Українська історія кохання
Я в Україні. Перша зупинка, як завжди, – місто Львів, і немає нічого подібного до Львова. Будь-хто закохується миттєво, а натхнення триває довго. Архітектура, люди, особливо діти, так, навіть домашні тварини. Я зустрів одного на ім’я Арчі. Він був мальтийцем, але, незважаючи на те, що був іноземцем, його прийняли в українську родину. Українці не дискримінують, якщо тільки ви не москаль.
Ми з дружиною гуляли цілий день, і особливо на початку вечора вирішила зануритися в атмосферу. Був лише четвер, але центр був переповнений. Звичайно, було багато туристів, але люди, яких я бачив, були такими львівськими. Дівчата були такими чарівними, а хлопці такими незграбними, коли романтизували. Була група артистів з великим натовпом. Люди танцювали. Люди навіть цілувалися.
Це місто, яке Путіну не тільки не потрібне, але й не доступне. Чесно кажучи, він не міг би впоратися зі Львовом, цими бандерівцями. Я згадую цей термін “бандерівці” щоразу, коли приїжджаю до Львова. Львів’яни вважають себе Богом обраним народом. Бути бандерівцем означає, що за будь-яких обставин я буду боротися та наполегливо працювати. Бандера був реальною людиною, яка жила та боролася за Україну з 1909 по 1959 рік. Він піднявся далеко за межі своїх фізичних та політичних можливостей. Так само Бог дав українцям усе, що можна уявити, за винятком того, що Бог також дав їм москалів по сусідству.
Але львів’яни завжди були готові мати справу з цією напастю. Вони нікого не бояться.
Я люблю їх більше, тому що вони ніколи не уражаються тим, що я американець, і до речі це ім зовсім не імпонує. Вони приймають туристів війчливо словами, дивіться як у нас гарно.
Львів набагато вищий за це. Львів – це п’ємонт України. Львів відбивався від усіх: від імперіалістичних поляків, від жорстоких німців та диких москалів.
Було мені особливо цікаво, коли я читав лекції у двох львівських університетах про українсько-американські відносини. Моя лекція не була пристрасною. Реакція також була без пристрасті. Це був збалансований львівський підхід, тобто ми можемо впоратися з чим завгодно, навіть зі поганим клоуном, таким як Трамп, тому що у нас є внутрішня сила. Чи підтримує нас Америка, не має значення.
Студенти сказали мені, що Трамп – це американська проблема. У нас є свої проблеми, і ми з ними впораємося.
І ось ми з дружиною пройшлися головною площею. Ми бачили переважно молоді обличчя, багато з яких були закохані, і не лише одне в одного. Вони любили своє оточення. Вони любили свою Україну. Вони завжди усвідомлювали, що Україна у стані війни, але знали, що ніколи її не віддадуть.
Музика та мова були українськими… За чотири дні я не почув жодного російського слова. Це було дуже незвично, тому що багато російськомовних людей переїхали до Львова. Я помітив це три місяці тому, коли був тут востаннє, але, мабуть, за іронією долі, відбувся поворот на краще, російськомовні асимілювалися в українське бандерівське середовище.
Так, Львів може це зробити. Його сила та шарм вражають. Я завершив свої лекції закликом вивчати англійську мову та дружити з багатьма англомовними друзями заради української справи, тому що більшість американців не схожі на Трампа та люблять Україну та українців. Це було дуже добре сприйнято з обіцянками, що вони звернуться до своїх американських друзів і будуть намагатись поширити коло друзів І тому я сподіваюся, що багато американців приїдуть і відчують це самі. Їжа неймовірна, дівчата всі красиві, обслуговування першокласне, а атмосфера просто приголомшлива.
Приїжджайте до Львова та відчуйте, яким чудовим може бути життя, як можна закохатися в культуру та людей, які існують та процвітають, борючись за своє існування. Мені 73 роки. Я приїхав до Львова і знову почуваюся молодим.
23 жовтня 2025 року
Аскольд Лозинський
