На початку лютого в Білостоці відбувся «Вечір українських колядок» – щорічна презентація різдвяного репертуару у виконанні передусім дітей і молоді з Білостока та запрошених колективів із регіону. Головним організатором заходу був Білостоцький відділ Союзу українців Підляшшя (СУП). Пропонуємо нашим читачам інтерв’ю з головою відділу Лукою Бадовцем про українські культурні ініціативи в Білостоці та роль молодого покоління в розвитку українського життя в столиці Підляського воєводства.
Людмила Лабович: Коли ви почали організовувати в Білостоці «Вечір українських колядок»? Для кого цей захід?
Лука Бадовець: «Вечір українських колядок» проводимо вже чотири роки, після обрання нової управи Білостоцького відділу СУП. Цей захід ми перейняли від пунктів навчання української мови, які організовували «вечори» переважно у своїх школах. Нашою метою було зробити концерт, поєднаний зі спільним співанням колядок та почастунком не тільки для учнів, які вчаться української мови, та їхніх батьків, але загалом для всіх жителів Білостока. Хотіли організувати захід для цілої української громади, всіх, хто хоче послухати й поспівати колядок і щедрівок, подивитися виступи дітей та інших ансамблів із Білостока й регіону.
Кожного року публіки нам не бракує – багато людей люблять колядувати та хочуть зустрітися, поспілкуватися. Буває, що крім Білостока приїжджають до нас послухати колядок також гості з Більська-Підляського чи Гайнівки.
Видно, що на «Вечорі українських колядок» виступають майже виключно молоді виконавці – діти й молодь із пунктів навчання та ансамблі, у яких співають переважно 20- і 30-річні люди.
Так, ми зосереджені на тому, щоб заохочувати якнайбільше дітей і молоді, які вчаться української мови. Хочемо, щоб вони показували свої таланти через спів, декламацію різдвяних віршів, щоб із нами співпрацювали. Наш захід – це насправді спільна праця відділу СУП, учнів та вчителів, які готують дітей і молодь, що вчаться в пунктах навчання української мови в Білостоці.
З одного боку, ми створюємо цю подію передусім заради наймолодшого покоління, але з іншого – запрошуємо виконавців, які співають на Підляшші. Це колективи, з якими ми протягом багатьох років співпрацюємо та зустрічаємося на різних співочих майстер-класах, організованих у регіоні. У минулі роки ми запрошували також гостей з України, передусім наших українських друзів.
Одним із останніх заходів Білостоцького відділу СУП була українська новорічна Маланка.
Так, Маланку організуємо вже три роки, продовжуємо традицію білостоцьких «Маланок-вишиванок». Стараємося, щоб це був інтеграційний захід українського середовища Білостока – нас, молодих людей, та людей середнього покоління, які вже менше включаються в організаційне життя, але хочуть зустрічатися на українських заходах.
Маланка має розважальний характер – це нагода поспівати за столом, поговорити, потанцювати під українську музику. Це свято для тіла й душі. Стараємося щорічно організувати Маланку 13 січня, не переносити її на інший день – незалежно від того, це субота, неділя чи середина тижня, зустрічаємося на спільній забаві точно в день Святої Меланії.
Так само заохочуємо людей, які приходять на наш захід, одягати вишиванки. Це гарно виглядає, але також показує, що наша Маланка відрізняється від інших забав у цю ніч у Білостоці.
Серед членів Білостоцького відділу СУП є люди, які співають у фольклорному колективі «Добрина» в Білостоці. Яку роль відіграє цей ансамбль в інтеграції української молоді в місті та в розвитку українського життя в Білостоці?
Окрім праці на посаді голови відділу, я також співаю у фольклорному ансамблі «Добрина», заснованому шість років тому. Це головний український колектив у Білостоці, до якого потрапляють ліцеїсти, студенти та старші особи з різних підляських сіл і містечок. Молодь, котра співає разом зі мною, переважно родом із Черемхи. Більшість із них починали співати в «Гілочці», потрапляли до нас також особи з «Ранку» та з інших підляських ансамблів, у яких набиралися співочого досвіду. Тому «Добрина» – це гарний продовжувач співочих традицій на Підляшші.
Думаю, що колектив є добрим інтегратором нашого середовища і його репрезентантом назовні. Ми популяризуємо підляські фольклорні традиції, але крім того організуємо та підтримуємо різні події – не тільки концерти колядок і маланки, але й білостоцьку частину фестивалю «Підляська осінь» та інші заходи, організовані СУП. Члени «Добрини» є членами головної управи Білостоцького відділу Союзу українців Підляшшя, тому це передусім вони беруть участь у розвитку українського життя в Білостоці. Люди, які з нами співають, активно працюють, допомагають в організації заходів – творять українське середовище в місті.
Окрім заходів музичного характеру, чи включається відділ СУП в розвиток навчання української мови в Білостоці?
Стараємося підтримувати навчання української мови в місті. Керівник нашої «Добрини» Олександра Іванюк – вчителька української мови. Намагаємося інформувати батьків про навчання, пояснювати, у якій спосіб їхні діти можуть продовжувати в Білостоці традицію своїх предків, проводити заходи для дітей. Найближчим часом хочемо, наприклад, організувати спільний інтеграційний куліг для дітей, які вивчають українську мову в Білостоці, та їхніх батьків.
Ще наше покоління – людей, яким двадцять або тридцять років, – вчилося мови й знайомилося з традиціями найчастіше від своїх бабусь і дідусів, які жили в селах. Це від них ми переймали знання про підляські звичаї, зацікавлення підляським фольклором. Нинішнє наймолодше покоління часто не має такої можливості, бо ця нитка комунікації між поколіннями розірвана. Тому уроки української мови в пунктах навчання залишаються насправді найважливішою формою контакту з культурою предків.
Видно, що в останні роки навчання української мови в Білостоці розвивається…
На початку в Білостоці діяв лише міжшкільний пункт навчання, потім уроки української мови почали проводити в православній школі. Декілька років тому виник міжсадковий пункт, у якому діти вчаться українських пісень, віршиків. У цьому році з’явилися два нові осередки. Один із них – у православному садочку, в якому декілька батьків захотіли, щоб їхні діти знайомилися з українською мовою. Другий – у початковій школі №9, де є шанс створити перші в Білостоці українські класи. Варто згадати, що з цього року почала працювати в нашому місті перша в Підляському воєводстві методистка української мови.
Концерти та ініціативи, пов’язані з розвитком навчання української мови, це не єдині форми активності молодого середовища в Білостоці?
Дівчата з ансамблю «Добрина», які пов’язані з Білостоцьким відділом СУП, є ведучими телепрограми «Український перегляд» на телебаченні «Білосток» та журналістками української радіопередачі «Українське слово» на радіо «Orthodoxia». Варто сказати, що українська програма на православному радіо в Білостоці виходить уже 10 років. Досі реалізують її та ведуть колишні учениці місцевого міжшкільного пункту навчання української мови.
Можна сказати, що саме ви, 20- та 30-літні люди, задаєте зараз тон українського життя в Білостоці…
Стараємося. Ми, молоде покоління, перейняли досвід від наших старших колег – людей, які раніше розвивали тут українське життя. Зараз у них уже свої сім’ї, обов’язки. Тому наша роль – продовжувати українські традиції в місті й дати іншим щось від себе. Думаю, що діти, які зараз виступають на наших концертах, підхоплять те, що ми зараз робимо.
Чи видно потенціал серед наймолодшого покоління?
Думаю, так. На цей час у Білостоці діє п’ять пунктів навчання української мови. Щоправда, вчиться в них не дуже багато учнів – від кількох до трохи більше двадцяти дітей, але кожного року їх стає все більше. Тому я сподіваюся, що потенціал буде. Важливо зараз залучати дітей і молодь в громадське життя, щоб молодше покоління бачило, як організовувати різні заходи, та – головне – щоб воно розуміло сенс плекання своєї культури. Думаю, що колись, коли в нас не вистачатиме часу, з’являться наступники, які візьмуть на себе роль організаторів, і життя в українському середовищі в Білостоці буде розвиватися.
