Автор Марічка Галабурда-Чигрин
В кожному суспільстві, в майже всіх державах світу, жінки відіграють важливу ролю. Так і українська жінка, де би вона не знаходилася, завжди була й є провідною зіркою свого суспільства. Не всім дано талант бути провідницею, але багато українок, не лише тих, які згинули по тюрмах чи концтаборах, заслужили собі на назву “героїні”, зокрема коли мова про тих українок, які далеко за межами батьківщини зуміли збудувати і підсилити діяльність оточуючого навкруги себе суспільства, виховати дітей в українському дусі, затримати українські традиції. Це також свого роду героїзм.
Жінки в діяспорі давно, а від проголошення Самостійности України і в Україні, зорганізувалася в рядах Союзу Українок, хоч часами назва жіночої організації в певній країні різниться.
В суботу 5.3.2016 в Мюнхені, в парафіяльній домівці УГКЦ Собору Покрови Пресвятої Богородиці і св. Апостола Андрія Первозванного, відбулося відзначення 70 років Об’єднання Українських Жінок у Німеччині під патронатом ОУОН.
З нагоди ювілею між іншими представниками українського суспільства й мене запросили на врочисте відзначення, яке через різні інші важливі події в Мюнхені, перекладалося кілька разів.
З ОУЖ мене пов’язує членство моїх сестер і багатьох приятельок. То як не поїхати, я наразі перебуваю в Бельгії? Коли входилося до залі, з обох її сторін в 17-ти рамках видніли чудові кольорові знимки, які вказують на велику проведену діяльність жінок ОУЖ за лише останні 10-ти років та кілька з самого заснування Об’єднання.
Експозицію приготовляли в четвер 3.3. і п’ятницю 4.3. ми з сестрою Надею. Ще підчас друкування знимок (майже 4 години), я переконалася ще раз, що знимки це підтвердження історії існування суспільства – без знимок НЕМАЄ історії. І ніхто не може твердити “нічого не робилося“, а навпаки багато зробилося в ім’я України, старшими й молодшими жінками.
І що важне, усміхалися до нас лиця вже покійних голів та пань основоположниць ОУЖ, яких ніяк не забути.
На сцені образ – гобелен св. Покрови Богородиця (Матерi Божої) й портрет св. княгині Ольги, – під омофором яких діє ОУЖ.
Свято відкрила голова Марійка Ковалишин, обрана 2009 року, привітавши Преосвященного Владику Кир Петра Крика, представників Генерального Консульства України в Мюнхені, отців Володимира Війтовича (пароха) о. Андрія Дмитрика, преподовних сестер Петру, Йосафату і Христофору, голову Обєднання Українських Організацій у Німеччині Лесю Шрамко та всіх присутніх. Хвилиною мовчанки вшановано память покійних членкинь Об’єднання.
Привітали жінок ОУЖ з Ювілеєм преосвященний Владика Петро Крик, віце-консул України Наталка Лук’яненко, Леся Шрамко – голова Обєднання Українських Організацій Німеччени. Вона і прочитала привітання Світового Конґресу Українців, від Світової Федерації Українських Жіночих Організацій, голови Об’єднання Українок Бельгії, Союзу Українок Львова. Звіт – у формі доповіді зупиняючись на діях організації, її заснування, яке повстало 15.12.1945 року прочитала пані Олена Скулська, директорка Української Суботньої Школи. Зовсім очевидно, що в короткому нарисі не можна згадати всіх і вся і все відбуте.
Хто зацікавлений міг купити книжечку – звіт про діяльність ОУЖ видану до 35 ліття існування. Напрошується і то дуже видати книжку до сьогодення.
Марійка Ковалишин пробувала коротко, згадати про багатогранну діяльність ОУЖ, від гуманітарної допомоги різним інстанціям-організаціям України, десятків демонстрацій за ініціятивою й участю членок ОУЖ, допомога пораненим воякам сьогоденної війни на сході України, сиротам, дітям жертвам вибуху Чорнобильської Атомної Станції, різним школам та видавництвам. Згадувала про допомогу, яку надавали німці почерез паню Ольгу Ткаченко, в наслідок чого вдалося обладнати одну з лікарень в Києві. Також допоміжну акції пані Марії Саляк.
Наголосила на традиційні щорічні відвідини і вшанування пам’яті похованих в селі Leobendorf біля Lаufen, Лауфен українців, пропам’ятної там плити і національного прапора за стараннями пані Олі Захарків. Поїздки до залишків концентраційного жіночого табору в Равенсбрук, біля Берліна, де за наполегливим вимогам пані Ліди Марцюк, поставлено пропам’ятну плиту українкам, жертвам нацисму, які там загинули. Вшанування жертв Голодомору 1932-1933 також відбувалися за ініціятивою й організацією ОУЖ. І до вшанування жертв в концтаборі в Дахав з численної делегацією українок й чоловіків з національними прапорами. За останні роки і з участю генерального консуля України й делегації його працівників.
Наголосила на тому, що делегації ОУЖ брали участь у конференціях СФУЖО в Римі, Перемишлі, Львові, Києві, Парижі та Стокголмі. Співпрацювали з організаціями посестрами Бельгії, Польщі.
Згадала і про часті поїздки Наді й Олі Галабурда з писанками і вишивками на міжнародні вистави. Згадала, що 15.10.2014 року величезний успіх мав показ українських костюмів, блюзок, писанок і прикладного мистецтва в резиденції ґенерального консуля України пана Вадима Костюка. Його дружина пані Олеся, тоді голова організації Жінок консульського корпусу в Мюнхені, ініціювала таку імпрезу, яка дала колосальний позитивний відгук й подив серед 45 присутніх.
Думаю, що нікого не обминули в цьому звіті, хоч пані голова призналася, що не всі події вона охопила. Просила подивитися на знимки, які віддзеркалюють ще багато відбутих подій й імпрез.
Важне, що, як підкреслила Леся Шрамко в свойому привіті, – що ОУЖ була ініціятором відновлення Громадської Централі в Німеччині, основоположні Збори відбулися 3-5 жовтня 2012 року в Берліні й що жінки співпрацюють з молодечими організаціями СУМ, ПЛАСТ й церквою і Посольством України.
Тому, що ОУЖ має свою Патронку княгиню Ольгу, було згадано відданих основопожників на ім’я Ольга, а саме: Ольга Павловська, Ольга Лощенко старша, Ольга Пеленська, Ольга Пашник, Ольга Штайнер, Ольга Ткаченко,
Леся Шрамко заявила, що «Управа ОУОН та ОУЖ сьогодні вечером хоче відзначити за її багато гранну діяльність паню Ольгу Захарків».
Леся прочитала життєпис пані Ольги, з якого показалося, що її життя не було легким. Можливо тому вона так багато допомагала людям й брала і бере участь в всіх заходах організованих в Мюнхені. На екрані появилися знимки, які вказували на частину її праці. Пані Олю нагородили грамотою, квітами і вином (Леся Шрамко, Марійка Ковалишин і Стефка Олесневич).
І відзначено за багатогранну діяльність ще одну Ольгу з молодшого покоління – Олю Галабурду, в повному понятті мисткиню-художницю, яка розпочала ще в Бельгії писати писанки за раннього дитинства, вишиває, співає. На екрані появилися знимки праці мисткині. І ті же самі пані нагородили Олю грамотою, квітами і вином.
Обі пані були заскочені від несподіваного нагородження та ще на ювілейному святі. І така мала деталь: зауважили з публіки, що чи не на усіх демонстраціях обі нагороджені Ольги стоять біля себе – поряд, старша й молодша. Життєписи з знимками подаємо окремо
