Путин, введи войска! Версія 2.0

Афганістан спричинив цунамі політологічної компаративістики, окремі хвилі якого докотилися аж до стін Вічного Міста. Під ударами варварів пала третя Римська імперія!

Якби алармісти від політології більше вчили філософії, хоча б теорію ідей Платона, то мали б не панікувати, а дивуватися тому, що ідея Риму –  libertas, civitas, res publica, lex – залишається незнищенною. Просто кожного разу вона знаходить інші тіла для свого утілювання. І повсякчас торжествує. А що сталося з тими варварами-переможцями..?

Порівнявши нинішній український «режим» з афганським урядом Гані, російські пропагандисти зі всіх прасок марять про те, як український президент  тікає з Києва, а «бандерівці та нацики» чіпляються за шасі американських літаків, злітаючих з аеродромів Борисполя та Жулян.

Ця просто таки плутархівська за яскравістю викладення компаративістика кульгає на одну ногу. Кого призначити на роль українських «талібів»? І призначати треба якнайшвидше, адже унікальність моменту (занепаду Римо-американської імперії) вимагає рішучих дій тут і зараз.

«Є велика кількість людей, які не приймають того, що сталося в країні – ані заборону російської мови, ані закриття каналів, ані придушення інакодумства. Це є. Але мабуть прийшов час, щоби… прийшли», – сказав у солов’їній студії януковичівський соціолог Копатько і майже підморгнув.

«А Донбасу мало?» – дорікнув Соловйов.

«Ой, – зітхнув соціолог, оцінюючи боєздатність ДЛНР, – я не хочу здатися дисидентом тут… Але не можна сидіти в окопі сім років».

«А таліби двадцять років сиділи», – не вгамовується компаративіст Соловйов, проте натикається на рішуче: «Але ж ми не таліби, Володимире Рудольфовичу, ми не хочемо цього порівняння. Ми хочемо результатів».

Результатів, яких можна досягнути  лише за умови повномасштабного вторгнення російської армії, з одного боку, та проявів «глибокого занепокоєння», з іншого. З західного.

«Но наверное пришло время, чтобы …пришли». Так тепер, після Афганістану, звучить гасло «Путин, введи войска!».

Опубліковано Блоги.