Корисні примітиви
Під час нещодавніх дебатів між кандидатом від Республіканської партії та претендентами на її місце члена Конґресу Ліз Чейні від штату Вайомінг, пані Чейні сяяла як маяк надії на реабілітацію її партії. Самозванці не могли бути більш примітивними. Один сказав, що війну в Україні спровокувала Україна. Інший сказав, що допомога президента Байдена Україні у військових зусиллях була формою відмивання грошей Демократів. Ну, це був Вайомінґ, але я тут не фантазую зовсім.
Володимир Путін не досяг успіху у «військових маневрах», але він був більш ніж впливовим у дезінформації та пропаганді, принаймні серед Республіканців, свідчать претенденти на вибори до Конґресу США з Вайомінґу.
Проте політична примітивність це не суто Республіканська справа. У 2019 році новий член Конґресу Ро Кханна з району затоки біля Сан Франциско в Каліфорнії ініціював погано поінформовану акцію серед колег, яка призвела до листа, підписаного кілька десятками членів Конґресу з обох партій, щодо «правих білих рашистів» (я не впевнений, що це означало, оскільки чорне і біле не є ні проблемою, чи навіть темою дискусій в Україні) в тоді автономних військових батальйонах України, які воюють на Донбасі, зокрема назвавши передовий батальйон «Азов».
Я хотів би на початку свого осуду щодо конґресмена Кханни припустити, щонайменше, що сам конґресмен ніколи не проводив жодних досліджень на цю тему, ніколи не їздив в Україну, щоб дізнатися, і тим більше не спілкувався з керівництвом «Азова». У будь-якому випадку, я підозрюю, що лист, розроблений його офісом і підписаний двопартійною групою його колег, призвів до того, що батальйон «Азов» було виділено в законопроекті про асигнування для України, що забороняє отримання військової допомоги. Не дивно, що журнал «The Nation» і нині нарешті покійний Стівен Коен з Прінстона, можливо, квінтесенція колись “корисних ідіотів”, а сьогодні збаламучених русофілів , аплодували зусиллям конґресмена Кханни.
Наскільки дезінформованими були члени Конґресу, натхненні Кханною. З початку недавніх бойових дій батальйон «Азов» був на передньому краї оборони України, особливо у критичному районі, який найбільше постраждав – в Маріуполі і на Азовсталі, оскільки це був єдиний вихід для України до Азовського моря, до речі звідки походить і назва батальйону. «The New Yorker», дуже поважне та ліберальне видання, таке як пан Кханна, хоч він менш поважний, нещодавно опублікувало статтю, яка містила розділ як про батальйон «Азов», так і про Правий сектор, які зараз є частиною Збройних сил України. Автор статті справді їздив в Україну та зустрічався з тими про кого і писав. Про батальйон «Азов» та український націоналізм у статті говорилося:
«Використання слова «націоналіст» як принизливого терміна з фашистським підтекстом збентежило багатьох українців, які стверджували, що історія їхньої нації була заперечена через заперечення Росією її права на існування… головне занепокоєння (в Україні-AЛ) викликав опір зовнішному та набагато потужнішому агресору… Значна частина батальйону «Азов»… наразі захищала Маріуполь від російського нападу, який загрожував знищити його… Немає сумніву, що може і деякі лідери батальйону «Азов» і Правого сектору відстоювали шовіністичний, неліберальний етос… Зрештою, такі погляди були більш маргінальними в Україні, ніж у Росії або, якщо сказати правду, у США… У 2019 році «Правий сектор» і ветерани батальйону «Азов» об’єдналися з іншими т. зв. ультраправими групами, щоб просувати кандидатів у парламент і не змогли отримати жодного місця».
Це багато говорить про населення України. Далі у статті говориться, що навіть у цих воюючих батальйонах, де дисципліна дуже важливий чинник, не більше 20% ісповідують шовіністичні екстремні погляди. Понад 80% це просто патріоти або націоналісти у розумінні нації, яка бореться за своє життя.
Давайте розглянемо ультраправі чи ультраліві контингенти в самому Конґресі Сполучених Штатів і просто проігноруємо некваліфікованих просто злочинців у попередньому Білому домі, обраним американським народом у 2016 році. Хто тут повинен стидатися екстремізму? Україна чи Америка?
У будь-якому разі борці за право на існування своєї нації іноді бувають екстремними. Це національно визвольна боротьба. Згадайте Ірґун в боротьбі за життя Ізраїля, у чому приймав участь пізніший прем’єр-міністр Менахем Беґін. Партії, такі як Лікуд чи Партія Лєпена у Франції засадничо крайні. Вони знаходяться по цілому цивілізованому світу. А скільки є таких українців у діаспорі!
У липні цього року Конґресмен Ханна зустрівся з генеральним консулом України в Сан-Франциско, щоб висловити свою підтримку військової допомоги Україні. Він дещо прозрів.
За словами великого філософа американської кінематографії Форест Гампа: «Дурний той, що дурне робить». Я сподіваюся, що це єдина проблема. Але цей приклад принаймні вказує на сприйнятливість пропаганди і дезінформації. Пропаганда та дезінформація ворогів не лише України, а й Сполучених Штатів. Таке розуміння можна сподіватися від осіб які доросли до Конґресу США!
Губернатор-Республіканець Міт Ромні, кандидат у президенти США 2012 року підкреслював, що Росія є найбільшою загрозою глобальній безпеці. Кандидат від Демократичної партії і президент США Барак Обама, який не вмів розпізнавати ворога, свого опонента висміяв. Він просто був угодовцем. У недавньому інтерв’ю колишній командувач НАТО генерал Брідлав наполягав, що Росія не може належати до жодної міжнародної інституції, включаючи Раду безпеки ООН. Це може бути контрпродуктивним на даний момент і неможливим для реалізації, але принаймні до генерала слід прислухатися, щодо світової російської загрози. Тобто різні люди, різний рівень політичного ознайомлення і мислення. Тому Москва інтенсивно працює над пропагандою. Як кажуть поляки, “знайдеться глупий, що і то купить!” Треба працювати.
5 липня 2022 р. Аскольд Лозинський
