Дмитро Андрієвський – ідеолог українського націоналізму, співзасновник ОУН (130 років тому)

130 років тому:

27.09.1892 – у с. Бодаква на Полтавщині в священничій сім’ї народився Дмитро Андрієвський, ідеолог українського націоналізму, співзасновник ОУН. Закінчив гімназію в Лубнах, у 1911 вступив до Харківського університету, через рік перейшов до Інституту цивільних інженерів у Санкт-Петербурзі. Активний учасник української студентської громади у північній столиці. З початком революції повернувся до Києва, працював в Уряді Центральної Ради, згодом Гетьмана П. Скоропадського, за Директорії УНР секретар дипломатичної місії у Швеції (1919-1920), консул УНР у Швейцарії. З 1922 у Бельгії голова Українського допомогового комітету в Брюсселі. Завершив навчання, здобувши освіту інженера-архітектора, дописував в часописи «Національна думка» та «Тризуб». У цей час наголошував на необхідності створення загальнонаціональної організації, яка повинна очолити боротьбу українців за державність і самостійність, плеканні в ментальності нації почуття гідності та самоповаги, на дисципліні та відповідальности за національну справу, а кінцевою метою діяльности українських націоналістів має бути створення Самостійної, Соборної Української Держави. Свої роздуми систематизував та опублікував 1927 у статті «Розбудова нації» в журналі «Національна думка» (Прага), а в остаточному варіанті теорію українського націоналізму виклав у рефераті на Другому Конгресі українських націоналістів (1938). 3-7.11.1927 у Берліні головуючий на Першій Конференції українських націоналістів, де разом з Є. Коновальцем, М. Сціборським, В. Мартинцем обраний до Проводу українських націоналістів. 28.01-3.02.1929 у Відні учасник Першого (установчого) Конгресу ОУН, керівник політичної референтури Поводу організації, референт зовнішньої політики ОУН, прихильник співпраці з різними українськими політичними силами. Цікаво, що творці ОУН були далекими від дріб’язкових людських амбіцій. Є Коновалець пропонував Андрієвському очолити Провід ОУН, проте той наполягав, що саме Коновалець повинен взяти в руки кермо Організацією. У 1930-х голова Української національної ради у Бельгії, ініціатор створення та секретар Європейського Об’єднання українських організацій на чужині. У 1940 під час розколу ОУН підтримав фракцію ОУН-Мельника, що не перешкодило згодом об’єктивно оцінювати УПА та ОУН(б): «Бандерівці в свойому часі випередили нас, бо мали свіжіший революційний інстинкт і вміли рішатись». Під час Другої світової війни в’язень німецьких концтаборів. Після війни повернувся до Бельгії, працював як член ПУН, був представником ОУН у виконавчому органі Української національної ради (створена в Баварії 1948), згодом Державницького центру УНР в екзилі, деякий час голова Спілки українських журналістів у Німеччині. Автор книжок, численних публіцистичних статей на теми ідеології українського націоналізму та міжнародної політики. Належав до числа інтелектуалів сформованих на засадах гуманізму та християнської моралі, був беззаперечним авторитетом для багатьох українських патріотів-націоналістів діаспори. В своїх працях ще у 1958 передбачив неминучість розпаду СРСР: «Майбутнє совєтської імперії є виписане в самій її природі, в її внутрішнім змісті, в її побудові. Від початку свого існування вона є повна суперечностей, які її роздирають і від яких вона колись згине, розложиться, розпадеться!». Помер у м. Дорнштадт у Німеччині 1976. Похований у Мюнхені, 22.01.2010 перепохований у Львові.