80 років Українському Конгресовому Комітетові Америки

ucca-logo3

24 травня 1940 року у місті Вашингтон у США зібралися представники зорганізованої української американської спільноти для того, щоби домовитись координувати свої зусилля та з надією оформити крайову центральну репрезентацію українців США. Чому якраз припекло у цей час мимо вже майже півстолітньої історії організованої спільноти українців в США? Бо досі переважно організації діяли по власному, а війна в Європі поставила перед громадою нові випробування але також можливості, і тому конечність об’єднати сили для головно однієї цілі, а саме здобути незалежну Українську державу.

Історія першого півстоліття починалась від перших більших поселень емігрантів та влаштування інституцій першою між якими була братська організація під назвою Український Народний Союз який постав у 1896 році. Основним мисленням членів тої першої громади у копальнях вугілля штату Пенсильванії було забезпечити собі життя та подбати про смерть, тобто будувати церкви для того, щоби вінчатися, хрестити дітей та остаточно подбати про своє власне і родинне поховання. Для цього крім церкви потрібно було забезпечити кошти поховання тому влаштовували братські організації котрі надали забезпечення коштів. Таких у США братських організацій постали ще три, окрім УНС, Союз українців Католиків “Провидіння”, Український робітничий союз (Український братський союз) та Українська народна поміч.

З часом зокрема з подіями Першої світової війни та визвольними змаганнями на рідних землях, хоча невдалими, громада почала українізуватися, політизуватися та приймала участь у дискусіях про українську державу. Для комунікаційних цілей повстала перша українська газета, орган УНС, Свобода, опісля Америка, Народна Воля, Народне Слово.

З приїздом другої міжвоєнної хвилі емігрантів громада почала діяти ще більш на політичній та інформаційні мережі. Оформилися на підставі прикладу або доручення з України такі організації як Союз Українок Америки, Організація Державного Відродження України, Гетьманці, тощо. Почались намагання допомагати Україні, освітньою працею та впливом на американські структури, про Голодомор та змагання українського народу до незалежності. При цій конечній і здавалося реальній потребі допомагати народові на Рідних Землях постав УККА.

Почалась діяльність намагатися впливати на Білий Дім, Конгрес США та Держдепартамент. З прикрістю треба признати, що праця була дуже важкою через проросійську орієнтацію американців, а інколи і навіть про совєтську. Також для допомоги політичним біженцям, тобто третьої хвилі, УККА влаштував Злучений український американський допомоговий комітет який пізніше став окремою організацією. Нові емігранти з допомогою українців громадян США з попередніх хвиль відкрили нові організації типу Організації Оборони Чотирьох Свобод України, молодечі виховні Пласт, Спілку Української Молоді, Організацію Демократичної Української Молоді, наукові установи Наукове Товариство імені Шевченка, Українську Вільну Академію Наук та Шкільну Раду при УККА. Окремо треба згадати роль українських кооператорів з Галичини які добачали перенести цей досвід у США та таким способом забезпечити фінансовий ґрунт для громади.

У характеризації 80 років діяльності хіба треба поділити цей час на дві окремі частини, тобто змагання за право 50 мільйонної нації на проголошення незалежності держави України і допомога цій державі через США так і на пряму своїм досвідом на Рідних Землях. Перших 50 років найбільшою перепону була справа української ідентичності та русофільство американського суспільства, і просто браком надії на реальне втілення. Останніх тридцять років реалії скріпилися і можна було скерувати зусилля більш конкретно з більш сприйнятливими умовинами та публікою, а також, до речі, з допомогою нової хвилі емігрантів.

До найбільших досягнень треба включити: невпинного видання найстаршого наукового англомовного періодика “Українського Квартальника”, оформлення спільного фронту проти ворога через концепцію Конгресової резолюції “Тижня поневолених народів”, встановлення пам’ятника у Вашингтоні Тарасові Шевченкові, захист українських дисидентів та політичних в’язнів, влаштування представництва у Вашингтоні, Української Національної Інформаційної Служби, влаштування українського кокосу у Конгресі США, здобуття визнання незалежності України хоча з запізненням, що було ще одним доказом американської проросійської політики, допомога незалежній державі та новим українським громадам по поселеннях колишнього СРСР матеріально і духовно книжками, фільмами, уроками про демократичні процеси, ринкову економію, визнання геноцидом Конгресом США та встановлення пам’ятника жертвам Голодомору у Вашингтоні.

Сьогодні правда інші війни, хоча і криваві як у минулому, і тому УККА сьогодні кує іншу зброю користуючись новими технічними можливостями і матеріальною, стратегічною і військовою допомогою так само як і новим персоналом вихованим вже в США та земляками з Рідних Земель. Відмічаючи перших 80 років, ми вдячні нашим предкам, зокрема основоположникам та довголітнім трудівникам, схиляємо наші голови перед ними, але скеровуємо свою увагу на наступні виклики з признанням великого минулого та з побажанням і надією на майбутнє.

5 травня 2020 року Аскольд С. Лозинський