Вікторівка, Азарівка чи Каськівка? Або блиск і злиденність українського села

Схильність до показухи, вочевидь, сидить у генах управлінців, які народилися на теренах нашої колишньої «необъятной Родины». Ви коли-не-будь чули, щоб американці чи європейці, чи ті ж бразильці за бюджетні гроші будували, якісь господарські чи соціальні об’єкти, аби когось вразити? Та їм і в голову таке не прийде. А ми без цього жити не можемо ще з часів Потьомкіна, який будував бутафорні села вздовж маршруту Катерини ІІ під час її поїздки до Криму. В радянські часи подібну практику розвинув Микита Хрущов, набудувавши десятки сіл міського типу для того, щоб дивувати ними вождів братніх африканських племен, а тепер таку політику, вочевидь, узяв на озброєння і Микола Азаров.

Цього року на Харківщині згідно з рішенням уряду починається реалізація сумнівного проекту «Село майбутнього», який передбачає будівництво зразкового поселення, в котрому житимуть працівники сучасного селекційно-генетичного центру з відтворення високопродуктивних корів, молочного комплексу, овочевих плантацій та сховищ, соціальних об’єктів. На здійснення задуманого відводиться чотири роки, з бюджету виділяється 780 мільйонів гривень. Назву нового села урядовці ще не придумали, але жартівники подейкують, що в списку пропозицій фігурують Вікторівка, Азарівка, Каськівка. Можливо, цей список незабаром розшириться. Керівник цього проекту голова Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України Владислав Каськів вважає, що його реалізація сприятиме відродженню молочного скотарства та соціальної сфери села. Судячи з того, що кошторис «Села майбутнього» майже у десять разів більший, ніж розміри всієї бюджетної підтримка АПК у 2013 році, то надії на цей проект покладаються і справді величезні. Себто цьому виробничо-соціальному комплексу відводиться роль такого собі маяка аграрного розвитку України, чи навіть буксира, який має витягнути українське село з мілкого на глибоке.

Та чи не переоцінюють його значення урядовці? Чи не занадто голосно грають сурми? Що таке одне село, навіть суперсучасне, в масштабах України? Краплина в морі. Якби цей проект передбачав, що за п’ять років будуть підняті з руїн 500 сіл, тоді можна було б говорити про його ефективність. До речі, в Україні є десятки населених пунктів із суперсучасним аграрним виробництвом, але із відносно відсталою за європейськими мірками соціальною інфраструктурою. Серед них Терезине та Великий Купіль на Київщині, Михайлики Шишацького району на Полтавщині, Піщане Золотоніського району на Черкащині та багато інших. Уже сьогодні у ці села не соромно привозити іноземні делегації. Виділіть 10 мільйонів гривень такому селу на благоустрій, водопостачання, ремонт доріг, вуличне освітлення — ось вам і село майбутнього. Причому не технократичне, як задумав Каськів, а живе, з власною історією, традиціями, українським духом. Отже, відродженням українського села в тому проекті і не пахне.

Виходить, треба думати про справжню мету проекту Каськіва, маючи на увазі, що реалізується він під височайшим патронатом Президента України Віктора Януковича. Можна, наприклад, передбачити, що ці урядові плани завершаться достроковим перерізанням синьо-жовтої стрічки напередодні президентських виборів під пропагандистський галас про прорив у справі відродження українського села. Уже, мабуть, і промова на цей випадок написана: «Ось таким має бути українське село у майбутньому…», — скаже патрон. Але не скаже він через скільки ж десятиліть настане оте світле майбутнє за такої убогої аграрної політики, яка тримається лише на кукуріканні чиновників, піар-акціях, пограбуванні селянства та збагаченні аграрних олігархів. Не можна забувати недавню історію, яка нагадує, що хрущовська ліня на створення «сіл світлого комуністичного майбутнього» супроводжувалася політикою «неперспективних сіл»: в одні з них гроші вкладалися, а з інших висмоктувалися.

Чи забули наші керманичі, що з карти України щороку зникає близько двадцяти сіл, а за п’ять років — сто? То чи компенсує ота суперсучасна Вікторівка чи Азарівка таку тяжку втрату? Уявляєте картину: серед степу широкого розкинулося фантастичне село, а навколо — руїни. Це все одно що поставити поряд розкішний «мерседес» і розбитий горбатий «запорожець». Блиск і злидарство українського села можна буде тоді спостерігати у всій красі.

Іще одне запитаннячко до авторів проекту: гроші виділяються на новий аграрний комплекс у цьому селі з бюджету, а якою ж буде форма власності цього господарства? Радгосп чи держгосп? Ні, немає таких форм господарювання в нашій країні. А тому й немає сумніву, що отой об’єкт буде передано в оренду з правом викупу якомусь олігарху. Держгосп перетвориться на олігархгосп. Можна припустити також, що хтось із членів Сім’ї вирішив побавитися корівками та свинками, бо це зараз модно. «Тату, хочу цяцю!» «На, синку тільки не плач!» Гарна цяця за 800 мільйонів бюджетних гривень. За такі гроші можна кожній корові роги й копита позолотити.

Не згадується в тому проекті і про те за яким принципом заселятиметься те диво-село. Може, буде влаштовано якийсь особливий кастинг(відбір), коли доярки будуть під музику ходити по подіуму, а працівники президентської адміністрації ставитимуть їм бали? А, може, кандидати здаватимуть екзамени, психологічні тести, чи аналізи для проведення генетичної експертизи? До речі, в часи кріпацтва на Україні були пани, які намагалися вивести особливу породу своїх підневільних працівників: щоб були здорові, роботящі і не здатні задумуватися про своє становище. Невже, цей каськівський проект теж із цієї опери? А, може, взагалі привезуть китайців? Від наших експериментаторів можна чекати чого завгодно, тільки не ефективної роботи в інтересах українського села.

Олександр КАРПЕНКО

Поділитись
Коментарі

Читайте також

Мультимедіа