Десять представників організованої українсько-канадської громади зібралися під егідою Конгрес українців Канади, щоб зустрітися з Президентом України Володимиром Зеленським у Торонто 2 липня 2019 року. Як Президент Ліги українців Канади (ЛУК), я брав участь у засіданні і мав можливість задати новому Президентові перші запитання:
– Інститут національної пам’яті вважається в діаспорі провідною державною установою для подальшого розвитку України як політичної нації. Директором інституту є Володимир В’ятрович. Чи підтримуєте Ви роботу Інституту та його керівника?
Також виникає наступне запитання: якою є Ваша позиція стосовно української як єдиної державної мови, а також стосовно законодавства, що приймається за метою зміцнення позицій української мови?
З питань мови Президент заявив, що не має наміру змінювати Конституцію, де українська мова закріплена як державна. Він додав, що будь-яка увага до регіональних мов буде відповідати конституційним нормам і що його адміністрація підтримує захист прав меншин. Президент Зеленський вирішив не коментувати недавні зміни до законодавства, ухвалені парламентом, та про заходи підтримки розвитку української мови.
Що стосується Інституту національної пам’яті, Президент Зеленський сказав, що він не знайомий з В’ятровичем особисто, але зауважив, що в період війни робота Інституту може бути занадто радикальною, але пізніше патріотизм може бути повністю проявлений.
З погляду ЛУК та багатьох інших українських організацій, ці питання мають ключове значення для забезпечення суверенітету й незалежності України та її місця як європейської політичної нації.
Мова, культура, традиції, релігійні обряди, історія боротьби за незалежність завжди має особливо важливе значення для будь-якої нації, а для діаспори – складає сенс її існування. Для канадських українців цей перелік культурних і політичних пріоритетів перебуває в центрі уваги. Оскільки протягом майже всього 20-го століття їхні брати на батьківщині були під загрозою фізичного знищення за допомогою різноманітних злочинів проти людства, включаючи геноцид, етнічні чистки, примусову масову міграцію, концентраційні табори ГУЛАГу тощо. Українська мова та історія заборонялися численними законами та рішеннями царів і комісарів. Усі захисники культурних і політичних прав українців жорстоко каралися, натомість самі ці звірства старанно приховувалися від світу.
Протягом семи десятиліть російської радянської окупації України, а також після розпаду СРСР та відновлення незалежності України, ЛУК і діаспора в цілому досліджували й документували багатовікову спадщину України як нації, що завжди боролася за свою самостійність. З часу набуття Україною державної незалежності, ЛУК разом з партнерськими організаціями однодумців працюють над тим, щоб поділитися зі своїми братами в Україні великою кількістю історичних документів, літературних творів, наукових досліджень та пам’яток культури. Ми також беремо участь у програмах, що сприяють демократії, становленню громадянського суспільства, взаємній повазі й толерантності, економічному розвиткові та соціальній справедливості. Ми надаємо гуманітарну допомогу нужденним і підтримуємо українців у війні проти російської агресії.
Наша місія полягає в підтримці процесу державотворення в Україні. Ми працюємо безпосередньо з урядовцями та установами, громадськими активістами та неурядовими організаціями, які поділяють наші цінності.
Ми сподіваємося й очікуємо, що ЛУК та наші партнери в Україні зможуть співпрацювати з новим Президентом і його адміністрацією з усіх пріоритетних питань щодо забезпечення світлого майбутнього України.
Однак сьогодні частина української території перебуває під іноземною збройною окупацією, а ключові сектори державного управління і суспільства – під ударом реваншистських сил. Росія веде безжальну гібридну війну, щоб повернути Україну під свій контроль. Російські правителі продовжують відкрито говорити про Україну як про несправжню країну, заперечують існування української політичної нації, прагнучи домогтися нового поглинання України імперією. Росія організувала безпрецедентну пропагандистську кампанію на Заході, щоб підірвати підтримку України цивілізованим світом.
Отже, наше занепокоєння, як і багатьох інших людей в діаспорі та Україні, полягає в тому, що, під час своєї поїздки Президент Зеленський рідко пояснював задуми Росії щодо України, навіть стримано визначив Росію як країну-агресора. Рівнож залишається незрозумілим його небажання публічно визначитися стосовно політики національної безпеки та оборони своєї адміністрації, а також подальше законодавче реформування секторів оборони та безпеки. ЛУК і вся українська діаспора підтримують позицію провідних українських депутатів, включаючи Андрія Левуса, стосовно питань національної безпеки. Адже до цього часу була проведена велика робота з представниками НАТО, ЄС і США над базовим законом про національну безпеку, прийнятим у червні 2018 року.
На жаль, Президент Зеленський не оголосив про підтримку подальшого реформування національного законодавства, що насамперед вимагає прийняття поданого до парламенту базового закону. В той же час, ми продовжуємо чути безперестанні стривожуючі пропозиції його адміністрації про референдуми стосовно війни з Росією, про інтеграцію до НАТО та ЄС і т.д. Ми також глибоко стурбовані небажанням Президента Зеленського чітко говорити про зобов’язання його адміністрації у відновленні українського суверенітету на Донбасі та в Криму на українських умовах.
Наша стурбованість, до того ж, полягає в тому, що Президент Зеленський рідко говорить про багатовікове прагнення України до своєї національної державності та, починаючи з 1991 року, про важкий шлях консолідації її суверенітету. Що ми чули від нього про Помаранчеву революцію й реакційну антиукраїнську діяльність, що підривала волю українського народу до свободи? Він ніколи не згадує про маріонетку Росії Януковича, повалену ще одним повстанням – Революцією Гідності та Небесною сотнею, чи добровольцями з Майдану, які першими стали на захист України у війні, розв’язаній Росією. Для Президента Зеленського, здається, Росія не прагне до тотального панування. Він розглядає цивілізаційний російсько-український конфлікт лише як суперечку з неприємним сусідом.
Також схоже на те, що для Президента Зеленського українська мова не виступає основою національної ідентичності, не зважаючи на те, що більше 80 % населення України складають етнічні українці. Йому йдеться здебільшого про гібридну ідентичність двох народів зі “спільною історією”. А всі деформації українського суспільства зовсім не є наслідком царської та комісарської соціальної інженерії, що здійснювалася завдяки невимовниому імперіалістичному гнітові і насильству.
Ліга українців Канади першою в діаспорі підняла тривогу щодо маріонеткового промосковського режиму Януковича й мобілізувала канадців на підтримку української громадянської опозиції. Тоді, як і зараз, ми чули подібні зобов’язання щодо спільних західних цінностей та інвестиційних можливостей. З погляду ЛУК, проблемою є те, що ми досі не почули від нового Президента особистого зобов’язання досягти цілей, визначених Революцією Гідності. Натомість на заходах у Торонто ми чули високопоставлених урядовців з Європи, США і Канади, які набагато частіше згадували про досягнення Революції Гідності, ніж це робили Президент Зеленський та його делегація.
Українці продовжують воювати за свою незалежність. Росія, як окупант, наполягає на умовах миру, відповідних своїй агресивній стратегії гібридної війни: щоб домінувати в Україні не лише на фронті, але також із середини, в тилу. Революція Гідності винесла на порядок денний важливі довгострокові цілі, що визначатимуть перемогу України в цій екзистенціальній боротьбі. Подібно до того, як українці були вирішальним чинником розпаду СРСР, так і теперішнє прагнення України до зрілої національної державності спричинятиме знищення імперських амбіцій Росії.
Тому ми не будемо закривати очі на всі применшення Президентом Зеленським реального впливу Революції Гідності. Замість цього він, вдаючись до озвучення невиразних банальностей, намагався представити їх в якості тез власної політики. Однак зараз не час для двозначностей. Росія активно використовує взаємні непорозуміння і невдоволення між партнерами України на міжнародній арені. Тому Україні сьогодні, як ніколи, потрібен головнокомандувач і державний діяч, який буде захищати національні інтереси й чітко артикулювати це українському народові, друзям України та її ворогам.
Оскільки наша організація святкує своє 70-річчя, варто відзначити що з моменту заснування у 1949 році, тоді це була Канадська Ліга Визволення України, а від 1991 р. Ліга українців Канади, будемо надалі сприяти розвиткові канадських цінностей й ділитися нашою українською культурною спадщиною з іншими нашими канадцями. Ми працюватимемо для того, щоб надавати українцям ефективну підтримку у справі побудови безпечної, демократичної, суверенної і неподільної, незалежної, процвітаючої української національної держави. Саме в рамках цих цілей ЛУК готовий підтримувати політику Президента Зеленського та його адміністрацію.
Роман Медик
Торонто, 5 липня 2019 р.
