Міркування про ще одну революцію

Революція на граніті, Помаранчева революція, Революція гідності і Революція інавгурації. Першою промовою новий президент України розпустив парламент і подав пропозицію добровільного і недобровільного зіставлення уповноважень уряду. Можна різно дивитися, критикувати чи хвалити перший виступ Президента Зеленського але не можна сказати що цей виступ був ніяким або безрезультативним. Чи наслідки будуть корисними для України і її народу поки що не знати. Інавгураційні промови більше пам’ятні своїми лозунгами чим змістом. Дуже рідко ці виступи мають значущий ефект у політичному житті держави і нації. Промова Президента Зеленського була особливою.

Критикувати можна вислови популізму, а навіть демагогічні фрази і також хіба впровадження мови ворога, хоча це було дійсно мінімум, зокрема беручи під увагу якою мовою користуються багато в Україні. Конкурент Ляшко крикнув з залу авантюристично, хіба російськомовні не розуміють української, а Зеленський відповів демагогічно, що Ляшко немов проти єдності. Одначе було так мало тої мови у промові що мабуть не варта було цієї дискусії. Далеко гірше щодо мови я припускаю це що Президент пізніше мабуть пішов на Банкову де проводив ділові розмови з своєю командою у російській мові. Популізм Зеленського до речі трохи оправданий бо його обрав народ з надзвичайно високим висловом довір’я. Йому здавалося, що народові треба завдячити лозунгами і гаслами.

Головне що зазначив новий Президент це пріоритети – потребу закінчити війну забезпечивши при цьому територіальну цілісність включно з Кримом та Донбасом. Критики можуть зауважити що не подано у промові жодної конкретної стратегія як це зробити, а прихильники скажуть що Президент не повинен у питаннях національної безпеки відкривати свої стратегії чи тактики. Запропоновано членам уряду сумлінно внести відставку і рівночасно доручено Верховній Раді до двох місяців подбати про відставку особливо Міністра оборони, Голову Служби Безпеки України та Генерального Прокурора. Як для мене можна було не обмежуватися тільки до цих трьох.

Також запропоновано внести законопроекти про скасування недоторканості, кримінальну відповідальність за незаконне збагачення депутатів та прийняття змін до виборчого закону включно з відкритими списками. Оголошено дострокові вибори до ВРУ, тобто хіба на липень, три місяці раніше чим вони і так призначені. Ціль тут не зовсім ясна бо сумнівно чи Партія Зеленського готова до виборів.

Критики говорили, що виступ був зухвалий, а то і нахабний. Критикував своїх попередніх але не поіменно за минуле, за недороблення включно з економічним і соціальним захистом оборонців країни, низькі платні та пенсії а натомість високі ціни продуктів, тарифи, а також недомагання у звичайних лікарнях та поганими дорогами. Натомість прихильники назвали виступ відважним, діловим, рішучим і конечним.

Незважаючи на симпатії виступ був революційним і не звичним. Можна сказати що нагадував виступи лідерів-реформаторів, але без нарцисизму. Історія не починається від Зеленського. До речі радив не ставити його зображення чи портрети по кабінетах, а радше пропонував ставити знімки своїх дітей та дивитися їм в очі при своїх рішеннях. Обчислив мабуть оптимістично українців на планеті 65 мільйонів та обіцяв всім українське громадянства запрошуючи всіх на батьківщину для спільних зусиль на користь України.

Наслідки виступу за виїмками гонорового складання мандату Прем’єр міністром та мабуть вже під певним тиском чи стидом складання також свого мандату головою СБУ поки що невідомі. Президент України згадав слова двох президентів США Джон Кеннеді який сказав не питатися що держава зробить для тебе, а краще питатись що ти зробиш для держави і Рональда Рейгена, актора який став президентом який казав, що влада не вирішить проблеми народу, натомість вона сама проблемою для народу.

Ці лозунги мали ефект серед народу хоча фактично вони не глибоко продумані ані не відзеркалюють політичне мислення одного чи другого президентів. Дзвінкі слова популізму але далеко не наповнені змістом. Для своєї держави треба працювати тому що власна держава це найкращий захисник народу. Влада для того і покликана розв’язувати проблеми населення. Проблема в Україні поки що сьогодні влада наставлена у першу чергу захищати та розвивати свої власні інтереси. Зеленський мимо своїх звернень до цих гасел сам їм здається не вірить.

Президент Зеленський своїм виступом не здавав іспиту ні зрілості ні вироблення стратегії. Його місія була заспокоїти тих котрі за ним не віддали голосу і сьогодні стривожені, що далі буде, а також запевнити своїх прихильників, що він їх не заведе. Україна держава молода де верховенство закону щойно розвивається, де інституції влади не закріплені, а їх речники інколи не вповні свідомі своїх завдань. Під цим оглядом на мою думку виступ Президента Зеленського був відносно поверховим але був надзвичайно результативним

Одначе треба застановитися. Стаття 77. Конституції України:

“Чергові вибори до Верховної Ради України відбуваються в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень Верховної Ради України.

Позачергові вибори до Верховної Ради України призначаються Президентом України і проводяться в період шістдесяти днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України.”

А також Стаття 106., що Президент України:

“7) призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією;

8) припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених цією Конституцією;”

Ніде у виступі Президента Зеленського не прозвучала ці випадки. У правовій державі повинно бути представлено чому припинення і призначення, і часто і відклик до судової гілки. Як це спрацює у молодій демократії з новим Президентом з малим досвідом (хоч з юридичною освітою) але великим почуттям самопевності?

21 травня 2019 року Аскольд С. Лозинський