Ірина Добрянська – мистецтвознавець, етнограф, дослідниця народного мистецтва лемків (130 років тому)
130 років тому:
11.11.1892 – в українському м. Сянок, нині в складі Польщі в сім’ї державного службовця народилася Ірина Добрянська, мистецтвознавець, етнограф, дослідниця народного мистецтва лемків. Навчалася у Коломийській та Сяніцькій гімназіях, закінчила Перемишльську учительську семінарію (1921), прикладне мистецтво вивчала при Львівській промисловій школі. Після Першої світової війни і до 1930 викладала в дівочому інституті в Перемишлі, відтак вчителювала в с. Межибрід біля Сянока, одночасно записувала фольклор, збирала пам’ятки народного мистецтва. Через активну національну позицію на її уроках не рідко були присутні польські поліцаї; згодом їй відмовили викладати в школі на підставі, «що вчительська праця є для поляків». У 1930 співорганізатор і заступниця директора (з 1931) музею «Лемківщина» (директор художник Лев Ґец) в Сяноку і товариства з такою ж назвою. На 1931 музей зібрав 1100 експонатів, а через п’ять років в ньому зберігалось вже понад 5000 унікальних зразків народного мистецтва. Як науковий працівник описувала експонати, впорядковувала фонди, збирала матеріали, які згодом увійшли до наукових праць про лемківські вишивки, настінні розписи лемківських хат. За українську діяльність двічі заарештовувалась польською владою. Директор торговельної школи в Сяноці (1940-1944) та на громадських засадах працівник музею «Лемківщина». Після війни в ході депортаційних акцій у 1945 з родиною переселена до Львова. До виходу на пенсію у 1957 керівник відділу народного мистецтва та художніх промислів Музею етнографії та художнього промислу АН УРСР у Львові. Померла у Львові 1980.
