Традиційне щорічне святкування дня Європи в Україні 11 травня видається особливо актуальним на тлі революції, а також воєнних дій на Південному Сході. Адже людські жертви, зроблені заради кращого майбутнього, не залишаються непоміченими і в українській діаспорі, котра докладає зусиль для зміцнення європейського іміджу України в світі, зокрема, в Парижі. Зокрема, українська громада скористалася щорічним святкуванням дня Анни Ярославни в місті Санліс, в регіоні Пікардія, що відбувається 18 травня, аби ще раз зосередити увагу французів на необхідності допомоги своїй історичній Батьківщині. Захід зібрав не тільки видатних представників діаспори, але ж і українських дипломатів, які закликали європейців докласти зусиль до збереження цілісності України.
Наталя Пастернак, голова Репрезентативного комітету українців Франціїї, підкреслила необхідність зберегти Україну в її сучасних кордонах, аби запобігти появі українських біженців на теренах Європи. Також, за її словами, надання Україні безвізового режиму сприятиме її якнайшвидшому долученню до європейських цінностей. В присутності пані Паскаль Луазлер, мера міста Санліс, де провела частину свого життя Анна Ярославна, одружившись з Генріхом Першим з династії Капетингів і народивши йому сина Філіпа Першого, Борис Гудзяк, Апостольський Екзарх для українців греко-католиків Франції, Швейцарії та країн Бенілюксу відправив службу на честь французької канонізованої королеви. Також єпископ у супроводі Наталі Пастернак і Віолет Аміо, віце-президента Асоціації французько-українського побратимства поклав квіти до памятного знаку жертвам українського Голодомору і відправив службу на честь доньки Ярослава Мудрого в супроводі хору «Веснівка» під керівництвом Галини Квітки Кондрацької. Віолет Аміо, що має українське коріння і є однією із ініціаторів щорічного свята в Санлісі, наголосила на необхідності міжнародного визнання цієї трагедії. На її думку, це полегшить шлях до визнання України, як суб’єкта, а не об’єкта міжнародної історії.
Діаспора Франції і Америки наразі є стурбована станом, в якому перебувають церква Бориса і Гліба, заснована українською княжною в Санлісі, а також її маєток, що зберігся до сьогоднішнього часу. Вікторія Делінджер, американка українського походження і одна з фундаторів новоствореного центру Святої Анни Київської і американський архітектор Лариса Курилас замислюються над можливістю реставраціїї цих будівель. Після служби, відправленої в церкві Святого Вінсента, Борис Гудзяк вручив дипломи українським родинам, що допомогли викупити церкву Бориса і Гліба у французької комуни Санлісу. Анна Кантер, француженка з українським корінням, закликала присутніх українських дипломатів до співпраці і розвитку проектів центру Святої Анни Київської. Вона пікреслила необхідність діалогу між діаспорою і метрополією, котрий зазнав уповільнення з приходом до влади Віктора Януковича. Не оминуло свято увагою і одного з учасників Майдану, Василя Хтомовича. Молодий львів’янин, студент Київського університету Архітектури і Будівництва, втратив око на Майдані і зараз очікує на протезування у Франції. Вечірня проповідь у церкві Бориса і Гліба, відправлена отцем Борисом Гудзяком, завершила програму свята. Єпископ ще раз наголосив на жертві молодого майданівця. Він висловив сподівання, що ця втрата ока, а також інші людські жертви були недаремні. Можливо, саме вони допоможуть українцям зрештою віднайти європейське бачення своєї ідентичності, здолавши пострадянський комплекс меншовартості.
Марія Романова
