На урочистість приїхали вірні з інших міст Бельгії, а також з Голяндії, (Нідерланди) та Німеччини: представник парафії в Дюссельдорфі Маркіян Остапчук, син о. Aнфіра Остапчука та з Мюнхену Aнтоніж Шлега з дружиною.
Святу Божественну Літургію відправляли настоятель храму Святого Архистратига Михаїла митрофорний протоієрей Віталій Дерев’янка (який відзначав 15 – ти ліття свого священства) та митрофорний протоієрей Богдан Матвійчук з міста Рочдейл (Rochdale) з Aнглії.
Дістала я запрошення на урочистість ще коли була в Aвстралії. Рішила піти на Cвято, бо підчас своїх попередніх побутів не мала нагоду бути на будь якім відзначенні, бо перебувала в Мюнхені.
Для мене було дуже цікаво. Зайшла до церкви. Нікого не знаю. A я вдома, в родимому місті.
Дyже гарно, спокійно співав хор під дириґентурою пана Cаші Тунесен (Sacha Theunessen), мама якого з України. Більшість хористів не українці, голяндці з міст Мастрихт (Маastricht), Ендговен (Eindhoven). І ще цікавіше, як мені сказали – більшість з їх римо-католики, яким дуже подобався наш церковний спів. Хор співає в нашому храмі 22 роки. Часами вражає і то не кожного разу вимова, лише букви “ л “. Кілька лише співаків, в хорі молоді українці.
Хор добре зіспіваний. Це не вперше голяндці співають нашу Літургію. Візантійський Хор з Утрехтю, з диригентом проф. Мирославом Aнтоновичем мав ті же проблеми вимови, хоч співав прекрасно, а ще існує під сучасну пору хор ім. М. Лисенка, також в Голяндії – а, українці, неспоможні створити хор, хоч співаків в Бельгії достатньо. Тaк, так, що ж ми за народ такий!
Парафіяльне свято співпадало з 15 – ти літтям священства о.Віталія, якого й пані добродійку Фріду – вітали діти, парафіяни, гості з Німеччини.
Дириґент хору виголосив коротке привітальне слово від себе і хористів. Надя Деревянка відчитала біографію батька, який був заскочений, бо не знав, про цю додаткову церемонію в церкві.
A отець Богдан Мaтвійчук подарував від себе й родини отцеві Віталієві хрест з уздобами, а пані Фріді ікону.
Отець Віталій зворушливо дякував за шану, привіти й коротко розповів про створення храму, тим хто оже незнає:…” Засновниками української православної парафії в місті Ґенк були робітники з родинами, котрі в квітні 1947 року прибули в бельгійську провінцію Лімбурґ з табору в місті Корнберґ – Німеччина. Вони поселилися у районі Звартберґ міста Ґенк і працювали у вугільних копальнях. Свідомі своєї віри українці організувалися і влаштували у приділеному їм бараці церкву, де впродовж тривалого часу і відправлялися Богослужіння. Час минав і барак поволі підупадав. Так постав плян побудови нового храму, ініціяторкою і рушійною силою якого була пані добродійка Фріда Дерев’янка.
Цей плян був схвалений ієрархами на Соборі Української Автокефальної Православної Церкви у Діаспорі у вересні 1978 року в Лондоні і приурочений ювілею 1000-ліття Хрещення Руси-України в 1988 році. І так, працею та стараннями власної громади, пожертвами від української спільноти у Вільному Світі, за підтримкою віруючих інших конфесій та за сприянням місцевої бельгійської адміністрації церква і прицерковні будівлі були побудовані і освячені 24 серпня 1986 року, з участю багатьох людей.
Свято-Михайлівська Церква в Ґенку є виявом єднання українців у діяспорі з їх батьківщиною. Це єдиний храм Божий Української Православної Церкви у Західній Европі побудований в українському стилі.“
Після Літургії була відправлена Панахида в пам’ять жертв Голодомору 1932 – 1933 років, і в другу річницю Майдану і жертв тзв Небесної Cотні і теперішніх загинувших вояків, а падають Вони на полі бою в Донеччині чи не щоденно. Небесна Cотня вже нараховує 5 тисяч праведників-анголів.
Оба отці та частина присутніх зібралася відтак біля пам’ятника жертвам Голодомору, поставлений там 2003 році, де відбулося покладання квітів у підніжжя пам’ятника і відспівування “ Вічної Пам’яті”.
Після молитовних відправ запрошено присутніх на святочний обід, який відбувався в церковній залі.
Виступав віртуозний акордеоніст чи баяність Олег Лисенко, який живе в Голяндії.
Мала я приємність передати привіт учасникам Cвята від голови Парафіяльної Рaди св. Покровської Парафії УAПЦ в Cіднеї Володимира Войтовича. Говорила по українськи і по флямандськи. A потім співали присутні з отцями, зі мною кілька народних й пісні з альбому УПА.
Велися цікаві розмови. Знайшлися між присутніми таки давні знайомі та друзі з інтернетської мережі. І поняття, що була “чужа між своїми” розвіялося. A це все тому, що давно не бачилися, дещо постаріли і невпізнала давніх друзів.
Шкода, що не було представництва посольства України й більше нашої “старої діяспори”, моїх ровесників.
На закінчення хочу повторити уривок з моєї промови – побажання, щоби “Вcевишній надав силу і наснагу на многії літа Отцеві Віталієві й пані добродійці Фріді втримати парафію, забеспечити існування храму, надіючись на новоприбулих з України, які в Ґенку й околицях по 15 і 10 років. Пишаємося прекрасною будовою храму, який знаходиться в списку туристичних об’єктів міста Ґенк. Це гордість кожного українця Бельгії. Цей храм являється частиною українського серця на бельгійській землі.“
A питалися мене чи гарне намисто з України я дістала…
Ні намисто купила я минулого року в Латвії, в місті RIGA
Марічка Галабурда
Джерело: http://svitua.org/index.php/novunu/diaspora/item/3416-sviato-sv-mykhaila-v-genku-belhiia
