200 років тому:
9.02(28.01.).1826 – у м. Курськ, нині в Московії, народився Костянтин Трутовський – живописець, графік. Перших 9 років виростав у с. Попівка-Семенівка Харківської губернії (нині на Сумщині). Батько Олександр Трутовський був поціновувачем мистецтва та художником-аматором, то ж любов до творчости прищепив й синові. Костянтин навчався у приватному пансіоні в Харкові та Миколаївському військово-інженерному училищі в Петербурзі (1839–1845), яке готувало військових топографів. В училищі познайомився з Федором Достоєвським, захопився літературою, зокрема творами Миколи Гоголя, і саме тоді усвідомив себе українцем. В Петербурзі познайомився також з Тарасом Шевченком. По завершенні навчання залишився в училищі як викладач живопису й архітектури. Водночас як вільний слухач навчався в Академії мистецтв (1845–1849; клас історичного живопису Ф. Бруні). У 1856 отримав звання вільного художника, стажувався за кордоном, член Королівського товариства акварелістів Бельгії (1857), від 1860 академік Петербурзької АМ. Проте чужий Петербург не приваблював мистця, то ж мешкав у Харківській та в Курській губерніях. Одружився з Софією Самбурською. Повністю присвятив себе творчости провідною темою якої стало відтворення на полотні українського світу та зображення українського села Слобожанщини. Особливе зацікавлення виявляв до етнічної межі між розселенням українців і московитів, яка тоді проходила через Курську губернію та взаємний перехресний вплив різних культур. Ілюстратор творів українських письменників, зокрема Миколи Гоголя, Тараса Шевченка, Марка Вовчка. Брав участь у виданні Лева Жемчужникова «Живописна Україна» (1861–1862). Найбільш відомим твором мистця є картина «Тарас Шевченко з кобзою над Дніпром» (1875; відома ще як «Кобзар над Дніпром»). Отримав широке визнання ще за життя. Справив значний вплив на подальші покоління українських живописців – Сергія Васильківського, Івана Їжакевича, Миколу Пимоненка, Опанаса Сластьона та інших. Помер у с. Яківлівці на Курщині (Східна Слобожанщина, нині в Московії) 1893. Похований в Обоянському Богородицько-Знаменському чоловічому монастирі. У 1924 більшовики зруйнували монастир і цвинтар, могила не збереглася.
