистими успіхами Володимира Зеленського. Перемога Зеленського і його партії у виборах незаперечна але які будуть наслідки для народу і держави щойно діяльність цієї ВР покаже. До речі я не певний чи скликання позачергових виборів було конституційним зовсім хоч так вирішив суд бо в указі про розпуск не було накреслено чому розпускається ВРУ. До речі без судової реформи рішення судів в Україні не можна приймати без упередження.

У процесі виховання і дозрівання Володимир Зеленський кандидат у президента який був готовий впасти на коліна перед ворогом, мабуть зрозумів що Москва і Путін сльозам ні колінам не вірить і тому треба буде шукати мир з позиції сили або військової або політичної, тобто санкціями.

В основному Володимир Зеленський може за перших сто днів похвалитися дуже малими успіхами якщо взагалі такі є. Одначе ці перші дні служили для нього вишколом і свого роду національним ростом.

Завдяки вам ми відзначаємо сьогодні 28-у річницю з Дня Незалежності. Хоча не зовсім вірно казати, що Україні – 28. Адже до 91 року ми встигли чимало: відбулось хрещення Київської Русі, Іван Федоров видав у Львові “Апостол”, засновано Києво-Могилянську академію, козаки на чолі з Богданом Хмельницьким та Іваном Сірком підкорили фортецю Дюнкерк, на світ з’явилася Конституція Пилипа Орлика. Україна була однією із засновниць ООН, а Сергій Корольов зробив вагомий внесок у підкорення людством космосу. Це лише декілька дуже важливих подій яскравої історії нашої і одночасно багатовікової та молодої країни… Разом з тим, ми з вами не повинні забувати, що незалежність не з’явилась за змахом чарівної палички. Активна боротьба за неї почалась понад ста років тому. Тривала вона і в часи Радянського Союзу. Микола Руденко, Василь Стус, Петро Григоренко, В’ячеслав Чорновіл, Левко Лук’яненко, учасники Революції на граніті – це далеко не повний список тих, хто боровся за здобуття незалежності України. Хтось – ціною власної свободи. А хтось – ціною власного життя. Заради цього одного дня 24 серпня 91 року. І цей день був неминучим. Бо, як казав Левко Лук’яненко, прагнення до незалежності закладене у нашому генетичному коді.”

Так казав Президент Україні 24 серпня 2019 року. Володимир Зеленський про якого я писав перед його вибором і навіть після першого виступу при присязі президента, що можна сподіватися від нього боротьбу з корупцією, новий підхід для осягнення миру, але не можна очікувати від нього принципового національного українського змісту. Володимир Зеленський за ледве сто днів національно виріс. Це мені стається найбільший успіх перших сто днів.

Деякі мудрагелі з діаспори котрі мало не зломили власного хребта підтримкою Петра Порошенка у час президентських перегонів прийняли дивно ці слова, закидаючи Володимиру Зеленському брак національного змісту у промові при річниці незалежності. Смішно виглядає ця критика бо цих критиків я добре знаю. Іронія у цьому, що промова Зеленського власне була дуже національно українською, а його не приятелі котрі критикують його промову власне за брак національного змісту навіть не вміють говорити по українському.

Моя надія одначе єдина, щоби цей вияв національного росту не був тільки дешевим популізмом. Під час президентської дебати Петро Порошенка на сцені поруч себе влаштував майже майдан українських воїнів, тим більше інвалідів. Такий дешевий популізм непотрібний нікому. Наразі я вірю в національний ріст Володимира Зеленського на позиції Президента України і бажаю його не власних успіхів але успіхів для українського народу і його держави.

28 серпня 2019 року Аскольд С. Лозинський

Опубліковано Блоги.