У Бельгії відбулися гастролі фільму “Скарб Нації”

Марічка Галабурда – Чигрин

Пресова Служба Посольства подає:…- Фільм, який створили режисери Леся Воронюк і Олександр Ткачук,  розповідає про етнографічні особливості національної української сорочки та пов’язані з нею традиції, а також про людські історії, де йдеться про те, що вишиванка – це символ і оберіг багатьох поколінь українців.

Особливе місце у стрічці приділено ролі вишиванки, як символу нескореності і боротьби українців за свободу і незалежність, включаючи протистояння російській агресії сьогодні.

-…«Сучасна тенденція вишиванки є такою, що майстрині, які працюють ручною вишивкою, намагаються зберігати автентичність. Фабрики, які працюють масово – спрощують орнаменти», – розповіла Леся Воронюк.

А Олександр Ткачук відзначив, що «феномен і унікальність вишиванки полягає в унікальності української жінки, кожна з яких намагається вишити свою сорочку якнайкраще.»

Леся і Олександр стали одними із ініціяторів «Всесвітнього дня вишиванки».

В Льєжі, документальний фільм ” Спадок Нації”  висвітлили в п’ятницю 2.9.2016 в Українському Кудьтурному Центрі  ім. св. Софії.

До початку фільму в дружній розмові Леся й Олександер розповідали, що:… “Це перший повнометражний документальний  фільм про вишиванку. Вони їздили по всіх реґіонах України. До створення фільму долучилося понад  20 людей по всьому світі – оператори, журналісти, громадські активісти.

Спонзором фільму це Чернівецька міська рада та меценати.

Фільм складається з двох частин. Перша – етнографічна, в якій автори показали неймовірне різноманіття вишивки кожного регіону.

Крім України, є історії з п’яти країн світу – це Канада, Італія, Німеччина, Росія та Об’єднані Арабські Емірати”, – розповів Олександр Ткачук.

  
Серед розповідей, які увійшли до фільму, є історія про українську родину, 7 поколінь якої живуть в Канаді і досі володіють українською мовою та зберігають вишиті сорочки, як сімейну цінність і сімейний раритет.

-…“Є історія про те, що коли люди виїжджали із зони АТО, перетинали блокпости, брали зі собою вишиванку. Вони знали, якщо знайдуть вишиті сорочки, їх можуть заарештувати, але все одно вони це робили. Так вони показують, що українці не здаються, найцінніше і найдорожче не залишають на окупованій землі.

А ще є кадри  про вишиванки з Донбасу і про сучасних жінок, які вишивають сорочки чоловікам та синам, які воюють на сході країни.

У фільмі  кілька десяток борщівських сорочок, які відомі неймовірною красивою технікою. Щоб розкрити тему цієї вишивки автори фільму віднайшли історію воїнів УПА.

У фільмі є історія про Ольгу Ільків, зв’язкову головнокомандувача УПА Романа Шухевича. Її відправили у заслання на 11 років. Там вона таємно вишивала, голку робила з рибної кістки.

Коли з окупованого Луганська виїжджали члени товариства “Просвіта”, то брали зі собою вишиті сорочки. Одягали вишиванки на себе, під светр. Коли ми запитували їх, навіщо так було ризикувати життям, відповідали: “Це те, з чим не могли розлучитися. І це — свідчення нашої позиції”. Багато матеріялу є за кордоном. Можна створити ще один фільм.

Не тільки цей фрагмнент, але й інші, були для мене  настільки зворушливим, бо показали і знимки з діяльності нашої мами і подруг з Об‘єднання Українок Бельгії. Оповідала про те моя сестра Надя, разом з Олею вони показували ними вишиті сорочки, блюзки, – що сліз ніяк неможна було стримати…Витирали сльози і присутні в залі мами подруги з Об‘єднання Українок Бельгії.

І дальше в фільмі кадри, які оповідають про Голодомор  на Буковині в 1947 році. Дві бабусі із Кельменецького району розповіли, що у той час в Івано-Франківську вишиті сорочки можна  було виміняти на їжу.

У цьому фільмі немає відомих артистів та політиків, лише історії тих українців, для яких вишита сорочка стала скарбом. Девіз фільму — “Вишити, щоб вижити”.

Фільм “Спадок нації” вийшов на весні цього 2016 року, а вже не стало двох героїв фільму – охоронця Романа Шухевича Любомира Полюги та свідка Голодомору 1947 року Єфросинії Паламарчук – сказали режисери фільму.

Фільм “Спадок нації” триває  86 хвилин.

На виробництво кінострічки пішло 9 місяців. Знімали її по Україні. Розділили її на етнографічні регіони і намагалися в кожному з них показати найяскравіші вишиванки цього регіону. І їм це вдалося зробити.

Після фільму ще була нагода поспілкуватися з режисерами.

Репортаж про показ в Льєжі подав журналіст Рaдіо Свобода Віталій Єремица. Відеозапис можна побачити тут:

3 вересня фільм « Спадок нації » завітав разом із своїми авторами до містечка Дур (Елюж), неподалік Франції. Темою вишиванки зацікавилися Ані Рак та Ролан Тібо, власники невеликого кінозалу «La roulotte théâtrale ». Покійний батько Ані був українцем, і хоч він не мав змоги сам виховуваатти її, якимось дивовижним чином передав дочці любов до України. Всі члени сім’ї мають вишиванки і за кожної нагоди одягають їх, так було і на показі в суботу 3.9.2016.

На перегляді українці були в меншості, публіка в основному складалася з бельгійців, тому французькі субтитри стали в нагоді багатьом глядачам.
Автори фільму Леся і Олександр дуже раділи тому, що в України є стільки друзів. Вечір продовжився спілкуванням навколо українського фуршету і всі, хто вперше скуштував голубців та млинців з сиром, закохалися не тільки в нашу культуру, але й в українську кухню.

В Антверпені був висвітлений фільм в прекрасній залі кінокомплексу Cinema Zuid.  

Подарувала я горнятка на каву з написами міст Бельгії. Лесі футболку з тризубом. А Олександрові, подарувала шалик футбольного клюбу Genk, нашого міста, де ще недавно було жваве життя нашого суспільства.

Цікаво, що пішли в рух телефони і ті, хто небачив фільм, від почутих вражінь присутніх, були й пані з голяндського міста Eindhoven, – просять про повторення фільму в Бельгії.