У світовому спорті, зокрема в хокеї, чимало легенд українського походження.
Одним із найяскравіших репрезентантів етнічної Батьківщини є знаменитий хокеїст усіх часів і народів Вейн Грецкі, який наприкінці січня святкував свої народини.
Початком ХХ століття селянин із Берестейщини Терентій Грецько, а може й Грицько, рятуючись від совєцького «раю», разом із дружиною та дітьми, подався за велику воду. Його споконвічну українську волинську землю московити передали білорусам, а древнє українське Берестя, волею комуністичних бонзів, стало Брестом. По прибутті в Канаду писар, який проводив перелік новоприбулих, очевидно, перекрутив прізвище на місцевий лад. Достеменно не знати, як саме було, але Терентій дістав прізвище Грецкі, яке з часом набуло світової слави.
У тогочасній Канаді також було важко. Країна тільки розбудовувалася, ставала на ноги. Видко, саме це, а ще чужина вкупі з тугою за рідною землею, спонукали дружину Терентія Ганну, після семирічних марних вмовлянь чоловіка, повернутися з дітьми додому. Терентій Грецкі оженився вдруге. Його обраницею стала українка Марія, яка прибула до Канади із міста Підгайці що на Тернопільщині. У новій українській родині стали народжуватися діти, відтак – онуки. Саме бабця Марія вважається першим тренером уславленого хокеїста! Навіть збереглося відео, як кількарічний Вейн «грає» у хокей з бабою Грицихою, яка з ключкою сидить на дивані.
Вейн Дуглас Грецкі прийшов на світ 26 січня 1961 року в Брентфорді, Онтаріо. Вже у 16-літньомі віці він уклав свій перший контракт із клубом Всесвітньої хокейної асоціації «Індіанаполіс Рейзерз». Відтак, виступав за команди Національної хокейної ліги «Едмонтон Ойлерз», «Лос-Анджелес Кінгс», «Нью-Йорк Рейнджерс». Його професійна кар’єра вражаюча і є еталоном для не тільки хокеїстів, а й усіх спортсменів. Понад двадцять років Вейн провів на льоді, оновивши всі можливі рекорди та досягнення НХЛ. Закинув 894 шайби та набрав 2857 очок за системою «гол+пас»! Здобув дев’ять найпрестижніших в НХЛ призів, з-поміж яких «Найціннішого гравця», «Найкращого бомбардира». Чотири рази (у 1984, 1985, 1987 та 1988 роках) Вейн Грецкі здіймав над головою Знаменитий Кубок Стенлі. Тричі (у 1983, 1986 та 1993 роках) брав участь у фіналах найпрестижнішого клубного хокейного турніру планети. Він переписав історію самої гри, збагативши її майстерністю, невловимістю й технікою. Через математичну довершеність передач його називали «Ейнштейном хокею», що разюче контрастувало із такими прізвиськами як «Бугай», «Кувалда», «Цементна Голова» тощо.
Упродовж семи (!) сезонів (1980-1987) Вейн Грецькі ставав найрезультативнішим гравцем НХЛ. Назагал, він встановив 61 рекорд НХЛ, за що дістав прізвисько «Великий»! У 1984 році нагороджений орденом Канади та визнаний найкращим хокеїстом НХЛ усіх часів! 1999 року Вейна Грецкі увічнили в «Хокейному залі слави», а номер 99, під яким він виступав, закріпили за легендою усі команди НХЛ. Більшість його рекордів вважають вічними. Адже, щоб їх перевершити, потрібно змінити правила гри, збільшити ворота та тривалість поєдинку…
Батько Вейна, Волтер Грецкі, як і дідусь та бабуся, також розмовляв українською. Саме завдяки цьому легендарний хокеїст доволі непогано розуміє солов’їну і знає чимало слів. Зокрема, він з любов’ю споминає бабцю і її слова: «Чекай, чекай…».
Тривалий час Вейн Грецкі не асоціював себе з Україною, уникав запитань про походження, хоч інколи брав участь в українських заходах. Його позиція докорінно змінилася після 2014 року, коли він засудив анексію москалями Криму та вторгнення московсько-терористичних банд на Донбас.
Прикметно, що ворожа пропаганда намагалася подати Вейна Грецкі як білоруса і, навіть, московита, бо, мовляв, коли емігрував його дід, була Російська імперія. Пікантності ситуації додавало й вище згадане мовчання самого Вейна. Лише його рішучі засудження злочинів Кремля в часі Революції Гідності до решти розвіяли брехню ворожої пропаганди.
У найсильнішій хокейній лізі світу виступали чимало гравців українського походження. Тривалий час партнером Грецкі в «Едмонтоні» був Майк Крушельницьки. У цьому імені та прізвищі не важко вгадати Михайла Крушельницького. Він тричі здобував Кубок Стенлі. Вже будучи тренером, Майк висловлював бажання очолити національну команду України, що було б вельми знаковим і, з огляду на колосальний досвід, корисним для нашої хокейної дружини, для українського хокею. Та й нині в Україні вистачає чужинців, злочинців, сепаратистів й іншого непотребу. А років десять тому – й поготів. Очевидно, корумповані достойники від українського хокею, які жирували на чималих коштах, аж ніяк не бажали приходу людини з-за океану, у якої зовсім інші погляди на гру та її розвиток.
Тут ще раз хочу виокремити свої рідні Підгайці. Адже родин Крушельницьких було чимало у нашому місті. Відомо також про їхню еміграцію до Канади. Втім, наразі, про підгаєцьке походження й Майка Крушельницьки стверджувати не можна.
Очевидно, що кар’єра Вейна Грецкі не була б такою блискавичною, якби не надійний «тафгай» поруч. В усіх командах є гравець, який не виокремлюється особливим хистом, але має неабиякі фізичні дані та здатність кулаками присмирити суперників. Він покликаний захищати технічних партнерів. Саме таким льодовим «янголом-охоронцем» для Вейна був ще один українець, дворазовий володар Кубка Стенлі Дейв Семенко. Прикро, але майже три роки тому він відійшов у кращий світ.
З-поміж багатьох інших гравців НХЛ українського походження треба виокремити славетного «брамкаря» Террі (Тараса) Савчука (1929-1970), який був одним із найперших і також виступав понад двадцять років. Людина шести сотень шрамів, або ще його кликали «Юкі» з огляду на українське коріння. Воротар N 1 світового хокею, він визнавався найкращим у 1952, 1953, 1955 та 1965 роках.
Майкл Дін Боссі (Михайло Босий) народився 1957 року у Монреалі, Квебек. Увійшов до зали слави хокею у 1991 році, посідає 20 сходинку у «Списку 100 найкращих гравців НХЛ» і 5-ту з-поміж правих нападників. Чотири рази здобував Кубок Стенлі та 1984 року тріумфував у Кубку Канади.
Можна лише здогадуватися, якою міццю та хистом виокремлювалася б команда, складена з українських гравців. За океаном, виступаючи у хокейній лізі Канади та Сполучених Штатів Америки, вони тішили своєю майстерністю й чисельну українську діаспору, наших співвітчизників, яких доля завела далеко від Батьківщини, але не стерла ідентичності, не позбавила гордості за Україну.
Григорій Жибак
