Пам’яті Романа Дубиняка

 

 

13

23 листопада 2018 року, на Личаківському цвинтарі у Львові поховали Романа Дубиняка – патріота України, невтомного трудівника та правдивого християнина.

 

В час, коли уже очевидним було повернення кривавого московсько-більшовицького ката, коли «досвідчені» та «обережні» шукали способу порятувати власне життя Роман, будучи ще юнаком, рішуче відкидає й найменші компроміси з сумлінням, бере зброю і йде рятувати край і нарід, спершу в лавах УПА (1943), а відтак в Дивізії «Галичина». Кажуть не так важко віддати життя за Батьківщину, як усе життя для неї працювати. Роман Дубиняк до останнього подиху невтомно трудився задля тої України, яку змушений був покинути у 16-річному віці. Причому та обставина, що працювати довелось на чужині, робило її (працю) незмірно важчою. Але цим якраз і вимірюється правдива любов до батьківського краю та народу.

Із приватного листа Романа Дубиняка до друга: «Ми ставимо собі завдання співпрацювати з друзями, що роблять щось корисного для збереження слави про визвольні змагання українського народу, про діяльність ОУН і УПА у цьому змаганні. Ставимо собі питання: «коли ж не ми, то хто?». І така діяльність робить нас щасливими».

 Славної пам’яті Роман був з тих, хто серцем сприйняв християнство, жив у Христі і з Христом. І вже помираючи, за лічені години до переходу у вічність він, як правдивий християнин, молитовно зідхнув: «…коли я помру, яку мені Бог там дасть іншу роботу?»

Романе, мир твоїй душі, втішайся з миром у Господі і з Господом, працюй задля любої України і молися за Україну, її народ і за нас – тих, хто ще долає свій шлях у цій земній мандрівці.

38 49

54 57

60 63

68 67

69 66