Бідна українська наука

Відомий вчений філолог і літератор Юрій Шерех закінчив одну статтю про повість Юрія Косача такими словами: «пізніша поведнка письменника, якби до неї не ставитись, не міняє оцінки його попередніх творів.»

У мене замало знань про Юрія Косача. Знаю тільки, що говорили мені старші друзі і батьки, що це більшовицький агент. Про Юрія Шереха я дуже високої думки, навіть з особистих зустрічей, а тим більше з його творчості. До речі, він був кровним німцем, але став найбільшим мабуть українським філологом. Тут, одначе, не можна стовідсотково погодитися, бо людина не змінюється на 180 відсотків. Просто, треба брати під увагу цілий життєвий хід людини при оцінці її творчості.

При цьому я хотів би перейти до оцінки не особи, але суспільства. У цьому випадку — українського суспільства в США та Канаді. Тут чимало позитивів та негативів у площині культури та політики. У культурному відношенні окрім збереження української мови, ми українці в Америці і Канаді гарно, і навіть майже на професійному рівні, танцюємо і співаємо. У політичній сфері також є позитивом що незважаючи на малу відсоткову чисельність і багато численних ворогів в Америці, українці в США дуже важко працюють на політичній ниві з малими фактичими успіхами. Українці у Канаді відносно чисельніші, бо населення Канади — одна десята Америки, і тому мабуть доступ до більшого впливу, але не користуються ним, а просто приймаються пропозиції уряду Канади, тобто майже про все домовляються, а не вимагають. Це може походити і з ментальності, чейже сам Конґрес Українців Канади — це фактично урядова структура, бо вона була створена урядом Канади.

Найбільша невдача — це український науковий світ. Для прикладу, оформлення українських студій на університетах Альбертському, Торонтському, Гарвардському і Колумбійському були добрими задумами. Але всупереч вислову Юрія Шереха, не можна оцінювати їх, наприклад, Альберти і Гарварду, самим творенням, бо їхня поведінка пізніше ганебна або ніяка. Так, ганебна, тобто не ніяка, а фактично не тільки не на користь України і українцям, але проти нас і проти України.

Таке твердження суперечить одному твердженню, що приватно для мене зробив керівник українських студій на Торонтському університеті Роберт Магочі, який сказав мені, що він навіть не українець а русин, але його писання і видання більше принесли користі Україні та українцям, ніж багатьох інших українських науковців.  І це правда.

Недавно при кінці вересня КІУС в Альберті влаштував сумнівну доповідь малороса з Харкова на службі євреїв. Тема була дуже провокативна,  “ОУН (фракція Мельника) Активісти і Анти-єврейські заворушення в Києві 1941-43.” Цей не зовсім науково оформлений малорос, фактично зрадник не менший, ніж Кочубей, зробив свою хіба виплачену роботу. Очевидно, Юрієві Радченку немає чого дивуватися, але це влаштував КІУС і за наші гроші.

Одіозний Іван Павло Химка з того ж університу, за єврейській гроші видав недавно книжку  під заголовком “Українські Націоналісти і Голокост: Участь ОУН і УПА  у знищенні українських євреїв”.

Химка довго працює над цим проектом за гроші індустрії Голокосту. Чи Химка зрадник? Фактично не знаю якої він національності. Знаю що має українську родину та що він вислужник. Українці у Канаді завжди пригадують, що цей виродок приїхав у Канаду з Америки.  Форум для презентації цієї книжки дав йому такий нещасний українець з Канади.   Правда,  не науковець.

Про сумнозвісну роль українського Гарварду мабуть не треба багато писати. Неоднозначним є, що український Гарвард не служить українським інтересам. На мою думку порядний Сергій Плохій (його директор) діє там символічно. Фактичним мотором є професор і також колишній директор Григорій Грабович. Для прикладу антиукраїнської діяльності, Грабович — літературознавець, але весь час пропихає концепцію, що тільки 3.9 мільйонів українців загинуло у Голодоморі. Мабуть ніхто його не серйозно сприймає у цьому питанні, бо він ні години не відбув у історичних архівах, і розуміється на Голодоморі, як я на балеті. Тим не менше, він професор Гарварду, і є особи, котрі його шанують, а також його думку, тільки через повязання.

Щодо Колумбії, то я не буду писати про засадничу бездіяльність бо це буде приємністю для Грабовича, який весь час ривалізує з Колумбією. Кажуть нормальні люди, що академіки більш пристрасні, ніж актори.

Досить додати, що Грабович з того всього користає також фінансово, а навіть дістав гонорар наперед  у 2010 році від НТШ написати книгу про Шевченка до 200 ліття народження пророка-генія у 2014 році. Сьогодні 2021 рік кінчається і немає книжки ані повернення гонорару. У додатку за останніх чотири роки президентства НТШ-А Грабовичем, НТШ-А втратило один мільйон доларів. Але Грабович критикує своїх попередників, котрі забезпечили фінансову базу НТШ-А.

Ну, що, треба валити? Ні, але треба міняти. Наш науковий світ дуже хворий. Його треба вилікувати  вирізанням рака та наданням  трансфузії нової крови.

4 листопада 2021 року      Аскольд С. Лозинський

Опубліковано Блоги.