Мартін Ц. Путна
історик літератури
“В Україні взагалі нічого немає, там лише самі олігархи!” Так сказав певний чеський письменник, який, незважаючи на свою освіту і власний досвід з тоталітаризмом, на жаль, вірить тому, що пишеться у різних пропутінських газетах. Я його запитав, яких українських авторів він знає. Запало мовчання, а згодом банальне виправдання: “А хіба там література має якусь вагу?”
Відповіддю був цьогорічний книжковий ярмарок і літературний фестиваль “Світ книги Прага”. На експозиції, яка мала назву “Український дім”, а також поза територією ярмарку: у кав’ярні Фра і у Кафе Кафічко відбувся впродовж трьох днів повноцінний український літературний фестиваль, включно з презентаціями книжок за участі дюжини сучасних літераторів.
Найбільш відомим на міжнародному рівні гостем був Юрій Андрухович. Автор, який у грайливо-постмодерністському дусі тематизує свою рідну Галичину і свідомо апелює до творчості Гоголя – найбільш визначного письменника з України ХІХ-го століття. До книжкового ярмарку вийшов переклад роману Ю. Андруховича “Московіада”, де описуються героїчно-комічні пригоди українського літератора в центрі імперії, що розвалюється.
Саме так: тут не йдеться про легітимну країну, яку ми знаємо під назвою “Росія”, а саме про нелегітимну імперію, в якій галичанин, що марить центральною Європою, задихається. Роман було написано більш ніж два десятиліття тому, проте деякі уривки, зокрема ті, в яких описується “переродження” колишніх більшовиків у православних націоналістів, звучать актуально і зараз, почасти вселяючи жах. Тим більше, що Андрухович і їх вплітає у свій веселий гротеск.
Хто має очі, той бачить, що трохи на схід від нас (Чехії) за останні двадцять п’ять років виникла багата й оригінальна література; бачить також те, що тут у нас з’явилося відчайдушне покоління молодих україністів – Ріта Кіндлерова, Тереза Хланьова, Олексій Севрук та інші. Принаймні про молодих чеських україністів чутно набагато більше, ніж про молодих чеських русистів.
І поки сучасна чеська література переймається питанням, для чого, власне, вона тут є – українська література це знає: її завдання – це завершити культурну емансипацію нації і допомогти їй знайти шлях назад до Європи. Якщо це робити сміючись, то тим краще.
Стаття вийшла 20 травня 2015 р. в чеській щоденній газеті Лідове новіни (ХХVIII/116, стор. 8)
Переклав Анатолій Крат, письменник, член прес-центру оргкомітету з підготовки та проведення експозиції “Український дім” на Празькій міжнародній книжковій виставці
